Ми вже знаємо розсадників російської дезінформації. Це Sputnik, інформаційні агентства, які діють у Російській Федерації та транслюють кремлівський образ світу, ми знаємо про ферми тролів під Санкт-Петербургом. Однак важко назвати суб’єкти, які працюють на інших великих гравців на геополітичній карті. Хто ж поширює в Європі китайську пропаганду? Чи існують китайські пропагандистські портали?
– Так, є інформаційні портали, які представляють китайську картину світу, – каже Каміль Басай з фонду «Info Ops Polska». – Але китайці більшою мірою інвестують у впливові медіа-центри або публіцистику, що формує громадську думку. Так Китай намагається вплинути на сприйняття своєї країни в Польщі та на Заході в цілому. Велику роль у контролі того, що говориться про Китай, відіграють Інститути Конфуція які об’єднують середовища, задіяні у захисті китайських інтересів. Часто ці інститути пов’язані чи перебувають під повним контролем китайського апарату безпеки. Їхнє мовлення має характер класичної пропаганди держави, яка реалізує чітку політику у сфері зв’язків з громадськістю, але упускає незручну чи негативну інформацію. На прикладі подій у Гонконгу Китай продемонстрував здатність до широкомасштабної маніпулятивної діяльності – йдеться про кілька сотень тисяч об’єктів у соціальних мережах. Це країна, яка веде інформаційну політику маскування власних дій, які в очах західного суспільства виглядають негативно.
На даний момент Інститути Конфуція працюють у 154 країнах, у 548 вищих навчальних закладах та 1193 школах. Вони мають бюджет 314 млн доларів і наймають приблизно 46 200 викладачів. У центрах навчається 1 млн 700 тис. осіб. У Європі найбільша кількість інститутів розташовані у Великій Британії – 29 у вишах та 148 класів у школах по всій країні. У Польщі працює 5 закладів такого типу. Інститут – це важливий елемент закордонної пропагандистської структури, на що звернула увагу Комісія з прав людини Британської консервативної партії, описуючи у своєму звіті вплив Інститутів Конфуція на академічну свободу та їх прагнення придушити критику на адресу Китаю за його межами.
Як повідомляє Vatican News, колишня працівниця Міністерства освіти Китаю, а згодом Інституту Конфуція в Університеті ім. Макмастера в Канаді, визнала, що партія індоктринує викладачів та студентів. «Є лише один Китай, Тайвань – частина Китаю, Тибет – частина Китаю. Ми не говоримо про різанину на площі Тяньаньмень», – розповідає Соня Чжао. Викладачка висловила стурбованість діями Китаю керівництву канадського університету, який вирішив закрити інститут. Відтоді від китайської пропаганди відмовилися щонайменше 30 інших університетів та одна школа.
За межами Китаю працюють також Китайські асоціації студентів та науковців, які тісно співпрацюють з Інститутами Конфуція. Представники інституту, хоча й працюють в університетах, не є співробітниками навчальних закладів. Їхній роботодавець – китайський уряд у Пекіні. Це означає, що і вони, і китайські студенти, які навчаються за межами Китаю, перебувають під постійним наглядом влади.
ВП
