Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» в матеріалі із заголовком «Пєсков заявив, що в поліцію не можна кидати навіть пластиковий стаканчик», повідомляє:
«Прес-секретар президента Дмитро Пєсков прокоментував судові процеси про застосування насильства проти представників влади на несанкціонованих акціях у Москві.
Під час спілкування зі студентами Вищої школи економіки представник Кремля підкреслив, що в поліцейського або росгвардійця не можна нічого кидати.
“Там був хлопець, який кинув стаканчик. Але ви зрозумійте, що в Америці його застрелили б <…> без суду, без слідства, і поліцейський отримав би за це нагороду. Ну невже ви цього не розумієте? Не можна кидати пластмасовий стаканчик у представника поліції, Росгвардії, не має значення. <…> Не можна, це закон”, – сказав Пєсков.
Він пояснив, що у США, відповідно до закону, за кинуті стаканчик або газету поліцейський може застосувати зброю проти порушника».
Приводом для заяви Пєскова стали кримінальні звинувачення щодо учасників серпневих протестних акцій у Москві. Серед предметів, кинутих протестувальниками у поліцейських, що розганяли неузгоджені мітинги, згадувалися пластиковий стаканчик і порожня пластикова пляшка.
Справи проти учасників акцій було порушено за статтями 212 («Масові безпорядки») і 318 («Застосування насильства до представника влади») КК РФ. Стаття 212 сформульована так:
«Організація масових заворушень, що супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, знищенням майна, застосуванням зброї, вибухових пристроїв, вибухових, отруйних або інших речовин і предметів, які становлять небезпеку для оточуючих, а також чиненням збройного опору представникові влади, як і підготовка особи до організації таких масових заворушень або участі в них – караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років».
Або Пєсков вважає пластиковий стаканчик зброєю чи предметом, що становлять небезпеку для оточуючих, або ця стаття не підходить (хоча саме за нею заарештували Сергія Абанічева, який кинув у бік поліцейських стаканчик; згодом звинувачення з нього зняли).
Стаття 318 формулюється так:
«Застосування насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я, або загроза застосування насильства до представника влади чи його близьких у зв’язку з виконанням ним своїх посадових обов’язків – карається штрафом у розмірі до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до вісімнадцяти місяців, або примусовими роботами на строк до п’яти років, або арештом на строк до шести місяців, або позбавленням волі на строк до п’яти років».
У коментарі до статті дано визначення представника влади, але ніяк не роз’яснено поняття насильства. Тлумачення цього поняття можна знайти, наприклад, у роботах доктора юридичних наук, декана юрфаку Самарського університету Артура Безверхова. В опублікованій у 2014 році статті «Поняття і види насильства в кримінальному праві Росії: питання правотворчості та правозастосування» він пише:
«У правовій доктрині під насильством розуміється як фізичний, так і психічний вплив на іншу людину, що порушує її право на тілесну недоторканність, здоров’я або життя. Іншими словами, в юридично-догматичному сенсі насильством є неправомірне застосування фізичної сили або реальної загрози її негайного застосування незалежно від настання (ненастання) шкідливих наслідків і їх характеру.
У кримінальному праві Росії поняття “насильство” трактується тільки як “фізичне” насильство. Таке розуміння насильства випливає з буквального тлумачення чинного КК РФ, в якому поняття “психічне насильство” взагалі відсутнє, а використовується категорія “загроза застосування насильства”».
Знову ж таки, виходить, що, на думку Пєскова, кинутий пластиковий стаканчик порушує право поліцейського на тілесну недоторканність, здоров’я або життя. Інакше пояснити його слова неможливо.
У КК РФ існує ще і стаття 319 – «Образа представника влади», яка, щоправда, поки не застосовувалася до учасників московських акцій протесту (позбавлення волі вона не передбачає):
«Публічна образа представника влади при виконанні ним своїх посадових обов’язків або у зв’язку з їх виконанням – карається штрафом у розмірі до сорока тисяч рублів або в розмірі заробітної плати чи іншого доходу засудженого за період до трьох місяців, або обов’язковими роботами на строк до трьохсот шістдесяти годин, або виправними роботами на строк до одного року».
Можливо, кидання пластикового стаканчика – дія явно символічного характеру – підходить під неї? У коментарі до статті поняття образи не роз’яснюється, але існує стаття 5.61 КОАП ( «Образа»), а до недавньої декриміналізації це була стаття 130 КК. У статті сказано:
«Образа, тобто приниження честі та гідності іншої особи, виражене в непристойній формі…»
Отже, кваліфікуюча ознака образи – непристойна форма. У коментарі до статті сказано:
«Об’єктивна сторона образи полягає в діях, які принижують честь і гідність певної особи в непристойній формі (цинічній, такій, що суперечить встановленим правилам поведінки, вимогам загальнолюдської моралі). Ознаки образи наявні тільки в тих випадках, коли дії особи спрямовані проти конкретної людини і немає сумнівів в тому, що йдеться саме про неї. Образа може бути виражена усно, наприклад у вигляді лайки, або ж письмово у вигляді адресованих громадянину записок чи листів непристойного змісту. Також образа може виражатися і в фізичних діях (наприклад, плювок, ляпас). Такі дії принижують честь і гідність людини, яка, відповідно, виступає об’єктом зазначеного правопорушення».
Чи можна прирівняти до плювка або ляпасу кидок порожнього пластикового стаканчика, та ще й не в «певну людину», а в напрямку шеренги поліцейських – як мінімум спірно.
У США навряд чи могли б нагородити поліцейського, який застрелив учасника протесту за кинутий у нього пластиковий стаканчик
Якщо ж говорити про США, то навряд чи там могли б нагородити поліцейського, який застрелив учасника протесту, що кинув у нього пластиковий стаканчик. Було кілька гучних справ, коли поліцейських, які застрелили беззбройних людей, було виправдано, – наприклад, справа про загибель 18-річного Майкла Брауна в Фергусоні, штат Міссурі. Поліцейський Даррен Вілсон намагався затримати юнака за пограбування магазину, але він чинив опір і спробував відібрати у поліцейського пістолет; під час боротьби пістолет вистрілив і Браун отримав поранення поранений в руку. Потім він спробував втекти, але Вілсон застрелив його шістьма пострілами.
У 1985 році «правило злочинця, що втікає», яке дозволяло поліцейським відкривати вогонь при спробі втечі, навіть якщо затримуваний не озброєний, було визнано неконституційним. Стрілянина на ураження допускається тільки в тому разі, якщо є підстави вважати, що підозрюваний становить суттєву загрозу для життя чи здоров’я працівника поліції або інших осіб. У цьому випадку захисту Вілсона вдалося довести великому журі присяжних, що в нього були такі підстави.
Рішення журі, а також ФБР, які не знайшли у діях Вілсона складу злочину, викликало масові заворушення в Фергусоні та протести серед афроамериканського населення в інших містах США. Ця реакція свідчить, що такі випадки трапляються вкрай рідко і сприймаються як екстраординарні. Важливо також, що долю Даррена Вілсона вирішували присяжні, а паралельно вело своє розслідування ФБР; це вочевидь суперечить тезі Пєскова про те, що поліцейського за такий вчинок можуть нагородити.
Навпаки, відомі випадки винесення обвинувального вироку поліцейським, що застрелили людей, дії яких вони розцінили як загрозу. Так, у червні 2019 року до 12,5 років тюремного ув’язнення засудили поліцейського з Міннеаполіса Мохамеда Нура, який убив громадянку Австралії Джастін Рущик, яка наблизилася до його машини, як йому здалося, з агресивними намірами.
А в січні 2019 року до 6 років 9 місяців в’язниці засудили чиказького поліцейського Джейсона Ван Дайка, який застрелив 17-річного Лакуана Макдоналда, що вів себе агресивно і намагався ножем розпороти шину поліцейської машини, а також розбити її лобове скло. Аналізи показали, що загиблий діяв під впливом наркотиків. Проте присяжні визнали, що поліцейський винен у вбивстві, оскільки він, уже поранивши Макдоналда, який кинувся навтьоки із ножем у руці, продовжував стріляти, коли той лежав на землі, не випустивши з рук ножа.
У сучасну епоху в країнах Заходу не було жодного випадку, коли хтось потрапив би за ґрати за участь у несанкціонованих демонстраціях і мітингах, якщо він не винен у конкретних насильницьких діях.
Джерело: Юрій Бершидський, для The Insider
