Крим.Реалії. П’ять років для кримчан

Джерело: Вікторія Веселова, для Крим.Реаліі

25 березня 2014 року ‒ п’ять років тому почав роботу інтернет-сайт  Крим.Реаліі. Він створювався в непростих умовах, коли Крим вже був захоплений російськими військами, а російська та підконтрольна їй кримська влада витісняли з півострова незалежні засоби масової інформації. Ця обставина і послужила тому, що керівництвом міжнародної медіакорпорації RFE/RL було вирішено створити кримську редакцію ‒ ЗМІ для тих, хто залишився на півострові в російських реаліях. Упродовж п’яти років журналісти Крим.Реалії піддаються переслідуванням з боку російських спецслужб і влади. Якою ціною їм вдається підтримувати зв’язок з кримчанами, читайте в нашому матеріалі.

Перші публікації на сайті Крим.Реалії з’явилися 25 квітня 2014 року. У той момент у Криму вже відбувся не визнаний світом «референдум», а президент Росії Володимир Путін підписав указ про «входження» Криму та Севастополя до складу Росії.

На півострові почався тривалий період переходу «до російських реалій», який супроводжувався безліччю проблем. Але говорити про них публічно для багатьох кримчан стало проблематичним ‒ більшість місцевих ЗМІ відмовлялися згадувати що-небудь негативне про діяльності кримської влади, боялися неприємностей.

Це пов’язане з тим, що тоді вже були приклади розправи над тими, хто відмовлявся співпрацювати з кримською владою: захоплення офісу «Центру журналістських розслідувань», напади та побиття журналістів різних ЗМІ.

Завданням команди Крим.Реалії було й залишається чесне висвітлення ситуації на півострові й надання майданчика зокрема й тим, перед ким закрилися двері інших редакцій. Але з перших днів роботи журналістів проекту очікували непрості випробування. Проти них російська влада задіяла весь адміністративний і силовий арсенал: залякування, допити, обшуки, кримінальне переслідування й багато іншого.

«Ворожі» ЗМІ на території півострова працювати не повинні»

Навесні 2014 року команда Крим.Реалії намагалася працювати на півострові відкрито. Вдалося навіть орендувати офіс для редакції в центрі Сімферополя. Але повноцінно працювати не вийшло. З перших днів співробітники редакції, які вели зйомку на вулицях Сімферополя, ловили на собі підозрілі погляди представників «кримської самооборони» та інших невідомих людей, які називали їх провокаторами й намагалися застосовувати силу. Іноді журналістам доводилося ховатися від переслідувачів, щоб захистити своє життя і зберегти відзнятий матеріал.

Незабаром з’ясовувати, хто співпрацює з Крим.Реалії, почали й російські спецслужби. Для цього вони використовували навіть журналістів інших кримських ЗМІ, яким була знайома вузька медіаспільнота півострова. Багато з них допомагали обчислювати колег, які, на їхню думку, могли бути причетними до ресурсу.

Через деякий час кримська влада вже відкрито стала називати ЗМІ, які не контролюються ними, «ворожими». Глава підконтрольного Росії кримського уряду Сергій Аксенов публічно пояснив: ЗМІ, які не визнають анексію Криму законною, не повинні працювати на півострові.

«Моє ставлення до опозиційних ЗМІ: будь ласка, будь-яку точку зору треба обговорювати, але ті, хто не визнає російську державність, нашого президента, ті, хто дає надію на повернення Криму до складу України, я вважаю, що це ворожі ЗМІ, тобто вони так чи інакше на території півострова працювати не повинні», ‒ сказав він на прес-конференції у Сімферополі в грудні 2014 року.

Ця заява, по суті, стала офіційним стартом відкритої фази протистояння кримської влади з не підконтрольними їм ЗМІ.

Після цього журналісти Крим.Реалії змушені були практично піти в підпілля. Оскільки будь-яка фотографія або відео, які з’являлися на сайті Крим.Реалії, могли коштувати їхнім авторам життя.

«У свій час у групах «Вконтакте» розкидалися пости про те, що молоді хлопці ходять з маленькою камерою та чорним мікрофоном без вітрозахисту й роблять опитування. Якщо раптом ви таких побачите, викликайте поліцію або «самооборону» та утримуйте їх до їхнього приїзду. Там описувалися ті місця, де ми якраз і проводили опитування. Тобто велося повноцінне полювання на нас», ‒ розповідає журналіст Крим.Реалії Станіслав Юрченко в інтерв’ю телепроекту Крим.Реалії.

У цьому матеріалі журналісти Крим.Реалії говорять про погрози на свою адресу в соціальних мережах і телефоном, стеження невідомих людей та напади з боку «кримської самооборони».

​«Це шкідницька служба та екстремізм»

Незабаром у роботі команди Крим.Реалії відбулися серйозні зміни. Багато журналістів почали залишати Крим під тиском «кримської самооборони» та російських спецслужб. Всього з 2014 року півострів вимушено залишили 27 журналістів, які співпрацюють з Крим.Реалії. Багато з них не можуть повернутися до себе додому, оскільки кримська та російська влада продовжує відстежувати й переслідувати всіх, кого вони вважають причетними до видання.

Понад 20 кримських журналістів змушені були припинити співпрацю з Крим.Реалії, адже боялися за безпеку свою та своїх близьких.

Оскільки робота редакції в Криму стала неможливою, було ухвалене рішення про її переведення до Києва. Але після цього тиск на редакцію з боку російської та кримської влади посилився. Вони всіма доступними способами почали домагатися припинення роботи сайту.

Наталя Поклонська, російський прокурор Криму в той момент, ініціювала процес блокування сайту Крим.Реалії на території півострова та сусідньої Росії.

«За матеріалами прокуратури Криму ухвалене рішення про обмеження доступу до інформації, поширюваної інтернет-ресурсом Крим.Реалії у зв’язку з систематичним розміщенням матеріалів, що містять ознаки екстремістської діяльності. Ми збираємо матеріали в Генеральну прокуратуру Росії і далі в Роскомнадзор для повного закриття інформаційної служби Крим.Реалії. Це шкідлива служба, їхні публікації містять у собі виправдання диверсій, екстремізм та нескінченну дискредитацію органів влади в Криму, розпалювання міжнаціональної ворожнечі», ‒ сказала вона у квітні 2016 року.

​Генпрокуратура Росії підтримала ініціативу Поклонської та внесла подання до Роскомнадзору про блокування сайту Крим.Реалії. Той, у свою чергу, вніс його до реєстру забороненої інформації в Росії. Але незабаром видалив звідти й припинив блокування ресурсу. У відомстві офіційно оголосили, що це пов’язане з тим, що з сайту Крим.Реалії був видалений матеріал, який містив протиправну інформацію. Але насправді це не так, редакція не видаляла матеріали на вимогу відомства.

Редакція Крим.Реалії періодично продовжує отримувати повідомлення від Роскомнадзора з вимогами видалити ті чи інші публікації про порушення прав людини в Криму під загрозою блокування ресурсу в разі відмови. Всі ці публікації стосуються порушення прав кримчан, які масово практикуються на півострові.

Також редакція отримує повідомлення, що на півострові різні інтернет-провайдери блокують доступ до сайту. Водночас як у Росії його можуть вільно читати всі. Багато кримчан дивуються такому вибірковому підходу.

«Якщо Роскомнадзор Крим.Реалії не забороняв, то все робиться на рівні місцевого уряду. Судячи з усього, їх не влаштовує матеріал, який публікується на сайті. І вони заблокували сайт, не маючи на те законних підстав», ‒ говорить кримська активістка Галина Ломакіна, яка намагалася розслідувати причини блокування Крим.Реалії в Криму.

З грудня 2017 року Мін’юст Росії оголосив корпорацію Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода (РСЕ/РС), а також редакцію Крим.Реалії «іноземними агентами». І це теж стало одним з адміністративних заходів протидії роботі незалежних редакцій корпорації.

Вирок за журналістську діяльність

Для боротьби з Крим.Реалії та незалежними журналістами на півострові російські спецслужби задіють механізми кримінального переслідування з використанням серед іншого й заборонених методів збору «доказів».

У квітні 2016 року співробітники кримського главку ФСБ Росії провели обшук у квартирі кримського журналіста, медіаексперта, автора Крим.Реалії Миколи Семени. Відносно нього відкрили кримінальне провадження. Публікацію під псевдонімом у рубриці «Точка зору» на сайті Крим.Реалії слідчі ФСБ визнали закликом до порушення територіальної цілісності Росії (стаття 280.1 КК Росії).

Співробітники спецслужб тривалий час стежили за журналістом та його діяльністю, розмістивши в його комп’ютері шпигунську програму, яка робила скріншоти його матеріалів ще на стадії їх написання.

У результаті Миколу Семену засудили до 2,5 років позбавлення волі умовно із забороною публічної діяльності на два роки.

Так, журналіста, який 50 років у професії, позбавили її за думку та неприйняття російської анексії Криму. Наразі Микола Семена відбуває умовне покарання в Сімферополі й не має можливості покинути півострів до закінчення терміну вироку.

Авторитетні міжнародні правозахисні організації, зокрема правозахисний центр «Меморіал», назвали Миколу Семену політв’язнем.

В межах справи Миколи Семени співробітники ФСБ шукали причетних до Крим.Реалії за допомогою обшуків ще за шістьма адресами різних кримських журналістів.

Обшуки, допити, заборони на в’їзд до Криму

Через обшук і допит російськими спецслужбами також пройшов автор Крим.Реалії Павло Веселик. Він стверджує, що згодом співробітник ФСБ зустрічався з ним і попередив, що в разі подальшої співпраці з Крим.Реалії у нього «будуть проблеми».

«Мені було запропоновано два варіанти: або я офіційно відмовлюся співпрацювати з Крим.Реалії, або мене продовжать пресувати. Дослівно було сказано так: «Я особисто бачу, що ти ніякої загрози не несеш і займатися тобою ‒ витрачання часу і сил. Але у вищих чинів інша думка з цього приводу. Так що ти мені пообіцяй, що не будеш з ними (Крим.Реалії) працювати». Я відмовився, пояснивши, що буду писати для видання й надалі, оскільки ніяких законів не порушую. Співробітник ФСБ відповів: «Шкода, ти ж можеш випадково оступитися, де-небудь щось написати необережне, а ми ‒ тут як тут». Я відповів, що приймаю цей ризик і буду подвійно акуратний. На цьому розмова була закінчена», ‒ розповідає журналіст.

У лютому 2019 року українській фотокореспондентці Аліні Смутко, яка співпрацювала з Крим.Реалії, співробітники ФСБ заборонили в’їзд до Криму до 2028 року. Російські прикордонники вирішили, що вона несе загрозу національній безпеці Росії.

Переслідувати в Криму російські спецслужби намагаються не тільки тих, хто співпрацює з Крим.Реалії, а й тих, хто просто ділиться інформацією про ситуацію в Криму з редакцією.

Такими людьми, наприклад, є цивільні журналісти, активісти «Кримської солідарності» Наріман Мемедемінов і Сервер Мустафаєв. Мемедемінова звинуватили в публічних закликах до тероризму, а Мустафаєва ‒ у причетності до організації «Хізб ут-Тахрір», забороненої в Росії. Обидва вони вже кілька місяців перебувають у сімферопольському СІЗО, їм загрожує від 5 до 10 років позбавлення волі.

​Інформаційні війни проти новин без цензури

Для боротьби із Крим.Реалії російська влада півострова задіює зокрема й підконтрольні медіаресурси. У червні 2017 року близьке до російського уряду Криму видання «Крыминформ» оприлюднило публікацію, в якій журналістів, які працюють в проектах Радіо Свобода, звинувачують в зраді  та «веденні підривної діяльності на території Росії».

​Керівництво RFE/RL розцінює ці звинувачення  як посягання на безпеку кримських журналістів і спробу закрити для світу інформацію про півострів.

Згодом за цю публікацію видання «Крыминформ» було оголошене переможцем у номінації номінації  «Журналістське розслідування року» конкурсу в Криму «Журналіст року 2017».

Нерідко Крим.Реалії згадують на російських державних телеканалах, звинувачуючи в провокаціях та екстремізмі.

За словами головного редактора Крим.Реалії Володимира Притули, проект продовжує працювати для кримчан, незважаючи на протидію з боку російської влади на півострові. Він зазначає, що журналісти Крим.Реалії роблять все можливе, щоб залишатися зі своєю аудиторією. Видання продовжує надавати те, що кримчанам недоступне з місцевих ЗМІ: новин без цензури, відповідальний обмін думками і відкрите обговорення проблем.

Джерело: Вікторія Веселова, для Крим.Реаліі