Джерело: Ігор Воротніков, для Крим.Реалії
Рік, що минає, був вельми насиченим за кількістю різноманітних інструментів, за допомогою яких окупанти намагалися залякати всіх незгодних, зруйнувати формування громадських ініціатив, «запакувати» або хоча б змусити замовкнути всіх, хто наважився демонструвати громадську активність. Однією перших за кількістю пресингу на душу населення ось уже п’ять років поспіль в Криму залишається сфера свободи слова. Наскільки складним виявився цей рік для фрілансерів, стримерів, блогерів, громадських журналістів та пересічних кримчан, які демонструють свободу своєї думки, далі в матеріалі.
Свій канал? До буцигарні!
За інформаційну активність у 2018 році в Криму було порушено щонайменше шість кримінальних справ. Усе почалося в січні з обшуку у Ісмаїла Рамазанова. Його звинуватили в тому, що він, використовуючи програму «рація Zello», спілкувався на своєму каналі і висловив думки, які були розцінені як «дії, спрямовані на розпалювання ненависті або ворожнечі, а також на приниження гідності людини або групи осіб». Кілька фраз стали підставою для того, аби на півроку Рамазанов опинився у в’язниці. Сьогодні його кримінальна справа не закінчена, слідство знову призначило лінгвістичну експертизу.
У березні був заарештований Наріман Мемедемінов – один з найбільш активних громадських журналістів руху «Кримська солідарність» За ролики на своєму каналі в Youtube у березні був заарештований Наріман Мемедемінов, який був одним з найбільш активних громадських журналістів руху «Кримська солідарність». Його звинувачують у пропаганді тероризму, він уже дев’ять місяців перебуває в СІЗО, при цьому суди розглядають продовження запобіжного заходу для нього в закритому режимі. Люди, які все одно кожного разу збираються під судом, стверджують, що відеоролики тут ні до чого – «Кримська солідарність» сильна стрімами з місць подій, великою кількістю громадських журналістів. І арешт Мемедемінова є лише спробою послабити цей компонент.
Репост? Кримінальна справа!
Чи так це насправді, наразі не відомо, але до цієї громадської ініціативи кримські правоохоронці вочевидь виявляють підвищену увагу – крім Мемедемінова, ще двоє активних учасників «Солідарності» стали фігурантами кримінальних справ: Гульсум Алієва – за репост якоїсь цитати у «Фейсбуці», і Марлен Мустафаєв – за публікацію відео в одній із соціальних мереж.
Аналогічним чином, за розміщення трьох публікацій у російській соціальній мережі «ВКонтакте», датованих 2014 і 2015 роками, було порушено справу щодо жительки Ялти Еліни Мамедової. Її звинуватили в тому, що вона розпалює ненависть до росіян, у той час як цивільний чоловік кримчанки виявився росіянином, а сама вона у той же період в інших соціальних мережах закликала до миру і міжнаціональної злагоди.
Використання російських соціальних мереж спричинило дуже негативні наслідки для лівого активіста з Євпаторії Євгенія Каракашева. За відео з останнім зверненням приморських партизанів, а також низку інших висловлювань на адресу правоохоронних органів, Каракашев отримав не тільки звинувачення в екстремізмі, але й набагато більш серйозну статтю про публічні заклики до тероризму. Примітно, що порушення справи зійшлося у часі з активною фазою президентської передвиборної кампанії.
Винен, без варіантів!
У 2018 році в суді були розглянуті дев’ять кримінальних справ щодо репостів, роликів і коментарів, порушені у 2016-2017 роках Окрім свіжих кримінальних справ у році, що минає, в суді були розглянуті дев’ять кримінальних справ щодо репостів, роликів і коментарів, які були порушені ще в минулому-позаминулому роках. Визнані винними і отримали різні терміни умовно за проукраїнські висловлювання Лариса Китайська, Сулейман Кадиров, Ігор Мовенко, справи яких висвітлювали українські ЗМІ, а також мало кому відомі кримчани Віталій Кухаренко, Ліля Татарисова, Ілля Стукало.
Пізнали усю красу російської судової системи і адепти «Русского мира» в Криму. Олег Семенов і Дмитро Джигалов із Судака вже визнані винними «в образі болгар», а севастопольському комуністу Валерію Большакову вже в новому році належить довідатися вердикт суду за образу «терського козацтва», представників якого він публічно запідозрив у нетрадиційній сексуальній орієнтації. Судячи з того, що фігуранти інших восьми кримінальних справ у сфері свободи слова визнані винними, підстав для оптимізму у Большакова небагато.
Окремо варто відзначити вирок у справі так званих «Алуштинських вимагачів». Редактор видання «Твоя газета» Олексій Назимов і депутат міської ради Павло Степанченко, котрі теж свого часу активно підтримали «Кримську весну», отримали реальні терміни ув’язнення за звинуваченням у здирництві. Хоча під час судового процесу всім спостерігачам стало зрозуміло, що мала місце провокація місцевих правоохоронців, які відпрацьовували замовлення влади – газета занадто завзято критикувала місцевих чиновників за недбалість і корупцію.
Обшуки, арешти, видворення
Одними кримінальними справами, втім, пресинг свободи слова не обмежився. Наприклад, щодо газети «Кримський терен», яку видає Український культурний центр, проводилася прокурорська перевірка. І хоча її результати так і не оприлюднили, в подальшому у двох активістів цього центру, Ольги Павленко і Галини Балабан, пройшли обшуки, поставивши під сумнів подальший випуск видання.
Проводилися обшуки і серед активістів «Кримської солідарності», а для дев’яти осіб, включаючи відразу трьох членів сім’ї Куламетових, ці заходи закінчилися адміністративним переслідуванням – штрафами та арештами на десять-одинадцять діб. Зазнали в лютому цього року арешту і два лівих активіста – блогер Олексій Шестакович та Іван Марков. Причому Шостаковича після обшуку співробітники ФСБ жорстоко катували.
Новим трендом у тискові на свободу слова стало видворення з території Криму. Його зазнала громадянка Великобританії Маделайн Роуч, яка писала про каральну психіатрію і проблеми відсутності метадонової терапії на півострові. Інші іноземні журналісти, невелика кількість яких відвідувала окуповану територію, хоч і змогли тут попрацювати, але часто стикалися зі стеженням і ретельним оглядом своїх девайсів з боку російських прикордонників.
Також варто відзначити й десятирічну заборону на в’їзд до Росії для української журналістки Олени Савчук, про яку їй повідомили під час спроби заїхати до Криму.
Бий своїх
Серйозних утисків зазнали не тільки ті, хто завжди входив до «групу ризику», а й прихильники російської окупації. У березні було скоєно напад на ялтинського журналіста Євгена Гайворонського, в серпні – на журналістку севастопольського видання «Примечания» Надію Ісаєву.
Іншим методом приборкання проросійськи налаштованих блогерів і активістів стали судові позови щодо захисту честі, гідності та ділової репутації. Так, блогер Олександр Таліпов програв у суді позови віце-прем’єру Дмитру Полонському та заступнику міністра інформації Максиму Балацькому. Ще один російський активіст Ілля Большедворов судиться з главою Республіки Сергієм Аксьоновим, а член «Кримської самооборони» Олександр Юр’єв – з новопризначеним віце-прем’єром Євгеном Кабановим. Останній у своїй тяжбі залишився один – його співвідповідач, видання «Федерал-прес» вже визнало свою провину і підписало з Кабановим мирову угоду.
Крім судових позовів з передбачуваними перспективами, ці та інші критично налаштовані до місцевої влади блогери (такі як Олександр Горний) зазнали інформаційних атак від провладних колег і звинувачень в тому, що вони працюють на замовлення іноземних спецслужб.
Окремим епізодом у цій сфері варто відзначити вилучення накладу газети «Город 24» зі статтею про будинок в Коктебелі, який імовірно належить гендиректору МИА «Россия сегодня» і телеведучому Дмитру Кисельову. Головний редактор «Город 24» Олена Войтова відмовилася викуповувати наклад газети, і «тоді Кисельов змусив засновника газети Онищенка вилучити наклад і звільнити Войтову». А в електронній версії видання замість публікації розмістили блок рекламних оголошень.
Широкий асортимент інструментів
Аби сповна відчути атмосферу в інформаційному просторі півострова, до всього перерахованого вище варто додати обмежений доступ до даних, приховане стеження з боку співробітників Центру з протидії екстремізму, анонімні і відкриті погрози, часті заборони на фото і відеозйомку в судах за політично вмотивованими справами. А ще – блокування альтернативних джерел інформації. Щонайменше 9 українських телеканалів і 23 інформаційних інтернет-ресурси, включно з Крим.Реалії, залишаються повністю або частково заблокованими для вільного доступу до них із комп’ютерів пересічних кримчан. Все це зайвий раз доводить, що в 2017 році Крим потрапив до десятки найгірших регіонів з питань свободи слова. Рік, що минає, з цього питання, на жаль, нічим кардинально не відрізняється.
Джерело: Ігор Воротніков, для Крим.Реалії
