Джерело: Марк Крутов, для Радіо Свобода
Група розслідувачів Bellingcat стверджує, що другий підозрюваний в отруєнні подвійного агента Сергія Скрипаля та його дочки в британському місті Солсбері в березні цього року, ідентифікований поліцією Великої Британії як агент ГРУ «Олександр Петров», – це військовий лікар і офіцер російської військової розвідки Олександр Мішкін.
У розслідуванні, проведеному Bellingcat і The Insider, сказано, що Мішкін народився 1979 року в Архангельській області, здобув освіту в медичній академії й пізніше почав працювати у військовій розвідці; що на початку 2010-х він активно відвідував Україну, а в 2014 році отримав звання Героя Росії (як і Анатолій Чепіга, ще один підозрюваний у замаху на Скрипаля, який був ідентифікований раніше). Розслідувачі посилаються на слова жителів рідного села Мішкіна про те, що у його бабусі була фотографія, на якій Путін вручає Мішкіну Зірку Героя. Представник The Insider побував у селі, семеро жителів якого сказали, що знають Мішкіна як відомого лікаря і Героя Росії.
Розслідувачі опублікували фотографію паспорта Мішкіна, визнавши, що отримали його не із відкритих джерел, а від джерела «з доступом до скану паспорта» на умовах його повної анонімності.
- Британська поліція у вересні заявила, що замах на Скрипаля з використанням бойової отруйної речовини «Новачок» здійснили співробітники ГРУ, які приїхали на початку березня в Британію під іменами Олександр Петров і Руслан Бошіров. Російська влада заперечувала це, по російському телебаченню було показано інтерв’ю з «Петровим» і «Бошіровим», які заявили, що є бізнесменами середньої руки і їздили в Солсбері з туристичними цілями. На запитання, чи є вони агентами ГРУ, обидва відповіли заперечно. Пізніше розслідувачі ідентифікували «Бошірова» як Анатолія Чепігу, а тепер «Петрова» – як Мішкіна.
Матеріали про Мішкіна були представлені в вівторок у Лондоні, де один із розслідувачів Bellingcat Христо Грозєв дав інтерв’ю «Радіо Свобода» і розповів про основні висновки розслідування:
– Він закінчив Військово-медичну академію за фахом «гіпобарична медицина» (щось пов’язане з підводними човнами) і став офіцером ГРУ не пізніше ніж 2003 року. Це те, що стало відомо. Знайомі, які знали його в шкільному віці, які досі підтримують зв’язки з його родичами, батьками, особливо з його бабусею, стверджували нашим кореспондентам, що він пішов працювати в армію як військовий лікар і за якусь справу, пов’язану з Україною, кілька років тому отримав нагороду «Герой Росії». Можливо, вони плутають, яку саме нагороду, але факт, що він її отримав, підтверджується тим, що всі вони бачили в руках його бабусі (теж лікаря) фотографію, на якій Путін дає цю нагороду самому Мішкіну й тисне йому руку.
– Але самої цієї фотографії у вас немає?
– Ні, на жаль. Ми спробували б її побачити, якби бабуся була в селі, але – випадково чи ні – коли наш репортер був там, вона поїхала з села, її не було. Але ми розмовляли з достатньою кількістю джерел, щоб мати впевненість, що така фотографія існує. Сподіваюся, що ви або інші колеги, які працюють в Росії, зможуть її побачити.
– З чого почалося розслідування, за що вдалося зачепитися, щоб вийти на справжнє ім’я і прізвище Олександра Мішкіна?
– Ми почали тільки з фотографії й з цікавої гіпотези, яка прийшла з англійських газет: вони начебто отримали інформацію від англійських джерел, що [справжнє] ім’я цієї людини збігається з іменем його фальшивої персони. Хоча ми почали шукати тими ж самими способами, як працювали з Чепігою, – по всіх фотографіях, всіх військових училищах і так далі, але потім я згадав, що був схожий випадок, коли офіцер ГРУ для своєї фальшивої персони використовував ім’я, яке не відрізнялося від його реального, тільки прізвище було змінено. Ми взяли цей випадок як алгоритм і використали його, щоб шукати цю людину. Оскільки було посилання на Петербург в досьє, яке ми отримали про фальшиву персону «Петрова», що перший його паспорт видано в Петербурзі, ми почали шукати саме з Петербурга. Найпростішим пошуком в базах ОМС Петербурга, які є у відкритому доступі в інтернеті. Коли ми обмежилися тільки іменем, по батькові та датою народження, ми знайшли тільки одну таку людину. Це було для нас зачіпкою, за якою ми дійшли до московського гереушника.
– А хто був вашим джерелом у наданні документів, які, начебто, не так вже й легко, якщо взагалі можливо, знайти у відкритому доступі?
– Їх легко знайти у відкритих джерелах, тому що простий пошук вам покаже як мінімум десять російських онлайн-детективів, які пропонують ці послуги за плату. Цей сервіс доступний. Ми його не використовували при знаходженні реальних осіб, але використовували при знаходженні цих фальшивих персонажів. Але потім вирішили цього не робити, тому що навмисно чи ненавмисно наражали б людей на небезпеку.
– А хто був джерелом, яке зрештою надало вам копію паспорта Мішкіна?
– Ось цього ми не можемо сказати, але це людина, яка не пов’язана з державою, ми це перевірили спеціально, з багатьох причин, одна з яких – ми не хочемо виконувати замовлення конкурентних [спец.] служб. Але ми мусили впевнитися, що є логічне пояснення, чому в нього був доступ до цього документа, хоча він не пов’язаний із державою. І отримавши його, вже знаючи ім’я та прізвище цієї людини – це було останнє підтвердження для нас, – ми почали [перевіряти] дані, які отримали від цієї людини, щоб бути впевненими, що вони збігаються з усіма старими даними в старих базах: номер паспорта, місце видачі в Петербурзі й так далі. Все збіглося.
– Чи вдалося прояснити, що Мішкін робив у Придністров’ї, Україні?
– Ще ні, це буде наступна частина мого особистого інтересу й розслідування. Поки не було часу просто цим займатися.
– Його односельці кажуть, що він, ймовірно, отримав Героя Росії або іншу нагороду за Крим. Ви писали, що він був на Майдані під час подій 2014 року. Можливо, він був і там, і там?
– Швидше за все, я думаю. [Наприклад] Гіркін (один із лідерів сепаратистів на сході України в 2014 році. – Прим. РС) уже до початку 2014 року був у відрядженні від Малофєєва (російський бізнесмен Костянтин Малофєєв, пов’язаний з Кремлем, що надавав підтримку сепаратистам. – Прим. РС) в Україні, в Києві, потім у Криму. Я впевнений, що це було погоджено і що частина з цих людей уже в грудні працювала там.
– Чи очікуєте ви від російської влади, зокрема, від Володимира Путіна, будь-якої реакції, окрім заперечення? Дмитро Пєсков, прес-секретар російського президента, сказав, що Чепіга не є Героєм Росії, коли начебто вже були знайдені незаперечні докази того, що він ним є. Як ви оцінюєте таку реакцію – просто заперечувати, не наводячи на підтвердження жодних доказів?
– Може, це наївне очікування, але я сподіваюся, що цього разу вони дадуть відповідь по суті. Навіть російські журналісти, ті, що працюють у залежних від держави ЗМІ, починають задавати ці питання на кожній прес-конференції. Так що рано чи пізно їм доведеться відповісти.
– Спецслужби будь-яких країн світу, в принципі, помиляються, і є багато історій шпигунських провалів. Але за результатами розслідування про Чепігу та Мішкіна яке у вас склалося враження про російські спецслужби, про російську військову розвідку?
– Я не вважаю себе експертом по ГРУ, порівняно з ФСБ, але мені здається, що ГРУ – все-таки величезна організація з величезним штатом, наш пошук за критеріями, які можуть виявити конкретних офіцерів ГРУ, показав як мінімум дві тисячі осіб. Отже, це десятки тисяч, які, швидше за все, працюють. Мені здається, що ми бачимо частину їхніх провалів, сміємося над цим, але ми не бачимо дуже багатьох їхніх успіхів.
Джерело: Марк Крутов, для Радіо Свобода
