Джерело: Павло Казарін, спеціально для Крым.Реалии
Я чітко пам’ятаю, як після першого Майдану українська тема стала топовою в російських медіа.
Українські стрічки російських інформагентств били рекорди за переглядами. На той час у Москві було відчуття, що колишня радянська республіка «відпливає». Стає незалежною. Починає жити за власним порядком денним, у якому для Росії місця залишається дедалі менше.
А тому попит на українську тему виявився надзвичайно високим. Хтось шукав у цих новинах привід для зловтіхи. Хтось – рецепт втечі з пострадянського болота. Але, незалежно від мотивів, українські події змушували російську аудиторію вчитуватися і коментувати.
Незалежно від мотивів, українські події змушували російську аудиторію вчитуватися і коментувати
Все змінилося після перемоги Віктора Януковича. Четвертий український президент мало чим відрізнявся від російських політиків. Він був настільки зрозумілим і немудрим, що українське майбутнє в його каденцію навіть не викликало сумнівів.
Якщо раніше виникало відчуття, що Україна рухається якимось своїм шляхом, то після його інавгурації почало здаватися, що Київ знову рухається у фарватері Москви. Копіюючи її практики в усіх сферах суспільного життя.
Віктор Янукович жив за заповітами Папи Льва Х – «Бог дав нам папство, так давайте ж насолоджуватись ним». До того ж весь державний етичний і естетичний контур був для нього лише ресурсом для торгівлі. Який він успішно обмінював на російські гроші. А коли зайшла мова про знижки на газ – пожертвував і державним контуром, продовживши терміни базування Чорноморського флоту в Севастополі.
В підсумку інтерес до українських новин в Росії почав падати. На перше місце стали виходити новини з Кавказу. У передвоєнні роки вся російська дискусія – це суперечки про нелегальну міграцію. Про візовий режим із країнами Центральної Азії. Про «недоторканні» чеченські діаспори.
Головними темами були сутички на міжнаціональному ґрунті. Радикальні ходи 4 листопада. Трендсеттером був «Супутник і погром». Українська тема відійшла на задвірки російського порядку денного. Вона просто нікого не цікавила – через свою передбачуваність.
Все змінилося взимку 2013 року.
Ще влітку того року соціологи писали про дві третини українців, які не бажають виходити на акції протесту. Вони помилилися.
Віктор Янукович зумів об’єднати Україну – проти себе
Віктор Янукович зумів об’єднати Україну – проти себе. І тому на вулицях стояли люди різного віку, професій і географії. І цей пасіонарний вибух знову став несподіванкою для всіх. Включаючи Росію.
Українська тема знову стала головною в російських медіа. І вже не припиняла нею бути. Майдан. Анексія Криму. Вторгнення на Донбас. Боїнг. Санкції. Іловайськ і Дебальцеве. Всі наступні місяці цей порядок денний лише набирав обертів, витісняючи російські новини з російського телеефіру.
Україна стала головним жупелом. Основним змістом. Центральною темою. Із категорії «Такі ж, як і ми, тільки пики незнайомі», вона раптово перейшла в розряд чужих, ворожих і незрозумілих. І інтерес до неї знову почав бити рекорди.
Якщо Москва перестане обговорювати Україну, значить, вона її повернула
Але саме це «засилля України» в російському медіа-просторі є досить показовим. Воно означає лише те, що з точки зору Москви Київ продовжує «відпливати». Породжуючи хвилю емоцій у колишньої метрополії. Тій самій метрополії, яка звикла вважати цю територію своєю.
Якщо Москва перестане обговорювати Україну, значить, вона її повернула.
Джерело: Павло Казарін, спеціально для Крым.Реалии
Павло Казарін – кримський журналіст, оглядач Крым.Реалии
