Джерело: блог Ігоря Яковенка
Російське телебачення – це гігантський монстр, що у нестямі роздирає на шмаття мізки десятків мільйонів, а всередині себе перетворює на мерзотників десятки тисяч співробітників, які займаються обслуговуванням цього монстра. У мої щотижневі огляди зазвичай потрапляють найбільш відомі постаті, такі «герої» інформаційної війни, як Соловйов, Кисельов або Шейнін. А з каналів насамперед – «велика трійка» – Перший, Росія-1 і НТВ. Це несправедливо.
У Росії є два десятки загальноросійських обов’язкових загальнодоступних телеканалів. І майже кожен з них може пишатися своїми власними генераторами ненависті, які, можливо, і поступаються Соловйовим-Кисельовим за обсягом аудиторії ураження, але нітрохи не слабші за концентрацією злоби до навколишнього світу і ксенофобії.
Телеканал «СПАС», власником якого є Московська патріархія, почав отруювати мізки росіян у 2005 році, а в 2013 отримав право на мовлення у складі другого мультиплексу, тобто увійшов до двадцятки загальноросійських загальнодоступних телеканалів. Головний контент мовлення – мракобісся і ксенофобія. Серед головних осіб цього телеканалу: протоієрей Дмитро Смирнов, відомий своєю любов’ю до насильства і середньовічним клерикалізмом, євроазієць Олександр Дугін, чиї погляди важко оцінити інакше, ніж фашистські та професор філософського факультету МДУ Олександр Щипков.
Філософ Щипков веде на телеканалі «СПАС» свою авторську програму, яка так і називається «Щипков». Крім того, він є членом Громадської палати РФ, радником голови Держдуми, першим заступником голови Синодального відділу зі взаємодії церкви з суспільством і ЗМІ й таке інше й таке інше. Одним словом, Олександр Володимирович у вільний від любомудрія час займається, за порадою Карла Маркса, зміною світу на краще.
Остання програма «Щипков», що вийшла минулого тижня, мала назву: «Про Іллю Муромця, футбол і фашистів» і наприкінці її вигляд у філософа Щипкова був умиротворений і милостивий. Філософ Щипков явно був переконаний, що після його передачі світ змінився в ліпшу сторону. І з ним важко не погодитися, оскільки після перегляду програми «Щипков» світу нічого іншого не залишалося, окрім як здригнутися й чимдуж мчати у напрямку якнайдалі від цієї гидоти, тобто в кращий бік.
Головним в Іллі Муромці, на думку філософа Щипкова, є те, що він не українець, а росіянин. Відкидаючи зазіхання громадян України на Іллю Муромця, філософ Щипков заявив, що не потерпить розподілу «русского міра», і що геть байдуже, де народився богатир – у Чернігові або в Муромі, оскільки, на його думку, «Чернігів таке ж російське місто, як і Муром».
Відвоювавши Іллю Муромця в України, філософ Щипков переключився на футбол, в якому його особливу увагу привернула гра російської збірної проти збірної Хорватії. Цей матч дивилися десятки мільйонів людей, його результати коментували спортивні оглядачі, політики і пересічні вболівальники. Але жоден з них не занурився у суть цієї події так глибоко, як це зробив філософ Щипков. «Що сталося?» – запитав філософ Щипков, ніби запрошуючи глядачів разом з ним замислитися над глибинним змістом тієї події, що сталася 7 липня у місті Сочі в рік 2018 від Р.Х. І ті хто думав, що цього дня грали в футбол дві команди й збірна Росії програла збірній Хорватії, були осоромлені. Філософ Щипков витримав паузу і проголосив голосом пророка: «Вони – полягли!». І повторив, ще більше підвищивши свій голос: «Вони полягли, борючись за Батьківщину!».
Те, що весь російський телевізор постійно проводив паралелі між ЧС-2018 і ВВВ, не є новиною. Але щоб угледіти трупи російських футболістів після гри з хорватами, в той час як телевізор показував, як ці полеглі весело і радісно приймають привітання уболівальників, потрібно мати особливий зір, яким володіє однісінький філософ Щипков.
Але філософ Щипков не обмежився констатацією загибелі російської збірної. Це був лише зовнішній шар його філософського умогляду. Думка філософа Щипкова проникала все глибше й глибше і там, у самих надрах, йому відкрилося ось що: «Коли наші грали з хорватами, це була гра з фашистами!». До обґрунтування цієї тези філософ Щипков підійшов з докладністю вченого і пристрасністю проповідника. «Хто такі хорвати?» – запитав філософ Щипков аудиторію. І, оскільки аудиторія не змогла відповісти, філософ Щипков пояснив: «Хорвати – це ті ж серби!». Після чого почав розповідати про звірства, що чинили ці серби, які раптом перетворилися на хорватів, майже вісім десятиліть тому. Частина того, що повідав філософ Щипков про злочини хорватського режиму в 40-х роках минулого століття, є правдою. Як є правдою й те, що в історії кожного народу можна відшукати ганебні сторінки.
Тому перед філософом Щипковим постало непросте завдання: прив’язати збірну Хорватії, що грає на ЧС-2018, до подій початку 40-х років минулого століття. І тут філософська думка Щипкова стає потужною і непередбачуваною, як кульова блискавка. Виявляється, символіка на формі хорватської збірної – червоно-білі квадрати шахового поля – «найтіснішим чином» пов’язана з рухом усташів. Далі – увага! – кульова блискавка думки філософа Щипкова починає здійснювати різкі повороти, за якими важко встежити. «Хоча історія цих шахів йде з Середньовіччя – якісь там королі у шахи грали – все це нісенітниця, тобто щось таке й було, але в свідомості людини 20-го – 21 століття все це пов’язано з геноцидом сербів. Наші хлопці грали з ними, вони грали проти цієї шахівниці, отже символічно це – гра з фашистами».
Символ християнства – хрест. Загальну кількість злочинів, скоєних людьми, що носять на грудях цей символ, підрахувати досить складно. Але можна з упевненістю стверджувати, що вона багаторазово перевищує сукупність злочинів режиму усташів. Чи можна на цій підставі стверджувати, що будь-яка людина, яка носить хрест, – той же філософ Щипков – такий самий злочинець?
Збірна України не брала участі в ЧС-2018, але, попри це, Україна стала головним політичним бенефіціаром мундіалю. Назва цієї країни згадувалася в зв’язку з ЧС-2018 не менше, аніж назва країн, чиї команди завоювали медалі. Філософ Щипков теж не зміг пройти повз Україну. На думку православного любомудра, історія руху усташів «один в один» повторює нинішню ідеологію України. Кошмар українського майбутнього ввижається філософу Щипкову таким: «насильницький перехід спочатку на латиницю, потім перехід в уніатство, ніякого там православ’я не буде».
Філософа Щипкова важко запідозрити в симпатіях до України. І, малюючи майбутнє цієї країни з латиницею й без православ’я він, напевне, вважає, що це буде карою для громадян України. А мені видається, що якщо пророцтво Щипкова справдиться, це буде не так вже й погано. Оскільки в світі немає жодної успішної країни, де більшість населення сповідує православ’я. Те ж саме і з кирилицею. Не випадково Казахстан нині переходить на латиницю, і навіть Татарстан мріє про це. І взагалі, Україні вочевидь краще бути подалі від Росії з її російським світом та іншими фантомами й чудовиськами, породженими телевізором і дрімотним розумом таких його мешканців, як філософ Щипков.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
