Джерело: The Insider
The Insider вдалося знайти нові докази участі російських спецслужб у організації невдалого перевороту в Чорногорії та у фінансуванні балканських найманців, що воювали в Україні. Це підтверджується документами, відеозаписами, фотографіями і свідченнями очевидців, з якими The Insider вдалося зробити ексклюзивне інтерв’ю. Крім того, The Insider вдалося розкрити співробітника ГРУ, котрий брав участь у чорногорському путчі і який до цього часу успішно працює під прикриттям страхового агента.
Коротка передісторія
У попередній частині нашого розслідування ми вже розповідали про те, як російські спецслужби, використовуючи бойовиків з досвідом війни на Донбасі, намагалися організувати переворот у Чорногорії, аби не допустити вступу країни до НАТО. 17 жовтня 2016 року, в день парламентських виборів, дві дюжини змовників із Чорногорії та Сербії мали потрапити на територію парламенту під виглядом поліцейських, інсценувати напад на присутніх там мирних демонстрантів й під цим приводом захопити парламент і заарештувати (а можливо і вбити) прем’єр-міністра. Після цього планувалося, що влада перейде до «Демократичного фронту» – антинатівської та проросійської партії. Чорногорська влада заарештували 20 осіб і заявили про 50 знайдені гвинтівок та 50 пістолетів, а трохи згодом, 24 жовтня, Сербія заарештувала трьох громадян Росії, у яких – згідно з даними сербської поліції – була виявлена несправжня форма чорногорських поліцейських, € 122 000 готівкою і обладнання для шифрованого телекомунікаційного зв’язку. Росіян, втім, Сербія видала Москві незабаром після візиту Патрушева.
Спочатку дані слідчих Чорногорії ґрунтувалися на свідченнях двох основних обвинувачених: Мірко Велимировича (який здався владі і почав давати свідчення 16 жовтня) та націоналіста Олександра Сінджеліча, котрий очолює прокремлівську організацію Сербські вовки і воював на Донбасі (докладніше про нього The Insider вже писав ). Велимирович розповів, що Сінджеліч найняв його для придбання зброї і для участі в захопленні будівлі парламенту в ніч виборів.
Згідно зі свідченнями Сінджеліча, опублікованими чорногорською прокуратурою, з ним зв’язалися «російські націоналісти», яких він раніше зустрічав, коли воював на боці сепаратистів на Донбасі у 2014-2015 роках. Він зустрівся з ними в Москві 26 вересня 2016 року в «розкішних апартаментах». <…> «Націоналісти» відрекомендувалися як Едуард Широков і Володимир Попов та дали зрозуміти, що працюють на спецслужби. Саме вони і запропонували йому описаний вище план зі зміни влади в Чорногорії з метою запобігання вступу країни до НАТО (що припало до душі Сінджелічу як затятому супротивнику НАТО). На першу стадію операції Сінджеліч отримав більше € 200,000 готівкою. Сінджеліч також заявив у суді, що Широков сам купив йому квиток до Москви і зустрів його одразу біля літака. Паспортний контроль вони не проходили, щоб не залишати слідів перебування Сінджеліча в Росії.
У попередній частині розслідування The Insider спільно з The Bellingcat вдалося встановити, що Едуард Широков (справжнє прізвище Шишмаков) проходив навчання у Військово-Дипломатичній академії МО РФ (на сленгу ГРУ – «Консерваторія»), що спеціалізується на підготовці військових дипломатів (аташе) і співробітників військової розвідки. Пізніше він служив військово-морським аташе при російському посольстві у Варшаві, звідки його у 2014 році видворили за спробу вербування підполковника польської армії. Незважаючи на цей провал, у 2016 році він отримав новий закордонний паспорт на інше прізвище (Широков) і саме з цим паспортом вирушив до Сербії. Де знову провалився, але вже в зв’язку з операцією у Чорногорії. Прокуратура Чорногорії досить швидко змогла частково підтвердити свідчення Сінджеліча, де серед іншого були опубліковані фотографії зустрічі Сінджеліча і Шишмакова у парку в Белграді.
Помилка резидента. Як Грушники Шишмаков «попалив контору»
Шишмаков продовжує все заперечувати: у грудні 2017 року він надіслав прокуратурі Чорногорії пояснення, в якому називав себе Широковим і наполягав, що познайомився із Сінджелічем у московському музеї в 2015-му, після чого зустрічався з ним єдиний раз у Белграді, щоб «звернутися до нього з проханням надати допомогу в організації інтерв’ю із керівниками Четніцького руху Сербії», причому зустріч ця потрібна була йому нібито для наукової статті:
Історія зі «статтею про четників» вочевидь потрібна була Шишмакову, щоб якось пояснити його спільні фотографії з Сінджелічем в Белграді (див. нижче), але у прокуратури виявилися більш серйозні докази, придумати легенду для яких Сінджеліч вже не зміг би жодним чином. Один з таких доказів – грошовий переказ Шишмакова Сінджелічу розміром $ 800, відправлений 25 вересня 2016 року – менш ніж за місяць до виборів у Чорногорії. Згідно з даними прокуратури, цей екстрений переказ – лише невелика частина від загальної суми в розмірі майже $ 300 000, призначеної на запланований переворот.
Ось скан грошового переказу через Westerm Union з матеріалів справи. Уважно дивимося адресу відправника – Москва, Хорошевське шосе, 76. Ця адреса вже є добре знайомою читачам The Insider із матеріалів розслідування щодо збитого Боїнгу MH17, а знаходиться за цією адресу штаб-квартира ГРУ.
Але ж це дані слідства Чорногорії, що як раптом вони сфабрикували докази? Однак ФБР, на прохання Чорногорії, перевірило, чи існував у природі такий переказ і отримало підтвердження від Western Union – відправлення у розмірі $ 850 (з яких 50 – комісія) було зроблено через російський «Форабанк». Ось скан документа з підписом Шишмакова (що збігається з підписом в його паспорті):
Є й документ із самого «Форабанка», що підтверджує цей переказ:
Чи міг хтось назватися Шишмаковим і підробити його підпис, аби підставити його? Навряд чи. За правилами WU при пересиланні коштів необхідно пред’явити паспорт, отже ніхто, крім самого Шишмакова, зробити цей переказ не міг, так само як ніхто крім нього не міг зазначити як адресу відправника штаб-квартиру ГРУ.
Існують ще кілька документів, які вказують на те, що Шишмаков брехав у своїх свідченнях. Ось, наприклад, виписка з Booking.com, котра свідчить, що у Шишмакова була бронь з 2 по 9 жовтня 2016 року – тобто буквально за кілька днів до запланованого перевороту – у готелі Le Petit Piaf в Белграді. Однак у показах він стверджує, що в Белграді перебував у другій половині жовтня.
Примітно, що у замовленні броні на booking.com Шишмаков вказує, що сплачуватиме корпоративної кредиткою, оскільки подорожуватиме «по роботі», хоча у своїх свідченнях він подорожував до Сербії у суто приватних справах:
Агенти, проте не зовсім страхові. Володимир Попов і Микита Мінін
Номер, вказаний у броні Шишмакова/Широкова належить не йому, а екс-керівникові департаменту транспортного страхування ТОВ «Росгосстрах» Микиті Мініну. І це не помилка – як з’ясував The Insider, все вказує на те, що Микита Мінін, котрий активно роздає інтерв’ю в якості експерта зі страхування, також є чинним співробітником ГРУ.
Більше того, раніше засвічений у чорногорській справі ГРУшник Володимир Попов, оголошений Чорногорією у розшук «Інтерполу», також працює під прикриттям страховика і числиться кореспондентом журналу «Морське страхування», де Мінін – головний редактор. За даними The Insider і Попов, і Мінін були в Одесі в січні 2014 року, незадовго до початку всім відомих подій.
Згідно з офіційною біографією, Микита Мінін народився 1976 року, у 1997 році закінчив Фінансову академію при уряді Росії за спеціальністю «Світова економіка», з 1996 по 2007 рік працював у ВСАТ «Ингосстрах», а з 2007 по 2015 рік очолював Департамент транспортного страхування ТОВ «Росгосстрах». Сьогодні він офіційно є засновником і гендиректором страхового агентства «Наутілус». Здавалося б, нудна і типова біографія страховика, з якої вибивається лише членство в союзі десантників.
У розмові з The Insider Мінін підтвердив, що Попов працює в його журналі, і більш того, заявив, нібито сам відправив Попова до Сербії:
«У 2016 році в нашому журналі серед інших матеріалів (в тому числі історичного характеру) була опублікована його стаття, присвячена участі Сербської річкової флотилії у Першій світовій війні. Цей маловивчений історичний факт викликав широкий інтерес серед нашої читацької аудиторії. У зв’язку з цим у нас виникла ідея продовжити дослідження цього матеріалу і, можливо у наступних числах, продовжити тему флоту не лише Сербії, але й інших республік колишньої Югославії. Була ідея у перспективі навіть випустити окрему книгу із цієї теми. З комерційних причин поки що ця ідея залишилася нереалізованою. Для збору додаткової інформації з означеної тематики нами і був відряджений до Сербії наш кореспондент Володимир Попов».
Водночас «страховик» Мінін не зміг пояснити, чому бронь Шишмакова виявилася оформленою на його мобільний телефон:
«Шишмаков і Широков мені не знайомі. Ми з ними ніколи не працювали і не перетиналися ні з питань страхового бізнесу, ні з видавничого. Тому прокоментувати якісь їхні подорожі та бронювання я не можу. Питання щодо наявності мого телефону де б то не було без моєї згоди я також не можу ніяк прокоментувати. Я просто не знаю, хто і чому міг десь вказати мій особистий телефон».
Мінін може заперечувати своє знайомство з Шишмаковим, але той факт, що Попов і Шишмаков знайомі і навіть зустрічалися у Сербії, підтверджується фотографіями з матеріалів справи. Сербські спецслужби записали на відео зустріч Шишмакова та Сінджеліча 19 жовтня 2016 року (а також момент, коли Шишмаков передавав йому якісь папери формату A4), і Володимира Попова, котрий слідував за ними й фотографував. Судячи з усього, на фото нижче – один із кадрів цього відеозапису:
За даними джерел The Insider, у травні 2015 р колега Мініна Володимир Попов спілкувався телефоном із начальником розвідки так званої ДНР (а нині – главою МДБ ДНР) Георгієм Кондраніним. Крім того, цей «страховий агент» протягом 2013-2016 років був у відрядженнях до Грузії, Молдови, України, Болгарії, Туреччини, Німеччини та Швейцарії. І це тільки те, що відомо із віз в одному з його паспортів, а паспорти він міняв як рукавички. Так, наприклад, словацьке ФБР надало інформацію про те, що Попов тричі подавався на візу в посольство Словаччини і кожного разу – з новим номером паспорта.
Серби в Україні. Як спецслужби вербували найманців для Донбасу
The Insider також вдалося поговорити з мешканцем Мінська сербом Венціславом Буйічем, добре знайомим із Сінджелічем та деякими іншими обвинуваченими в організації перевороту. З розповіді Буйіча, підкріпленої відеозаписами в Skype, випливає, що російські спецслужби наймали сербів не лише для організації перевороту в Чорногорії, а й для війни в Україні:
«Я познайомився із Сінджелічем у Facebook в 2014 році, ми обговорювали з ним різні теми, але нічого конкретного. Потім він приїжджав до мене у Мінськ, де вже ми зустрічалися особисто. Мимохідь він згадував про те, що його цікавить тема з сербськими найманцями на Донбасі, але ми мало про це говорили. Ми зустрічалися у Мінську восени 2014 року, він пропонував свою продукцію – майки, сувеніри з четниками. Але мені це було нецікаво.
У 2015 році ми домовлялися зустрітися в Москві, щоб поїхати до Криму, де жила одна недобра людина, Мирослав Андоновіч, брехун і обманщик, котрий заборгував мені багато грошей. <Згідно СБУ, Мирослав Андоновіч – серб, що мешкає в Криму – був завербований ГРУ ще 2013 року – The Insider>. Я не хотів до нього їхати один і сподівався взяти з собою Сінджеліча у якості супроводу. Але наша зустріч із Сінджелічем провалилася, тому що він якось дивно себе поводив. За день до цього він дзвонив мені і говорив – дай мені гроші, дай хоча б 100-200 євро. Я йому відмовив і він образився, сказав – я поїду в Москву, там мені дадуть скільки мені потрібно, у мене там знайомі в Міністерстві оборони і щось у цьому дусі. Я тоді серйозно його слова не сприйняв, думав він просто базікає. Це було десь у березні 2015 року.
Вдруге наживо з Сінджелічем я зустрівся 20 травня 2015 року в Москві. Спочатку я приїхав до Москви, аби зустрітися зі своїми знайомим Радомиром Почуча. Почуча свого часу відповідав за PR в армії Сербії, але його звідти звільнили, бо він став виступати проти президента Вучича. Восени 2014 року він теж поїхав «добровольцем» на Донбас. Його там за деякий час, на самому початку 2015 року, чомусь заарештували, разом із його другом Владом Станічем, причому заарештували інші серби. Я, як і багато сербів, був не дуже задоволений тим, що одні серби заарештовують інших, і намагався посприяти тому, аби його відпустили – перекладав із сербської на російську і навпаки. Його випустили у квітні, після чого він виїхав до Москви. Ось у травні і я теж приїхав у Москву для зустрічі з ним, ми сиділи на квартирі разом з ним і з в Владом Станічем.
Ми сиділи в кафе у середмісті Москви три-чотири години, поки не стемніло, потім я побачив, що Сінджеліч почав дзвонити якомусь не то Еду, не то Едику і домовлятися про зустріч. Через півгодини він і Радомир відійшли кудись недалеко і зустрічалися з цим Едиком хвилин 20-30. Судячи з усього, розмова була досить серйозною, оскільки після повернення вони виглядали замисленими і зосередженими. Я думаю, що цим Едиком і був Едуард Шишмаков. Приблизно за рік після цього Радомир спокійно повернувся до Сербії, там його ніхто не чіпав.
Наприкінці липня 2014 року Мирослав мене почав наполегливо зазивати в Ростов-на-Дону, «там будуть важливі люди, і можна буде добре заробити», я довго відмовлявся, хотів зрозуміти в чому справа, але він не пояснював. Під час однієї з розмов він перебував у кімнаті з другом, якого він представив як «Володимир зі спецслужб». Цей Володимир до пори до часу приховував обличчя, але згодом, коли я все-таки погодився приїхати до Ростова, Мирослав сказав Володимиру – «давай вже, покажи своє обличчя, він все одно тебе побачить у Ростові». Ну і він з’явився в кадрі.
Я приїхав до Ростова за декілька днів і Володимира там уже не застав, але Мирослав знову там був не один – там були «Саня» із Петербурга, якого мені теж представили як людину зі спецслужб, і Сергій-козак. Ми сіли в кафе аеропорту і Саня запропонував мені під час розмови, аби я використовував свою юридичну особу в Мінську для купівлі авіаквитків сербським «добровольцям», що відправляються на Донбас. Повертати гроші мені вони обіцяли готівкою. Для мене це був явний сигнал, що мова йде про нелегальну схему, інакше про передачу грошей готівкою не йшлося б.
Сербські «добровольці» отримували на Донбасі 11 тисяч рублів на день, тобто більше 300 тисяч рублів на місяць
Раніше я дізнався від Мирослава, що в той час, у липні 2014 року, сербські «добровольці» отримували за на Донбасі 11 тисяч рублів на день, тобто більше 300 тисяч рублів на місяць, на ті часи, до девальвації, це було близько 10 тисяч доларів на місяць, скажені гроші для сербів (та й для росіян). Потім ця сума зменшилася, але спочатку потрібно було якось людей мотивувати, тому давали такі великі гроші. Так що це ніякі не «добровольці», це справжнісінькі найманці. «Саня» мені підтвердив, що Мирослав мав рацію стосовно грошей, але почав мене заспокоювати, «це наші, це гроші Путіна».
Записи скайп-розмов Венціслава Буйіча
Загалом, я вирішив відмовитися, але із ввічливості сказав, що ще подумаю. У мене квиток назад був через три дні, я думав може готель зняти або квитки поміняти і назад полетіти, але Мирослав сказав – «гаразд, біс із тобою, поїхали з нами». Ми сіли в машину і вони привезли мене на базу відпочинку «Полюс» на березі річки. Зовні це виглядало як звичайна база відпочинку, але ціле крило здавалося для російських найманців і їх кураторів із спецслужб. Я особисто бачився з двома представниками спецслужб – з тим самим Сашком з Петербурга, молодим, спортивної статури хлопцем років 30, з коротким світлим волоссям і без пальця на одній руці; з другим я не встиг поспілкуватися, він замкнутий, з борідкою, теж років 30, й він уже жив не на базі, а десь у місті, приїжджав вранці, писав щось на ноутбуці. Нас відразу попередили – нічого не фотографувати, не робити жодних записів, а то скінчите у річці. Я пробув на базі ще кілька днів, поспілкувався ще з двома сербами, які там жили серед «добровольців», і поїхав назад й більше до мене з цього питання не зверталися. Саня прямо сказав – забудь мій номер телефону, не дзвони і не пиши СМС».
The Insider вдалося перевірити слова Венціслава Буйіча щодо турбази «Полюс». Сербський бойовик Давор Савічіч, котрий раніше зізнався «Фонтанці» в своїй участі у війні на Донбасі, на одній з фотографій позує з бійцями «групи Вагнера» саме на базі відпочинку «Полюс»:
Для порівняння – ось як виглядає внутрішній двір турбази «Полюс», судячи з офіційної сторінки у Вконтакте:
Суд у Чорногорії між тим триває, наступне засідання відбудеться 16 липня, але російський МЗС вже реагує на цей процес не менш емоційно, ніж, наприклад, на справу щодо збитого Боїнгу. Так, до прикладу, чудову можливість змовчати втратив міністр Сергій Лавров:
Джерело: The Insider
Попередні частини розслідування:
Частина 1 Як Москва встановлює контроль над Східною Європою
Частина 2. Як ГРУ намагалося організувати переворот у Чорногорії
