Джерело: блог Ігоря Яковенка
У газеті The Washington Post наведено дані порівняльного дослідження, проведеного в 35 країнах, під час якого громадяни оцінювали внесок своїх країн у події світової історії.
Найвищу колективну самооцінку своєї ролі в історичному процесі продемонстрували росіяни, які вважають, що Росія зробила вирішальний внесок у 60,8% подій світової історії. Для порівняння: американці, яких російський телевізор постійно ганьбить за заявки на «національну винятковість», у цьому опитуванні зайняли скромне місце в середині таблиці з результатом 29,5%.
В 40-х роках минулого століття психолог Еріх Фром і соціолог Теодор Адорно описали явище, яке вони назвали колективним нарцисизмом. Це перебільшене уявлення про значення й важливість своєї групи: професії, нації, країни. Елементи колективного нарцисизму присутні в будь-якого народу. В деяких набувають гіпертрофованого характеру, стають важкою хворобою. В такому разі країна стає небезпечною для світу. Приклади з тих же самих 40-х років минулого століття добре відомі.
Бажати собі добра, прагнути досконалості, любити себе – властивості нормальної людини. Та нарцис любить не себе, а своє відображення: «Миле дзеркальце, скажи…» І в разі «неправильної» відповіді – напад злісної істерики: «Ти то так, мерзенне скло!» Колективний нарцис постійно потребує так званої зовнішньої валідизації, тобто постійного визнання своїх заслуг і величі, йому конче необхідні підтримка та схвалення. Не дочекавшись такої реакції, колективний нарцис ображається й накидається на тих, хто посмів засумніватися.
Роль дзеркала сьогодні виконує телевізор. Саме ту Росію, яку це дзеркало показує, і люблять росіяни. Телевізор, у свою чергу, уважно стежить, щоб в усьому світі й у самій країні ніхто не брав під сумнів велич Росії. Тих, хто сумнівається, починають цькувати. І це в найкращому разі. У програмі «Вечір з Володимиром Соловйовим» від 04.07.18 говорили про «русофобію». Приводом для розмови став маленький пост у соціальній мережі, який опублікувала Галина Паніна, PR-директор фірми «Леруа-Мерлен». Піарниця розповіла, що футбольні фанати спалили дівчину. Сама, мовляв, не бачила й не перевіряла, їй стажистка розповіла. І поставила хештег «перемогобісся». Відразу з’ясувалося, що футбол тут ні до чого, а нещасна дівчина наклала на себе руки. Пост цей Паніна вилучила, з роботи її звільнили, тож інцидент можна було б вважати вичерпаним. Тим паче, що йшлося не про політика й не про лідера суспільної думки.
Але російські ЗМІ як уповноважені представники колективного нарциса не могли пропустити такий солодкий привід обуритися й образитися. Гнівні статті на цю тему опублікували «Лайф», «Комсомолка», «МК», «Взгляд» і багато інших патріотичних видань. І от, нарешті, ціла година на головному державному телеканалі «Россия-1».
«Настав час запроваджувати різні обмеження», — задумливо почав розмову про русофобів Соловйов.
Тему підхопив редактор німецького інтернет-видання Олександр Сосновський: він розповів, як опублікував у Твіттері радісний пост про перемогу російської збірної, а у відповідь громадянка України надіслала йому зображення домовин. Російський патріот, який чомусь живе у Німеччині, з гордістю повідомив, що за його скаргою акаунт громадянки України, яка образила його почуття вболівальника й патріота, адміністрація соціальної мережі знищила.
На думку психологів і психіатрів, людина, хвора на нарцисизм, – це найважчий пацієнт, з яким украй складно вести діалог і налагодити нормальну комунікацію. Просто тому, що він у принципі не здатний зрозуміти іншу точку зору, не здатний навіть прийняти той факт, що в інших людей можуть бути інтереси, відмінні від його власних.
Соціальні мережі – це відкритий простір комунікації. І людина, що висловлює в мережі свою радість від перемоги збірної країни-агресора, яка щодня вбиває громадян іншої країни, мусить розуміти, що тих, кого вбивають, ця радість може ображати. Російському патріотові з Німеччини неабияк пощастило, що в Сирії не так багато людей говорять і пишуть російською мовою. Інакше його акаунт просто не витримав би того потоку ненависті та презирства, який міг ринути на нього із країни, у якій російські ВКС влаштували справжній геноцид.
Колективний нарцис створює прірву між собою та світом навколо. Росія як головний колективний нарцис планети старанно риє й поглиблює цю прірву по всьому периметру. Інші країни з наївності або корисливості намагаються подолати безодню. Вдається погано. Напередодні зустрічі Трампа з Путіним у Росію приїхали американські парламентарії. Це був дуже дивний візит, мету якого самі члени парламенту США явно не зовсім розуміли.
Як повідомив у програмі «Вечір» голова комітету Ради Федерації Костянтин Косачов, у складі американської делегації не було жодної людини, яка раніше займалася б відносинами з Росією. У підсумку, як з посмішкою пояснив пан Косачов, довелося «пояснювати їм найпростіші речі». Соловйов відразу ж страшенно зрадів і заходився блазнювати, зображуючи, як треба навчати дурнів-пиндосів російським реаліям: «Це – ікра. Її – мажуть». Аудиторія через якийсь час зметикувала, що Соловйов пожартував, і стала аплодувати.
Ніякою зустріччю Трампа з Путіним цю прірву між Росією та світом не здолати. Швидше будь-яка зустріч зробить її розміри більш помітними. Американці просто не розуміють, з ким вони мають справу. Ну, або роблять вигляд, що не розуміють, й імітують переговори. Сенатор Джон Нілі Кеннеді розповів про зустрічі в Москві: «Ці переговори були збіса відвертими, дуже відкритими, безкомпромісними… Я попросив наших друзів у Росії не втручатися в наші вибори цього року. Я попросив їх піти з України й дозволити їй самій визначити свою долю. Я попросив того самого у Криму. Я попросив їхньої допомоги в установленні миру в Сирії. І я попросив їх не дозволяти Ірану здобути владу в Сирії». Найкращою ілюстрацією ефективності цих переговорів і найкращою демонстрацією розмірів прірви між Росією та світом може послужити відповідь російського депутата В’ячеслава Ніконова. «Це були найлегші зустрічі в моєму житті», – поділився Ніконов. І пояснив на конкретному прикладі, як Росія й надалі спілкуватиметься зі світом. «Не можна втручатися у вибори – що ж, ми й не втручаємося», – весело пожартував депутат Ніконов, коментуючи прохання американського сенатора.
Будь-яка комунікація з колективним нарцисом трактується ним як підтвердження його величі, як визнання. Що веде нарциса до подальшого занурення у хворобу. Схоже, що у випадку з Росією світ досі не усвідомив, із чим саме він стикнувся.
Джерело: блог Ігоря Яковенка
