Давно відомо: російська пропаганда працювала в Україні здавна і на усіх рівнях, аж ніяк не лише у політичній сфері. Метою російської пропаганди було переконати, привчити українців, що Україна — це те ж саме, що й Росія. Що поміж двома країнами і двома народами немає жодних відмінностей, і немає їх абсолютно ні в чому. Що в Україні і Росії нібито однакове все, за що не візьмись. Що все російське і характерне для Росії — це «наше».
… Цього року видався дуже холодний березень. Навіть старожили не пригадують таких морозів, що тривали б так довго. Так, в березні і раніше бували похолодання, навіть сильні, але тривали вони переважно кілька днів, не більше. Березень 2018 був дуже незвичним.
А тепер гляньмо, що чимала кількість українських ЗМІ публікує під рубрикою «народні прикмети». Візьмемо для прикладу популярний український (підкреслимо це слово: український) метеосайт sinoptik.ua. І подивімося, яку погоду прогнозують нам народні прикмети. Тим паче, що саме з цього сайту прикмети розповзаються багатьма ЗМІ.
17 березня: «Якщо грак прилетів (один, чи що? – Б.Б.), через місяць сніг зійде». Буде сніг лежати як мінімум до 17 квітня, буде, як миленький, на інше сподіватися годі — і то, лише якщо «грак прилетів». Якщо ж він десь по дорозі затримався — взагалі страшно.
20 березня: «З дахів капає, а за ніс цапає». Одна біда: жоден з переглянутих словників не містить і не пояснює значення слова «цапає» — ймовірно, це похідне від слова «цап»? Ну, от як «собачитися» — від слова «собака»? Так, до речі: з дахів капає на сонці і за мінусової температури (сонячні промені падають на похилий дах під більшим, ніж на землю, кутом), тому особливо не тіштеся.
22 березня: «Якщо трясогузка прилетіла, то річка за 12 днів скресне». 3 квітня, тобто, скресне – раніше і не чекайте. І це, знову ж таки, лише в разі ранньої весни – якщо трясогузка прилетіла.
29 березня: «На Сави сани покинь, підводу подвинь… Добре, коли сніг тане від Сонця, а не від дощу». А що як він уже розтанув місяць назад, а то й більше — що ж тоді робити?
30 березня: «На Теплого Олекси зазвичай бурхливо тане сніг». Ну нарешті!
31 березня: «У народі святителя називали Кирило — «дери полоз», бо з цього часу дороги псувалися». Яка страшна біда!
1 квітня: «У народі цей день називали «Одарка Брудні Ополонки». Цієї пори року доводиться обходити болото біля ополонки, шукати проходи між проталинами». Проталини – це вже по-справжньому обнадійливо: ще місяці зо три пройде — сніг і зовсім розтане.
4 квітня: «На підтвердження теплої весняної погоди в народі склалося багато приказок, наприклад: «Опівдні бурульки пускають у сніг гіркі сльози». На Василя зазвичай сонце завжди яскраво гріти починає, з дахів крапає». О так, тепла погода, особливо як для квітня, нічого сказати.
7 квітня «відзначається свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. “На Благовіщення весна зиму поборола”, — вважають в народі, хоча трапляються і знамениті благовіщенські морози… Якщо сніг на дахах є, то буде він ще через місяць у полі». Тобто, цілком імовірно, що сніг у полі пролежав би до 7 травня — і це було б цілком нормально, це вкладалося б у норму. А цього року Великдень відзначався рано, переважно він припадає на середину — кінець квітня, а іноді і на початок травня. Отже, сніг у полі цілком собі може пролежати і до початку червня, а «знамениті благовіщенські морози» в кінці квітня – початку травня — взагалі буденна і звична справа. До речі, маю зізнатися у невігластві: ніколи раніше не доводилося чути ні про які благовіщенські морози — а виявляється, вони «знамениті».
8 квітня: «Якщо цього дня схід світлий — скоро сніг повністю зійде». Тобто, за всіма прикметами, він ще повинен лежати – просто зобов’язаний. Але і це ще не все: « Наші пращури зауважили: яка погода 8 квітня — така вона буде 8 жовтня». Отже, 8 квітня снігу слід ще лежати, а 8 жовтня, виходить — вже лежати, якщо погода в ці дні однакова?
9 квітня: «У народі святу називають Мотрона Настовніца (цікаво: як це українською; якщо сайт – український, то й мова, напевне, про український народ? – Б.Б.), тому що в цей час бувають ранкові заморозки – сніг від них замерзає, і люди ходять як по насту… Якщо весняний лід тоне чи залишається на березі, літо буде холодним». Сніг так остаточно і не розтанув, річки скуті льодом — типова картина квітня по-українськи, чи не так?
12 квітня: «Якщо раптом припиняється тяга вальдшнепів — чекай швидкого похолодання або снігу». Так коли ж він нарешті припиниться, цей сніг? А ще кажуть, що Україна — благословенна земля!
14 квітня: «у народі святу називали Марія Запали Сніги, Марія – заграй ярки, Марія — пісні щі». Це, звісно, загальновідомо: запорізькі козаки ось так рівнесенько 14 квітня вже наминали пісні щі — аж за обидві щоки! А ще в їх раціоні була тюря …
15 квітня: «У народі Тита називали Льодоломом, оскільки в цей час скресають річки». Ну, здається, дочекалися! Та не поспішайте тішитися: «Якщо цього дня весняні води течуть повільно, лід тоне — важко буде народу в цьому році». За вікном цієї – холодної – весни вже абрикоси зацвіли, а виявляється, ще весняні води повинні чимдуж бігти!
16 квітня: «У цей час наші предки продовжували спостерігати за льодом: якщо він на озерах потоне — рік буде важким». Так, було нашим предкам, чим зайнятися.
21 квітня: «У народі цей день називали Іродион Виверни Голоблі, Родіон Льодолам, Ревучі води». Квітень закінчується, а лід все ще не розтанув.
24 квітня: «Наші пращури помітили: “якщо до цього дня лід не скрес — весна пізньою буде і літо поганим простоїть”. Якщо вранці мороз, а вдень пішов сніг, то ще цілий місяць буде холодно». Одним словом, якщо лід все ще сковує водойми, весна буде пізньою — це ж якими спостережливими потрібно було бути «нашим предкам», щоб таке помітити! От би ще «нагледіли», коли саме вона буде і чи буде взагалі.
25 квітня: «Наші предки спостерігали за вербою: якщо вона до цього дня розпушилася – сильного холоду вже не буде». Тут за вікном уже каштани розквітають…
26 квітня: «У цей час з’являються перші весняні квіти» — проліски, чи що?
Та народні прикмети — це не тільки картина типових для певної країни кліматичних явищ, але й картинки її побуту. Ось такі, наприклад, як 2 квітня: «Наші предки цього дня зранку виносили з будинків на вулицю барвисті льноткані вироби, розвішували їх на парканах, воротах, хвіртках, прикрашали гілки берез». Так і уявляється яскрава картина: виходять дружно жителі степового села — і нумо шукати в степу хоч одну березу: неодмінно ж треба її прикрасити! Чи ось, 11 квітня: «Березовим соком наші пращури на Марка відпоювали хворих: очищали кров, виганяли хвороби зі шлунка». То може ось чому в Україні тепер не так вже й багато беріз: заради соку винищили їх нерозумні наші предки? І це — далеко не єдині дати, коли в текстах прикмет фігурує береза — без сумніву, священне дерево для усіх українців. Принаймні, судячи з цих прикмет.
Або 15 квітня: «До середини квітня закінчувалися зимові запаси. У народі говорили: “Нічого немає, ні крихти, ні зерна, ні краплі”; «Полікарпів день – початок безхліб’я». Наші предки вважали…». Типова картинка з українського життя – реалістичніше і не намалюєш, правда ж? «Наші» ж-бо предки – значить, про Україну все це!
Зведені разом, ці прикмети нагадують щоденник божевільного генія, який втратив будь-який зв’язок з реальністю. За всіма законами жанру, рано чи пізно в ньому мало б з’явитися: «ніякого числа. День був без числа». Та коли читачів годують цим потрошки, маленькими дозами, але щодня — це діє, як діє маленькими дозами отрута – повільно, та невідворотно.
І, нагадаю, з «Синоптика» народні прикмети перекочовують до багатьох ЗМІ.
А тепер коротко поглянемо, чим годують населення менш відомі сайти. Ось вам сайт про українські традиції: «Якщо граки прилетіли до середини березня, літо буде мокре, а сніг зійде рано». Тобто, до середини березня сніг не може розтанути ну просто ніяк, цей варіант навіть не розглядається. І – тут-таки: «Якщо рано відлетіли на північ граки, які зимували в Україні, — бути дружній і повноводій весні». Одна прикмета — українська, одна — російська: паритет, чорт забирай, баланс!
Інший сайт. 22 березня: «Якщо в цей день тепло, стільки ж днів утримається гожа погода, якщо навпаки — бути морозу 40 днів». Іншими словами, до 1 травня буде мороз.
І ось — зовсім художньо: «Березня хибний: то плаче, то сміється». Там же: «Березень позімье, збиває ріг зими». Ще: «Лютого зиму відуває, а березень ламає».
На багатьох сайтах явно українські прикмети перемішані з явно російськими – так, нібито стосуються однієї і тієї ж території та однієї і тієї ж кліматичної зони. А тепер зважимо на психологічну особливість: побачивши рубрику «народні прикмети», багато читачів будуть схильні вірити, що так, саме такими завжди й були природні умови в Україні. А тепер чи то «все зіпсувалося», чи то власна пам’ять їх підводить. Багато хто не пов’яже прочитане з «русскім міром» і російською пропагандою. Зразкові жителі «нашої країни», для яких що Україна, що Росія – одне й те саме, вже виховані.
