Російські та проросійські ЗМІ – РИА Новости, Украина.ру, Сегодня, MK.ru та інші — поширили новину про те, що Україна за останній рік стала лідером з антисемітизму на пострадянському просторі. Джерелом такої інформації нібито послужив щорічний звіт Міністерства у справах діаспори Ізраїлю «Антисемітизм у 2017 році».
21 січня, напередодні Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту, міністр у справах діаспори Ізраїлю Нафталі Беннет презентував щорічний звіт «Антисемітизм у 2017 році». Звіт складений за географічним принципом – кожній країні, де проживають євреї, присвячено розділ. Аналіз ситуації в Україні викладається в яскраво негативних тонах.
У звіті йдеться про те, що на тлі зниження кількості інцидентів у Східній Європі, в Україні кількість інцидентів, пов’язаних з антисемітизмом, подвоїлася, до того ж, їх сума більша, ніж у інших країнах пострадянського простору.
Також Міністерство у справах діаспори Ізраїлю стверджує, що другий рік поспіль в Україні зафіксовано найбільшу кількість інцидентів: антисемітська пропаганда в політичному дискурсі, вандалізм проти єврейських місць (кладовищ, меморіальних місць жертв Голокосту і громадських будівель).
Російські ЗМІ підхопили цю інформацію і розтиражували її під заголовками «Як Україна стала лідером з антисемітизму» або «Ізраїль зажадав від України покласти край розгулу антисемітизму і нападам на євреїв». Пропагандисти не тільки вміло повисмикували цитати зі звіту, а й приписали Україні нові «факти». Наприклад, РИА Новости пише, що Міністерство назвало Україну «лідером за кількістю нападів – як фізичних, так і словесних». Але насправді в звіті не йдеться про зростання числа фізичних нападів; Міністерство стверджує, що в Україні зріс рівень антисемітської пропаганди в політичному дискурсі й вандалізму проти єврейських місць. Видання РИА Новости також пише: «Єврейське походження може послужити предметом нападок, стверджується в документі. Причому, ситуація погіршується». Насправді, в звіті йдеться про політичний дискурс, коли євреїв використовують як «козла відпущення» у «складній соціально-політичній ситуації в країні». Тобто про фізичну розправу мова взагалі не мовиться, як може подумати читач.
У звіті Міністерства у справах діаспори Ізраїлю також згадується діяльність Інституту національної пам’яті України. Вони звинувачують установу в глорифікації деяких національних героїв, які нібито брали участь у приниженні єврейського населення. Директор Українського єврейського комітету Едуард Долинський звернув увагу на те, що ізраїльський уряд уперше звертає увагу на діяльність Інституту національної пам’яті і його глави Володимира В’ятровича зокрема. Раніше Директор Інституту національної пам’яті заявляв, що «дуже важливо представляти Голокост як інтегральну частину української історії».
Дискурс Кремля «українська влада як антисемітська» постійно просувається Росією на міжнародній арені. Сама ж доповідь уряду Ізраїлю висвітлювалася в російських ЗМІ як якесь підтвердження цього факту. Нагадаємо, що ще 18 березня 2014 року Владімір Путін заявляв, що «головними виконавцями перевороту стали націоналісти, неонацисти, русофоби і антисеміти. Саме вони багато в чому визначають і сьогодні життя в Україні». Російські ЗМІ регулярно заявляють про те, що в Україні процвітає антисемітизм, а Європа замовчує цей факт.
Російські пропагандистські ЗМІ радо використовували матеріали звіту Міністерства у справах діаспори, але слід зазначити, що і сам звіт викликає багато запитань.
«У доповіді міститься стандартна риторика для багатьох подібних документів, написаних зі стереотипних антиукраїнських позицій, які не враховують реального історичного і політичного контексту», – розповідає для StopFake.org глава Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Лихачов.
Експерт указує на те, що в звіті є твердження, що відверто не відповідають дійсності. У звіті пишеться, що «за останні два роки шельмування євреїв у політичному і державному секторі України зросло і стало дуже широко поширеним явищем». В’ячеслав Лихачов каже, що він не пам’ятає жодного випадку, пов’язаного з будь-якими проявами антисемітизму в державній сфері. «Якщо ж говорити про політичну сферу, то, звичайно, як і в усьому світі, окремі антисемітські висловлювання з боку представників маргінальних груп фіксувалися – особливо в соціальних мережах, що створюють специфічний інформаційний контекст», – розповідає голова Групи моніторингу прав національних меншин, – «якщо дійсно аналізувати динаміку, то картина виглядає зовсім інакше».
Експерт каже, що автори доповіді не проводили систематичного дослідження, вони навіть не аналізували наявні дані, зібрані професійними профільними організаціями, що здійснюють моніторинг ксенофобії в Україні. «Судячи з джерел, які наведені в посиланнях, державна ізраїльська структура обмежилася випадковою вибіркою того, що «приніс» Інтернет, не розбираючись у достовірності інформації», – говорить В’ячеслав Лихачов.
Відсутність дослідницького підходу є причиною твердження, нібито кількість антисемітських інцидентів в Україні зросла удвічі, порівняно з попереднім роком. «Річ у тім, що моніторинг злочинів на ґрунті ненависті, у тому числі антисемітських нападів і вандалізму, мотивованого нетерпимістю, в Україні професійно, на системному рівні здійснюється більше десяти років», – розповідає експерт, – «якщо порівнювати реальні показники 2016 і 2017 рр., зібрані Групою, ситуація виглядає зовсім інакше. Так, кількість актів антисемітського вандалізму дійсно зросла, але незначно: з 19 до 24». Але, як стверджує В’ячеслав Лихачов, у 2017 році не було зафіксовано жодного випадку насильства на ґрунті антисемітизму.
Статистика антисемітського насильства і вандалізму в Україні, 2004 – 2017 (Група моніторингу прав національних меншин)
Яким чином автори доповіді отримали такі результати? «Вони підсумували всі «інциденти», про які їм стало відомо, незалежно від характеру, – стверджує експерт, – до реальних випадків вандалізму були приплюсовані, наприклад, вигуки в ході мітингів. Образно це можна порівняти зі спробою скласти кількість сірників у коробці, снігу на вулиці й повітря в атмосфері: сума може вийти, без перебільшення, довільною».
У доповіді наводяться приклади висловлювань політиків, факти нанесення антисемітських графіті, осквернення єврейських місць пам’яті та інші. Для прикладу – в доповіді йдеться про розграбування єврейських масових поховань, але такі епізоди складно назвати антисемітськими, оскільки вони не мотивовані нетерпимістю, а могли бути зроблені заради отримання наживи.
Глава Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Лихачов стверджує, що ця доповідь – це кричущий непрофесіоналізм і порушення всіх стандартів документації злочинів на ґрунті ненависті, якими керуються професійні моніторингові групи – як в Україні, так і в світі.
