Джерело: Українська служба Радіо Свобода
Багато українських біженців, які після війни знайшли притулок у Чехії, відвідують Православну церкву Чеських земель і Словаччини, проте частина українців уникає її й ходить до храмів інших конфесій. Здебільшого це греко-католицькі храми, де служби проводять українською мовою. Така ситуація склалася через зв’язки Православної церкви Чеських земель і Словаччини з Росією – через РПЦ.
«Основна проблема полягає у сильних російських сантиментах та інфільтрації всередині чеської церкви, – говорить українка, яка живе у Празі (вона попросила не називати її імені). – Якщо взяти до уваги кількість біженців з України та релігійні уподобання більшості українців, можна сміливо сказати, що українці сьогодні становлять якщо не більшість, то дуже вагому частину православних у Чехії. Але чеська церква з цим нічого не робить. Не згадує Україну, не говорить про біженців, не спілкується українською. Ця структура так і залишилася ментально і багатьма своїми практиками Російською православною церквою».
Віруючі звертають увагу на постать архієпископа Михаїла Дандара, який у минулому був співробітником чехословацької служби безпеки і раніше кілька років жив у Радянському Союзі. У 1969 році він отримав диплом Ленінградської теологічної академії, і того ж року був завербований чехословацькими спецслужбами. Журналісти Чеського телебачення у квітні цього року під час святкування десятиліття з часу отримання ним сану архімандрита помітили в гостях у Дандара священика, монастир якого поширював проросійську пропаганду. Раніше Дандара звинуватили в тому, що він змістив з посади настоятельки найбільшого чеського жіночого монастиря Валентину (Тетяну Гангур), яка має українське походження, та замінив її на росіянку Нектарію. Про це написала Релігійно-інформаційна служба України, проте на сайті Монастиря святих В’ячеслава та Людмили, розташованому в передмісті Праги, досі як настоятелька вказана Гангур.
При цьому в липні минулого року за підсумками зустрічі Комітету із закордонних справ, оборони та безпеки Сенату Чеської Республіки з представниками Служби безпеки та інформації (BIS) голова Комітету Павел Фішер заявив, що обговорення стосувалося діяльності церкви, «яка перебуває під безпосереднім керівництвом патріарха Кирила, а він, як відомо, внесений до санкційного списку Чехії. Буде помилкою допускати тут діяльність юридичних осіб, безпосередньо пов’язаних із ворожою країною, як це спостерігається і в разі зазначеної юридичної особи».
Хто такий Михаїл Дандар
У розпорядженні української служби Радіо Свобода є архівний документ із розсекреченого архіву Служби безпеки Чехословаччини (STB), де священик фігурує як завербований агент КДБ.
«Михаїл Дандар навчався в Ленінградській духовній академії і був помічником скандально відомого митрополита Никодима Ротова, який, у свою чергу, вважається духовним наставником Кирила Гундяєва, – розповідає релігієзнавець, який побажав залишитися не названим через чутливість теми. – Никодим Ротов також був високопоставленим агентом КДБ. Він очолював відділ зовнішніх церковних зв’язків у структурі Московського патріархату». За словами експерта, усі працівники цього відділу були або у штаті КДБ, або співпрацювали з ним. За Никодима Ротова і розпочав свою кар’єру Михаїл Дандар.
Під впливом Москви
«Після Другої світової війни Чехословацька православна церква, як вона тоді називалася, опинилася під жорстким контролем московських спецслужб і Московського патріархату», – розповідає релігієзнавець Олександр Саган.
МОСКВА ПІШЛА НА ЦЕЙ КРОК, ЩОБ МАТИ БІЛЬШЕ МОЖЛИВОСТЕЙ ПРОСУВАТИ СВОЇ НАРАТИВИ
За його словами, в 1951 році церква отримала томос про автокефалію від Московської патріархії. Присланий з Москви ієрарх почав формувати цю церкву заново. Як зазначає Саган, її повністю контролював Московський патріархат, політика якого збігалася з інтересами Радянського Союзу. По суті, «церква стала сателітом Московського патріархату».
Інший український релігієзнавець, який побажав залишитися анонімним, погоджується з цією думкою: у соцтаборі, де все контролювалося КДБ, не можна розцінювати чеську та словацьку автокефалію у її звичному розумінні. «Це був проєкт радянських спецслужб, – говорить він. – Зазвичай автокефалії створюються у країнах, де є переважна більшість православного населення. Це не стосується ані Чехії, ані Словаччини. Москва пішла на цей крок спеціально, щоб мати більше можливостей просувати свої наративи».
«З часу створення церкви предстоятелів присилали з Москви, – розповідає Саган. – Вплив московського православ’я на чехословацьку церкву був домінантним, Москва фактично курирувала її. Константинополь зараз докладає чимало зусиль, щоб вивести чеську церкву з-під цього впливу, але кадрова політика, що тривала десятиліттями, дається взнаки».
Торік у церкві від виконання обов’язків усунули секретаря глави Празької єпархії Ігоря Стржелеця та протоієрея Яна Беранека, який очолював єпархіальну раду. Це були перші за довгий час відставки в єдиній чеській церковній єпархії, яка досі публічно не засудила війну росії проти України.
Таку позицію експерти пояснюють тісними відносинами ієрархів Празької єпархії з Москвою: багато хто навчався в росії, а пізніше отримував від Кремля щедрі подарунки у вигляді вілли або фінансування різних проєктів.
Що кажуть у самій церкві
15 квітня на сайті Празької єпархії з’явилася заява, яку розмістив священик Томаш Яролім. У ній він пояснює, чому церква не засуджує війну росії проти України (священик наголошує, що висловлює власну думку та «позицію нижчого духовенства», а не офіційне ставлення церкви).
«Ми не будемо нікого засуджувати, і вже точно не на вимогу політиків чи державної влади. Чим це скінчиться? Держава тоді проситиме нас благословити зброю та війну?» – пише Яролім. Він додає, що підтримує мир, а не війну: «Передусім ми дбаємо про десятки тисяч православних, які знайшли притулок у нашій країні й також потребують духовної підтримки своєї віри», – йдеться у заяві.
Сюжети журналістів, зокрема Чеського телебачення, Томаш Яролім називає «маніпулятивними» та «сфальсифікованими» й заявляє про «активну і ненависницьку кампанію проти чеського православ’я».
Реакція українських вірян
Релігієзнавець Володимир Волковський, який живе у Празі, вважає, що «відмова публічно висловлюватись проти війни – вкрай важливий моральний маркер».
«Мовчання з приводу очевидного зла – це позиція на стороні зла», – говорить він. Водночас він звертає увагу на парафіян Православної церкви Чеських земель та Словаччини: «Демографічно та історично основний «електорат» церкви – українці (русини з Лемківщини, з Підкарпатської Русі (Закарпаття), меншою мірою росіяни, румуни та серби. Але здебільшого чеська православна церква – історично, не зараз – це церква українського походження».
Володимир Волковський вважає, що зараз українські віряни опинилися у скрутному становищі. «Передусім це мовна проблема – адже 99 відсотків церков не моляться українською. Ні протестанти, ні католики, ні гусити. Можливість помолитися українською мовою дають лише греко-католики, – говорить він. – Тому православні українці у Чехії змушені або йти до греко-католиків, або терпіти з моральної точки сумнівні декларації з боку парафій РПЦ чи Православної церкви Чеських земель і Словаччини».
Волковський розповідає, що неодноразово чув скарги від українців, мовляв, чеська церква нічого не робить із цим або робить дуже мало.
«Окреме питання – можливість присутності ПЦУ хоча б на якомусь підпорядкованому рівні. Православні українці зрештою мали б можливість ходити до своєї церкви, впливати на неї – як у себе вдома, а не як у когось у гостях, – вважає Володимир Волковський. – Також це створило б здоровий діалог між різними православними церквами і традиціями, у тому числі й з Православною церквою Чеських земель та Словаччини. Монополія шкодить розвитку».
Зараз у полі зору Україна
Олександр Саган пояснює: з огляду на те, що велика кількість українців, що живуть у Чехії та Словаччині, є православними віруючими, важливо розуміти, які меседжі доносять до них у храмах Православної церкви Чеських земель і Словаччини. У квітні 2025 року в Чехії було офіційно зареєстровано майже 340 тисяч українських біженців, які отримали захист після початку війни росії в Україні.
«Незрозумілою залишається позиція щодо невизнання Православної церкви України, – говорить Саган. – У листопаді 2019 року один із ієрархів чеської православної церкви брав участь у богослужінні разом із митрополитом Епіфанієм (предстоятель ПЦУ – Прим. РС.). Втім, далі справа не просунулась. Православна церква Чеських земель і Словаччини не визнає ПЦУ».
Олександр Саган каже, що навряд це зміниться найближчими роками: «Більшість кліриків сформовані в духовних навчальних закладах Московської патріархії і мислять відповідно. Якщо при зміні поколінь церква ігноруватиме це, то й надалі залишиться у фарватері промосковської політики».
Релігієзнавець розповідає про глобальну концепцію Московської патріархії – так званий Катехон: «Начебто Росія має рятувати світ від бездуховності Заходу – і в рамках цієї програми проводиться велика політика щодо європейських церков, – пояснює експерт. – Величезні кошти виділяються на те, щоб у кожній європейській країні діяли храми Московського патріархату. Так по всій Європі формується мережа агентів, які просувають ідеї Кремля, – і церква Чеських земель і Словаччини не є винятком».
Джерело: Українська служба Радіо Свобода
