Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
- Чим цікавий вирок неонацисту «Слов’яну»
- Навіщо Москва звинувачує ЗСУ у «звірствах на Курщині»
- Новий міф Кремля
- Улюбленця RT не пустили до Нацрозвідки США
Чим цікавий вирок неонацисту «Слов’яну»
14 березня стало відомо, що Окружний суд Гельсінкі засудив до довічного ув’язнення Яна Петровського, одного з членів неонацистської диверсійно-штурмової групи «Русич», яка воює на боці Росії з 2014 року.
НАСПРАВДІ, це була перша справа про воєнні злочини, яку розглядав фінський суд. Але важливий не тільки цей факт і не лише сам вирок, але й те, як Петровський намагався його уникнути.
Нагадаємо, у 2023 році Ян Петровський переоформив свої документи на ім’я — Воїслав Торден і відчайдушно наполягав на тому, що лише знімав пропагандистські відео. А усі накази про розстріли та катування українців, мовляв, надавало «вище командування». Зрештою Петровському-Тордену висунули звинувачення у п’яти воєнних злочинах, а саме:
– Засідці на українських військових, під час якої його підрозділ заманив їх, використавши український прапор, після чого відкрив вогонь. Тоді загинуло понад 20 осіб.
– Розстріл поранених — група Петровського після бою добивала українських солдатів, які вижили, порушуючи правила ведення війни.
– Знущання з полонених: зокрема, в одному з випадків українському солдату на обличчі вирізали емблему «Русича».
– Наруга над тілами загиблих, а саме позування із тілами вбитих українських військових та поширення відповідних світлин у соцмережах.
– Заклики до жорстокості. Петровський робив заяви, які вказували на те, що його підрозділ не бере полонених і не проявляє милосердя.
Ще в листопаді минулого року, коли Петровському були висунуті ці звинувачення, багатьох цікавило питання «Чи рятуватиме Москва свого «Слов’яна»?». З огляду на відсутність будь-якої реакції Москви на вирок — ні. Адже тоді Росії б довелося офіційно визнати, що подібні неонацисти знаходяться під її опікою. Хоча останнє вже давно не є таємницею.
До того ж сліди злочинів російських неонацистів є не тільки в Україні, а й в Сирії та Малі. Москва розуміє, що подібні вироки будуть й надалі, оскільки терміну давності подібні воєнні злочини не мають. І ось перший дієвий крок у цьому напрямку зробила саме Фінляндія.
Навіщо Москва звинувачує ЗСУ у «звірствах на Курщині»
Тему «воєнних злочинів» ЗСУ в Курській області зараз активно розкручують на пропагандистських ресурсах, які буквально змагаються в тому, хто і скільки нісенітниць вигадає. Наприклад, з’явився «щоденник смерті пенсіонерки із захопленої ЗСУ Мартинівки».
НАСПРАВДІ, облудні звинувачення ЗСУ у «звірствах» — це не лише про спроби дискредитувати українських військових та підірвати міжнародну підтримку Києва.
Вірогідно, що у такий спосіб пропаганда допомагає Кремлю зірвати/затягнути переговори про 30-денне припинення вогню, яке президент США Трамп запропонував Путіну.
Аналітики ISW зазначають, що саме з кінця лютого російські пропагандисти стали частіше звинувачувати українських військових у нібито скоєнні воєнних злочинів у Курській області, включно зі стратами мирних жителів.
Цілком вірогідно, що Путін має намір використовувати цей наратив, щоб не тільки відмовитися від припинення вогню в Україні, а й виправдати жорстоке поводження з військовими ЗСУ. Адже не секрет, що кількість страт українських військовополонених у 2024-му та на початку цього року значно зросла. І цілком ймовірно, що саме за наказом вищого керівництва РФ, а не через «ексцеси виконавців».
Новий міф Кремля
Як відомо, одним зі способів гарантувати мир є направлення до України іноземних військ. Не зміг обійти увагою цю тему і голова МЗС РФ Лавров, заявивши, що «Москва ніколи з цим не погодиться».
Дуже чітку відповідь Лаврову дав 15 березня президент Франції Макрон: «Україна — суверенна держава, і якщо вона просить союзні сили перебувати на її території, то не Росії вирішувати, погоджуватися чи ні». За словами Макрона, протест Москви проти перспективи розгортання союзницьких військ в Україні є «явною ознакою російської стратегічної екзистенційної загрози для Європи».
Та й взагалі, сподівання Кремля на те, що європейські лідери будуть «хвостиком виляти перед Трампом», зазнали краху. Так, прем’єр-міністр Великої Британії Стармер наголошує, що «у цей момент дуже важливо, щоб ми чинили максимальний тиск на Росію», а майбутній канцлер Німеччини Мерц розглядає можливість передати Україні крилаті ракети Taurus. Der Spiegel повідомляє, що відповідне рішення може бути оголошене незабаром після вступу Мерца на посаду.
Але НАСПРАВДІ головний наратив Кремля зараз не про Європу, яка буцімто прагне «воювати до останнього українця». Російська пропаганда докладає величезних зусиль, щоб створити ілюзію, що після напруженої зустрічі Зеленського і Трампа у Білому домі світ розділився на два непримиренні табори: тих, хто підтримує Трампа (і відповідно, Путіна) і тих, хто підтримує Зеленського.
Це, звісно ж, нісенітниця. Попри складнощі переговорного процесу, Київ і Вашингтон, а також європейські партнери, працюють над досягненням миру. Найкращим доказом цього є пропозиція 30-денного перемир’я, яку Україна і США напрацювали на переговорах у Джидді.
Москва боїться відкрито відкинути цю пропозицію і зараз шукає способи, щоб затягнути рішення. І це — найкраща ілюстрація того, як насправді виглядає реальність, в якій Москва почувається вкрай некомфортно.
Улюбленця RT не пустили до Нацрозвідки США
І наостанок, про чергову невдачу Кремля на «американському» напрямку. Один з найцитованіших американських «експертів» російської пропаганди підполковник Девіс міг стати заступником директором Національної розвідки США і відповідальним за складання President’s Daily Brief — збірки оцінок розвідданих, яку направляють у Білий дім.
НАСПРАВДІ, пропаганда навіть не встигла порадіти своїй вдачі. Призначення Девіса було скасовано – через те, що Девіс у своєму відеоблозі висловлював співчуття палестинцям, називав дії Ізраїлю в Газі «геноцидом» і т.п.
Втім, у Росії він відомий тим, що є одним із найбільш цитованих американських псевдоекспертів із питань України. Про рівень його експертизи каже той факт, що ще в червні 2022 року він переконував, що «ситуація в Україні приголомшливо сприяє Росії».
За підрахунками «Голосу Америки», станом на вересень 2024 року російські ЗМІ цитували або посилалися на Девіса понад тисячу разів. А вже починаючи із січня, Девіс у своєму подкасті вимагав від Трампа взагалі покинути Україну без жодної угоди з нею.
Але, як бачимо, Трамп Україну не «покинув» і цього «аналітика» до Національної розвідки зрештою не допустили.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
