Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 24 – 25 лютого 2025 року
- Чому у РФ плекають міф про «гостомельських спартанців»
- Куди просунулась Z-пропаганда за три роки
- Як зіпсувати собі некролог співпрацею з Путіним
- Полтава позбулася пам’ятника Петру І
Чому у РФ плекають міф про «гостомельських спартанців»
Початок четвертого року повномасштабної війни російська пропаганда зустріла буденно — не згадуючи про події лютого 2022 року, ані тим більше про фантазії про «Київ за три дні». Єдиними, кого відзначили особливою увагою, були «гостомельські спартанці», ролик про яких запустили по Z-сітці.
Нагадаємо, 45-та бригада спецпризначення повітряно-десантних військ ЗС РФ, яка у прямому етері намагалася захопити Гостомельський аеродром у перший же день масштабного вторгнення, була закатана в бетон українськими захисниками. Але пропаганді наказано переконувати, що то була «славна сторінка військової історії» Росії.
Це далеко не перша спроба Москви створити патріотичний міф про власну десантуру, яка нібито вступила у «нерівний бій з неонацистами» і трималась до останнього, віддавши життя «за батьківщину».
Але НАСПРАВДІ саме після гостомельського фіаско в Росії почалися дискусії про доцільність існування десантних військ у сучасному вигляді. Фактично, після Гостомеля міфологізована ще за радянських часів російська «крилата піхота» перетворилася на звичайне гарматне м’ясо.
Протягом трьох років Україна остаточно зруйнувала міф про непереможних путінських десантників, як і про «другу армію світу» загалом. І саме цей незручний для Москви факт покликана притлумити нашвидкуруч створена легенда про «гостомельських спартанців».
Куди просунулась Z-пропаганда за три роки
Серед усіх чисельних «переможних» реляцій, якими рясніли Z-ресурси 24 лютого 2022 року, окремо хотілось би згадати допис про «12 годин» від «Zаписок Ветерана»:
І ось вже 25 лютого 2025 року ті ж «Zаписки Ветерана» «переможно» оголосили про «звільнення селища Погребки у Курській області».
НАСПРАВДІ, ці два дописи, опубліковані з різницею в три роки, дуже добре ілюструють той розпач, в якому перебуває російська пропаганда. Це відчувалося ще на перші роковини повномасштабного вторгнення. Тоді, 24 лютого 2023 року, Z-блогери з прикрістю констатували у себе «симптом невпевненості у собі, який проявляється у бажанні виплеснути всі свої страхи та побоювання в будь-який спосіб».
А 24 лютого 2024 року також жоден федеральний телеканал навіть не згадав про початок «СВО». Це підмітила і прокремлівська «Логіка Маркова»: «Мабуть думали, що правильно сказати. Але так нічого й не вигадали».
Що ж маємо сьогодні? Наприклад, в лютому цього року:
- одні Z-ресурси вже просто волають: «Сил немає жодних. Не знаємо, що робити. Все небо за українцями. Далі ніж за 3 км від Селидового не від’їхати. Усе спалюють».
- другі вже відверто закликають: «Щодо ЗСУ, давайте вже визнаємо очевидне – це сильний, досвідчений і добре підготовлений ворог, загартований з нами у важких боях. Україна має зараз за силою 3-4 армію у світі».
- треті приречено скиглять: «Начебто нам говорили, що СВО вестиметься доти, доки не буде досягнуто всіх її цілей. Але незрозуміло, чим переговори з США допоможуть досягненню денацифікації та демілітаризації України. Якщо ми справді ведемо переговори з США, то незрозуміло не тільки навіщо ми це робимо, а й чому. Ми не маємо сьогодні сильної позиції (особливо з огляду на те, що ворога все ще не вигнано з Курської області), ми не маємо жодних «козирів» на кшталт стрімкого просування вглиб України або заподіяння їй будь-якої неприйнятної шкоди, у нас навіть немає плану досягнення перемоги».
Як бачимо, Z-ресурсам знадобилося аж три роки для повного усвідомлення того факту, що ніякого плану перемоги Кремль не має. Цікаво, скільки часу їм знадобиться для того, щоб усвідомити, що російська агресія проти України від самого початку була всуціль безумним і злочинним проєктом?
Як зіпсувати собі некролог співпрацею з Путіним
Як відомо, велику роль у пропаганді Кремля відіграють закордонні балакучі голови. Один із таких персонажів, німецький журналіст і письменник Хуберт Зайпель, 24 лютого 2025 потрапив до оновленого санкційного списку Канади.
НАСПРАВДІ, Зайпель свого часу був цілком респектабельним журналістом у ФРН. У 2006 році йому дісталась німецька телевізійна журналістська премія Гельмута Шмідта за документальний фільм «Ти вийшов з гри. Як інвестори видавлюють традиційну компанію Grohe». У 2009-му він отримав престижну премію Адольфа Грімме в категорії «Інформація та культура» за фільм «Життя і смерть за Кабул» про місію бундесверу в Афганістані в рамках Міжнародних сил сприяння безпеці. А у 2014 році Зайпель отримав премію телебачення ФРН в категорії «Найкраща інформаційна передача» за перше у світі телеінтерв’ю з Едвардом Сноуденом.
Але блискучу кар’єру Зайпеля зіпсувало його захоплення Путіним, яке, до речі, добре оплачувалося. Так, у листопаді 2023 року німецьке видавництво Hoffmann und Campe відмовилось від продажу книг Зайпеля про Путіна. Як виявилося, Зайпель багато років отримував фінансування від близького до російського диктатора мільярдера Мордашова, який з 2022 року перебуває під санкціями ЄС.
Журналісти з’ясували, що з 2013 року Зайпель отримував сотні тисяч євро як «спонсорську допомогу» від компанії De Vere Worldwide Corporation із Британських Віргінських островів, що записана на Ігоря Воскресенського (один із директорів компанії «Силові машини», власником якої був Мордашов).
У оприлюднених документах йдеться, що гонорар Зайпеля загалом становив 600 тисяч євро. Таким чином, він став першим із широко відомих німецьких авторів, чия співпраця з Кремлем була документально доведена.
Після розслідування німецькі ЗМІ, на які працював Зайпель, заявили, що «почуваються обдуреними». У липні 2024 року місцеве об’єднання журналістів Netzwerk Recherche одноголосно виключило його зі своїх лав із формулюванням «за порушення основних правил незалежної журналістики і завдання величезної шкоди авторитету професії».
І ось у лютому 2025 року Зайпель покорив чергову вершину — став першим західним журналістом, хто потрапив під західні ж санкції. Доля Зайпеля — черговий яскравий приклад того, як зіпсувати собі некролог співпрацею з Путіним.
Полтава позбулася пам’ятника Петру І
Щодо самого Путіна, то ще 23 лютого він озвучив чергову причину повномасштабного вторгнення в Україну: «Так склалася доля, так Господу було завгодно, що на наші плечі з вами випала така складна, але почесна місія — захистити Росію».
Ким НАСПРАВДІ вважає себе людина, яка за три роки пройшла шлях від «мною прийнято рішення про початок війни» до «так Господу було завгодно», у майбутньому мають з’ясувати судові експерти.
Серед багатьох інших причин, якими Путін виправдовував початок «СВО», можна згадати наступну. В червні 2022 року він заявив: «Петро I Північну війну 21 рік вів. Здавалося б там, воював зі Швецією, щось відторгав. Нічого не відторгав! Він повертав! На нашу долю теж, отже, випало повертати й зміцнювати».
Тим часом 25 лютого 2025 року у Полтаві демонтували пам’ятник Петру I. «Відповідно до рішення Міністерства культури та інформаційної політики України, пам’ятник Петру І було усунено з публічного простору нашого міста. Цей крок є важливою частиною державної політики деколонізації. Це свідома й відповідальна дія громади, яка позбавляється російських імперських маркерів», — повідомила місцева влада.
І це – гарна відповідь на сентенції Путіна про «повернення земель». Допоки у Кремлі марять діяннями царів, Україна позбавляється не лише імперських маркерів, але й відповідного способу мислення. Років п’ятнадцять тому українці ще могли посперечатися щодо пам’ятника Петру, але сьогодні дехто лише здивувався: мовляв, а що, той пам’ятник й досі стояв?
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
