Джерело: The Insider
В ефірі телеканалу «Россия 24» ведучий Євген Тишковець, більш відомий як метеоролог, який водночас виступає і з коментарями на військові теми, розповів:
«Коли здається, що Україна порушила вже всі можливі міжнародні закони, Київ знаходить спосіб шокувати і вчиняти нові воєнні злочини. Черговий пункт до списку звинувачень для неминучого військового трибуналу — бомби з вольфрамовою начинкою, явний самопал, але від цього не менш небезпечний.
За повідомленнями, боєприпаси, схожі на ялинкові іграшки, зесеушники скидають із дронів десь на Курському напрямку, і одразу зрозуміло, в чому полягає задум київських м’ясників. Схожі вибухові пристрої свого часу намагалися виготовляти західні зброярі. Найвідоміший приклад — швейцарська ручна граната HG 85, в одній із модифікацій якої стандартний сталевий корпус замінили оболонкою з вольфрамових кульок. Сплав вольфраму в середньому в 2,5 раза твердіший від сталі, а тому має набагато кращу проникаючу здатність. Простіше кажучи, такі гранати надзвичайно ефективні. Радіус ураження — десятки метрів, рівномірний розліт шрапнелі, а самі кульки при стандартному підривнику здатні пробивати до 10 мм композитної броні та сталеві листи завтовшки до 6 мм.
Такі характеристики однозначно виводять зброю з вольфрамовими вражаючими елементами в клас невибіркової, і застосовувати її заборонено, тим більше ось так, у вигляді протипіхотної міни. Про це, безперечно, знають в Україні, в курсі Брюссель і Вашингтон, але ось що дивно: з якоїсь причини вольфрамові бомби постійно опиняються в руках різного роду терористів і мерзотників, якщо їхні цілі схожі на інтереси колективного Заходу.
Ми не стверджуємо, що боєприпас із курського напрямку доставлений із Заходу. Він, швидше за все, кустарний, але сліди ведуть на Захід. Створити його, особливо за мертвої промисловості, справа непроста. Де ж їх беруть зесеушники? Та зрозуміло де. Вражаючі елементи з вольфраму, всупереч міжнародним законам, з перших місяців СВО Києву постачає Вашингтон. Ними нашпиговані, наприклад, деякі модифікації ракет для комплексів HIMARS і снаряди для танків Abrams. Розібрав один – отримав кульок на пару десятків бомб».
У цій розповіді колишнього військового метеоролога підполковника ВПС Тишковця захват викликає все. Деякі деталі справді відповідають фактам: у ракетах GMLRS-AW для комплексів HIMARS та картечних снарядах M1028 для танків Abrams застосовуються вольфрамові кульки. Решта більше схоже на чисту фантазію.
Почнемо з того, що великого сенсу застосовувати вольфрам у протипіхотних мінах немає: характеристики цього металу роблять ефективним його використання в снарядах великої потужності, але в компактній міні він не дає ніяких переваг у порівнянні зі звичайною сталлю, що обходиться значно дешевше. У травні 2024 року на українському сайті saper.in.ua було опубліковано матеріал «Готові уражальні елементи у вигляді сталевих куль і циліндрів. Основні параметри: маса, забійна швидкість та забійна дальність, вибір на основі розрахунків», де сказано:
«Для ураження ростової цілі противника на радіусі 5 метрів нам потрібно 722 осколки. Якщо як осколки використовуються сталеві кульки вагою 0,5 грама — наближена вартість = 722*0,5*400/1000 = 144,4 грн (при ціні сталевих кульок зі сталі ШХ-15 близько 400 грн за кілограм).
Якщо як уражальні елементи будуть використовуватися вольфрамові кульки, вартість зросте до 3610 гривень (при ціні вольфрамових куль 10 000 грн за кілограм).
Найбільш економічним варіантом виготовлення готових уражальних елементів є шрапнель у вигляді циліндрів, нарізана зі сталевого дроту. Ціна кілограма сталевого дроту становить близько 40 грн. <…>
Готові уражальні елементи <…> мають забезпечувати і технологічність процесу — як виготовлення, так і спорядження ними готових конструкцій, в т.ч. мати однакові геометричні та масові параметри. З цих міркувань, знову ж таки, рекомендуємо зупинити свій вибір на стандартних сталевих кульках для підшипників. Вони мають однакові масогабаритні параметри та фізичні характеристики незалежно від партії/виробника, вони забезпечуються готовими для використання кульками, і сам процес спорядження виробу кульками – найпростіший і найшвидший. <…>
Питання пошуку уражальних елементів з вольфраму стало досить актуальним останнім часом. Причина очевидна: уражальні елементи з кульок з вольфраму, що використовуються в Himars, безперечно, показали свою надзвичайну ефективність, у тому числі й щодо ураження техніки. Вольфрам і вольфрамові сплави мають щільність удвічі вищу від сталі, що забезпечує можливість використовувати уражальні елементи, менші за розмірами порівняно зі сталевими при кращих показниках твердості. Але слід враховувати, що вага вибухових речовин Himars становить більше ніж 23 кг, тому вважати, що схожу ефективність вольфрамові кульки можуть мати й у скиданнях для дронів із вагою вибухових речовин у десятки грамів, неправильно. <…>
На наш погляд, оптимальною конструкцією готових уражальних елементів для осколкових боєприпасів є кульки зі сталі ШХ-15 діаметром від 4,5 до 6,35 мм (для меншої ваги вибухових речовин — кульки діаметром від 4,5 до 5 мм, для більшої — кульки від 6 до 6,35 мм). Саме такі параметри кульок забезпечують оптимальне поєднання осколків, їхню забійну здатність, швидкість спорядження та вартість».
Отже, ідея розпилювати американські ракети та снаряди для танкових гармат, щоб отримати вольфрамові кульки, які при використанні в легких боєприпасах анітрохи не ефективніші за звичайні сталеві кульки для підшипників, видається абсолютно абсурдною.
Втім, Тишковець і сам визнає, що подібним чином чинити з американськими боєприпасами, яких у ВСУ явно не надто багато, було б неефективно, але робить із цього дивовижний висновок:
«Але тут криється і проблема: боєприпасів зесеушникам і так не вистачає, і масово розбирати на запчастини танкові снаряди вони не будуть. Тому і вольфрамові бомби не набудуть значного поширення. Знахідки з курського напрямку — не більше ніж чергова демонстрація від злочинного київського режиму: як нацисти ставляться до мирних жителів і міжнародного права».
Тобто, за логікою Тишковця, українські військові кустарно змайстрували зброю, яка не дає ніякої тактичної вигоди, лише для того, щоб російські пропагандисти змогли звинуватити їх у порушенні міжнародного права.
Втім, твердження про заборону вольфрамових уражальних елементів нічим не підтверджується. Виробники боєприпасів для HIMARS і Abrams повідомляють про їх застосування повністю відкрито. Більше того, росія також використовує зброю з вольфрамовими кульками. У вересні 2023 року донецьке видання «ДонПресс» у матеріалі «Російські дрони-камікадзе отримали нову бойову частину і не лише» писало:
«Як повідомляється, російські „Герані” отримали нові боєголовки, двигуни, акумулятори, сервоприводи та корпуси.
Оновлена бойова частина містить вольфрамові кульки, які мають розширити зону ураження дрона-камікадзе. За рахунок високої щільності матеріалу ці кульки з легкістю уражають різні типи цілей.
До речі, такі самі кульки використовуються і в боєприпасах GMLRS американського виробництва, які застосовуються системами HIMARS».
А як же опублікована в Telegram-каналі «Зведення ополчення Новоросії Z.O.V.» та продемонстрована Тишковцем в ефірі фотографія «боєприпасу, схожого на ялинкову іграшку»? Він настільки схожий на неї, що, швидше за все, нею і є.
Тож розказана Тишковцем історія вирізняється крайнім ступенем неправдоподібності.
Джерело: The Insider
