Авторка — Галина Шиманські-Ґаєр
Досвід фактчекерів із країн Східної Європи свідчить, що Росія у своїй інформаційній політиці діє за сталими схемами, поширюючи подібні наративи, аби зробити населення цих країн вразливим до своїх геополітичних цілей. Останні також залишаються незмінними: відновлення впливу на колишні республіки СРСР, позбавлення суверенних держав права на власний політичний вибір і спроба реконструювати «імперію», що розпалася на початку 1990-х.
Про те, як РФ намагається дестабілізувати Молдову, про втручання у вибори, про спільність російських наративів, націлених на Кишинів та Київ, StopFake поговорив з Лілією Захарією-Кравченко — журналісткою та фактчекеркою з Молдови. Вона також є виконавчим директором Transparency International Moldova, провідної організації, що просуває прозорість, підзвітність та антикорупційні зусилля в країні.
Говорячи про Молдову, як змінилися наративи російської пропаганди в країні після початку повномасштабної війни в Україні у 2022 році? Які нові наративи з’явилися у зв’язку з війною?
Насправді, як на мене, Республіка Молдова стала другою країною після України, яка зазнала впливу російської пропаганди після початку повномасштабної війни в сусідній країні на початку 2022 року. Таким чином, наративи російської пропаганди в Молдові значно еволюціонували, відображаючи ширші геополітичні зрушення та стратегічні цілі Росії в регіоні. Молдова, з огляду на її близькість до України та історичні, культурні й політичні зв’язки як з Росією, так і з Заходом, стала критично важливим об’єктом російських дезінформаційних зусиль.
До 2022 року російська пропаганда часто наголошувала на темах культурної та історичної єдності з Росією та скептицизму щодо європейської інтеграції. Після війни ці наративи посилилися, зображуючи НАТО і Захід як пряму загрозу суверенітету і безпеці Молдови. Співпраця Молдови з ЄС і НАТО подається як така, що веде до її «мілітаризації» і втягування у війну, припускаючи, що західна підтримка може втягнути Молдову в конфлікт. Інший наратив — про експлуатацію з боку західних держав. Надання Молдові статусу кандидата на вступ до ЄС у 2022 році стало ключовим моментом, який запустив наративи про те, що інтеграція в ЄС підірве незалежність країни та призведе до економічної експлуатації з боку західних держав. Пропаганда також грає на страхах втрати молдовських традицій та ідентичності під впливом Заходу.
А з початком енергетичної кризи в Придністровському регіоні на початку цього року Росія посилила свій контроль над поставками газу як над інструментом пропаганди, зображуючи молдавський уряд як некомпетентний або нелояльний через те, що він не домовився про кращі умови з «Газпромом». Цей наратив передбачає, що лише тісніші зв’язки з Росією можуть забезпечити доступну енергію для молдован.
Більш давній, але часто повторюваний наратив про війну подається як такий, що підживлює русофобію в Молдові, звинувачуючи уряд у дискримінації російськомовних і забороні російських ЗМІ. Це узгоджується з ширшим наративом про жертву, який позиціонує Росію та її прихильників як несправедливо обрані мішені. Таким чином, використовуючи вразливі місця Молдови — економічні труднощі, енергетичну залежність та геополітичну напруженість — Росія прагне зберегти свій вплив у країні та не допустити її повного зближення із Заходом.
Нещодавно у Республіці Молдова пройшли президентські вибори. Як Росія намагалася вплинути на них? Які методи пропаганда використовувала для впливу на виборців? І чи були ці методи ефективними?
Російські ЗМІ та кампанії в соціальних мережах, агенти з прокремлівською політикою, включаючи депутатів, блогерів, священиків, лівих політиків, поширювали неправдиву інформацію про уряд, наприклад, заяви про те, що проєвропейська політика призведе до конфіскації приватної власності, примусового призову на війну в Україні або до втрати суверенітету Молдови. На цих виборах, а також на виборах глави Гагаузької автономії, російські наративи часто були спрямовані на російськомовне та гагаузьке населення, зображуючи уряд як такий, що нехтує або дискримінує не-румуномовне населення. Російські суб’єкти посилили дезінформаційні кампанії на таких платформах, як Facebook, Telegram і YouTube, які широко використовуються в країні. Пропагандистські наративи набули поширення серед груп меншин і в таких регіонах, як Гагаузія та Придністров’я.
Найпоширенішими були методи експлуатації страху та ненависті: акцентуючи увагу на цінах на енергоносії, інфляції та економічній невизначеності, російська пропаганда апелювала до вразливих верств населення, які борються з повсякденними труднощами, а також дестабілізувала довіру до інститутів влади. Ці страхи, породжені кампаніями зі звинуваченнями уряду в авторитаризмі та «прозахідній маріонетковості», посіяли недовіру серед частини виборців, підриваючи віру в демократичні інститути.
Говорячи про поточну ситуацію з Придністров’ям, молдовський уряд нещодавно заявив, що енергетична криза в Придністров’ї, спричинена припиненням поставок російського газу, є частиною більш масштабного плану маніпуляцій і пропаганди Російської Федерації. Які нові наративи з’явилися у зв’язку із загостренням ситуації? Чи цілі цієї інформаційної кампанії залишаються тими самими?
Прокремлівські наративи звинувачують молдовський уряд у навмисному створенні або загостренні енергетичної кризи в Придністров’ї шляхом скорочення поставок газу або відмови від переговорів про вигідні енергетичні угоди з Росією. Захід, зокрема ЄС і США, зображують як такий, що чинить тиск на Молдову з метою перекрити або обмежити доступ Придністров’я до енергоресурсів, щоб послабити регіон і змусити його підкоритися Кишиневу.
А наскільки ефективним наразі є інформаційний вплив Росії в Молдові загалом? І чи змінилися ці тенденції за останні три роки?
Інформаційний вплив Росії в Молдові сьогодні є потужним інструментом. Хоча Москва зберігає значний вплив у таких регіонах, як Придністров’я і Гагаузія, її вплив на широкі верстви населення слабшає, оскільки Молдова продовжує курс на європейську інтеграцію і зміцнює свій захист від дезінформації.
Якщо говорити безпосередньо про Україну, які фейки, пов’язані з нашою країною, сьогодні найбільш поширені в Молдові?
У Молдові широко поширені дезінформація та фейкові новини, безпосередньо пов’язані з Україною, що зумовлено тривалою російською пропагандистською кампанією. Серед них основні про те, що
- Україна і Захід тиснуть на Молдову, аби вона приєдналася до війни проти Росії;
- українські біженці становлять загрозу, їх зображують злочинцями, дармоїдами або джерелом нестабільності;
- Україна нібито готує військове вторгнення в Придністров’я за підтримки молдовського уряду з метою захоплення території або отримання доступу до зброї, що зберігається в регіоні;
- Україна нібито виснажує ресурси Молдови, включаючи енергію, продовольство та гуманітарну допомогу. Економічні труднощі Молдови, такі як інфляція, зростання цін на енергоносії та перебої в торгівлі, помилково пояснюються війною в Україні та підтримкою Молдовою Києва.
Поширюють також неправдиві історії про переслідування російськомовного населення в регіонах, підконтрольних Києву, включаючи сфабриковані повідомлення про дискримінацію, насильство або примусові переселення. Пропаганда часто припускає, що російськомовне населення Молдови може зіткнутися з подібним ставленням.
Які теми російської пропаганди є найпоширенішими серед молдован загалом? Яким з них люди вірять найбільше і чому, на Вашу думку? І як їм ефективно протидіяти?
Російська пропаганда в Молдові часто зосереджується на кількох повторюваних темах, спрямованих на вплив на громадську думку, створення розколів і наближення Молдови до російських інтересів. Підкреслюється конституційний нейтралітет Молдови, а будь-яка співпраця з НАТО або Заходом зображується як загроза національній безпеці. Ще одна тема — Європейський Союз і Захід зображуються як такі, що розбещують молдавську культуру, нав’язують іноземні цінності і підривають традиційні сімейні структури. У контексті енергетичної кризи Росія представляє себе як основного постачальника енергоресурсів для Молдови, попереджаючи, що орієнтація на Захід може призвести до економічних труднощів, особливо під час енергетичних криз.
Що стосується теми безпеки, Росія змальовуємсебе миротворцем у невирішеному придністровському конфлікті і попереджає, що тісні зв’язки з НАТО або ЄС можуть знову розпалити напруженість. Пропаганда наголошує на нібито змові Заходу з метою використання Молдови як маріонетки проти Росії або поглинання її Румунією, що загрожує суверенітету Молдови.
Інша тема, яка особливо активно просувається на виборах, полягає в тому, що Захід зображується як такий, що просуває ліберальну політику, яка суперечить православним християнським цінностям, наприклад, надання прав людям ЛГБТК+.
Ці наративи поширюються через російськомовні ЗМІ, соціальні мережі, місцеві проросійські політичні партії і навіть релігійні інституції. Їх ефективність залежить від регіональних і демографічних чинників, з сильнішим впливом у Гагаузії, Придністров’ї та серед старшого російськомовного населення.
В чому полягає найскладніший і найлегший виклик для Вас у багаторічній роботі фактчекером?
Медіа-ландшафт Молдови включає багато російськомовних каналів та ЗМІ, які ретранслюють кремлівські наративи. Доступ до незалежної журналістики, що заслуговує на довіру, обмежений у сільській місцевості. Великою проблемою є те, що значна частина населення споживає російські ЗМІ, які часто поширюють дезінформацію та пропаганду, що ускладнює донесення до них альтернативних поглядів. Багатьом молдаванам бракує навичок критично оцінювати інформацію, розрізняти достовірні новини та дезінформацію або перевіряти джерела. Будучи фактчекером, а також тренером у сфері дезінформації на місцевому рівні, з дискусій з багатьма громадянами країни, я можу сказати, що пропаганда легко поширюється і набирає обертів, особливо через сенсаційний або емоційно забарвлений контент.
Найпростішим викликом для фактчекера в Молдові є розвінчання фактичних неточностей, які легко перевірити за допомогою достовірних відкритих джерел. Такі види дезінформації або пропаганди часто ґрунтуються на кричущих перекручуваннях або відвертій брехні, які можна швидко спростувати за допомогою фундаментальних досліджень або офіційної документації. Неправдиві твердження про торговельну статистику Молдови, енергетичні угоди або державну політику часто можна спростувати за допомогою офіційних документів, урядових звітів або міжнародних баз даних.
Лілія Захарія-Кравченко — журналістка та фактчекер з Молдови. Вона є виконавчим директором Transparency International Moldova (ТІ-Moldova), провідної організації, що просуває прозорість, підзвітність та антикорупційні зусилля в країні. Захарія-Кравченко має великий досвід роботи журналістом та редактором, зосереджуючись на перевірці фактів, боротьбі з дезінформацією та розслідуванні корупції. Вона координувала такі ініціативи, як моніторинг державних закупівель, висвітлення вразливих місць для корупції та адвокація сильніших законодавчих та інституційних реформ у Молдові.
Раніше експертка працювала в Асоціації незалежної преси, де керувала редакційними проектами, спрямованими на викриття дезінформації та підвищення журналістської доброчесності. Її робота отримала визнання, зокрема, вона була названа однією з десяти найкращих журналістів Молдови у 2013 році.
Стаття підготовлена за підтримки NDI
