Джерело: The Insider
Свій сюжет про те, наскільки шкідливою для Фінляндії є співпраця у галузі оборони зі США, кореспондент «Вестей недели» Денис Давидов почав здалеку:
«Російська мова – справа всього життя. А як інакше, коли у корінної фінки ім’я Марія — Мар’я Яніс».
Схоже, він щиро вважає, що ім’я Марія є виключно російським.
Трохи поговоривши з носієм такого незвичайного імені, філологом-русистом і членом товариства «Фінляндія — Росія», кореспондент переходить до основної теми:
«Генерал із Пентагону командує маневрами. Армія США в гостях у новобранця НАТО поводиться як господар: у американських солдатів спрощений в’їзд до Фінляндії та переміщення країною, їм можна використовувати 15 військових баз без додаткових погоджень. Комісія, створена в Гельсінкі, дійшла висновку, що угода про оборону з американцями порушує фінський суверенітет, але це не завадило поставити підписи під документом».
Що за комісія, Давидов не пояснює. Але висновок про те, що угода зі США порушує суверенітет Фінляндії, в мережі знайти можна. Він має назву «Заява № 3 служби громадської думки щодо угоди DCA між Сполученими Штатами та Фінляндією», а створила його організація під назвою «Новий рух за мир» (Uusi Rauhanliike). У ньому йдеться:
«Згідно з угодою, сили іноземної держави матимуть доступ до всіх узгоджених об’єктів та територій, включно з місцями загального користування, практично скрізь, навіть без сплати США орендної плати чи інших зборів. <…>
Угода, з іншого боку, забороняє фінам доступ до об’єктів та територій, призначених виключно для використання іноземною державою. Звісно, в Фінляндії не повинно бути таких територій, куди фіни не мали б доступу чи права інспектувати. <…>
Однак основна відправна точка полягає в тому, що іноземні війська не допускаються до Фінляндії ні на постійній, ні на тимчасовій основі».
У самій угоді заборони доступу фінської сторони до американських військових об’єктів немає. Навпаки, вона гарантує безперешкодний доступ фінським підрядникам, службовцям та іншим особам, хоча дозволяє передавати американській стороні контроль за в’їздом на територію об’єктів.
Допуск іноземних військ до Фінляндії не заборонено її Конституцією, тож не зовсім зрозуміло, у чому порушення суверенітету, якщо американські військові прибувають до Фінляндії на запрошення її законного уряду.
Ще одна претензія «Нового руху за мир» до угоди:
«У статті 12 Фінляндія відмовляється від застосування кримінальної юрисдикції щодо військовослужбовців іноземної держави, за винятком особливо важливих окремих випадків.
Звісно, кожен, хто перебуває у Фінляндії, повинен дотримуватися бездоганної поведінки та кримінального законодавства країни. Угода запобігає цивільно-правовим претензіям до військовослужбовців та цивільного персоналу іноземної держави, якщо ці дії або бездіяльність були вчинені під час виконання службових обов’язків. Звичайно, скоєння злочинів не повинно бути прийнятним навіть за виконання службових обов’язків, і щодо цього мають бути застосовані звичайні юридичні процедури.
І знову нічого схожого в угоді немає.
«Влада Фінляндії має негайно повідомити командування збройних сил США, якщо американського військовослужбовця або цивільного службовця заарештовано або затримано фінською владою. Командування збройних сил США у координації з фінською владою має право негайного доступу до будь-якої такої особи на запит; його представникам дозволено бути присутніми на всіх розглядах, включно із допитами такого члена або утриманця фінською владою.
Військовослужбовець або цивільний службовець сил США, який перебуває під слідством або чекає на суд, повинен залишатися або бути переданий під контроль збройних сил США, якщо їхнє командування вимагатиме цього, до завершення всіх пов’язаних судових розглядів (включно з апеляційними процедурами). У таких випадках збройні сили США мають забезпечити його явку на такі розгляди. Влада збройних сил США може вимагати, щоб військовослужбовець або цивільний службовець залишався під їхнім контролем або був їм переданий, тільки якщо вони здатні забезпечити явку запитуваної особи на судовий розгляд. <… >
Щоразу, коли військовослужбовець чи цивільний службовець сил США зазнає судового переслідування фінською владою, юрисдикція здійснюється фінськими цивільними судами загальної юрисдикції».
Слід зазначити, що висновок опубліковано у квітні та доповнено у травні 2024 року. Угода ще не була ратифікована урядом Фінляндії (це сталося в липні), але вже підписана в грудні минулого року, тому навряд чи її текст після підписання міг змінитися. Тобто «Новий рух за мир» відверто критикує положення, яких не існує.
Що ж за організація склала такий дивний висновок? Про себе «Новий рух» говорить:
«Мережа створена для всіх тих, хто вважає нинішню світову ситуацію загрозливою та хоче діяти задля пом’якшення міжнародної напруженості — побудови дружніх стосунків у всіх напрямках. Ми хочемо нейтральну, мирну і дружню Фінляндію без приєднання, а не Фінляндію, яка загрожує Сходу, купує все нову й нову зброю і передає свою країну іноземним військовим силам, які будуть використовуватися на шкоду фінському народу. <…>
Діяти, а не вичікувати! Під час правління [Санни] Марін <прем’єр-міністр Фінляндії у 2019–2023 роках. — The Insider> Фінляндію прийняли в НАТО із запаморочливою швидкістю, водночас старий рух за мир не відреагував у будь-який практичний спосіб… Зараз таку „тактику вичікування” вже не можна практикувати — треба діяти! Тиск має бути спрямовано на осіб, які ухвалюють рішення, щоб мирні переговори у світових кризових центрах розпочалися якнайшвидше.
Фінляндія має повернутися до колишньої лінії нейтралітету та відмовитися від сприяння миру в усьому світі. Для цього потрібен вихід із НАТО».
Видання Demokraatti у статті «Своєрідний новий рух за мир шукає прихильників» пояснило, хто ж такі ці прихильники виходу з НАТО:
«Рух, видаючи себе за нову миротворчу організацію, набирає членів в Інтернеті та рекламує себе як більш ефективного захисника миру, ніж старі організації. На початку року людей, що належать до традиційної фінської Ліги миру, «Захисників миру» та «Комітету ста», запросили взяти участь у діяльності абсолютно нової організації — «Нового руху за мир». Ця конкуруюча мирна організація зареєструвала свій вебсайт у листопаді [2023 року] і заявляє, що є більш ефективною дійовою особою, ніж старі асоціації, у боротьбі за мир та проти мілітаризації Фінляндії.
Асоціація заявляє про свою незгоду із членством Фінляндії в НАТО та попереджає, що це призведе до війни проти Росії, яку очолять Сполучені Штати. Асоціація прагне нейтральної (до вступу до ЄС) Фінляндії та відновлення добрих відносин зі Сходом. Багато заяв, розміщених на сайті, знайомі з різних форумів, присвячених змовам: вступ Фінляндії до НАТО був операцією, заздалегідь спланованою загадковими владними колами та провідними ЗМІ. В Україні триває війна, але Росія там не скоює воєнні злочини, а захищається від агресії НАТО.
«Мирний рух» має цікаву історію. Доменне ім’я rauhanliike.fi зареєстроване на асоціацію Nuori Pori 2100 («Молодий Порі» – місто на заході Фінляндії). Спочатку вона була заснована в лютому 1945 під назвою Демократична молодіжна організація Pori Kansan («Громадськість Порі»). Асоціація діяла під різними назвами й керувалася комуністичною та народно-демократичною молоддю до 2000 року, коли назву було змінено на нинішню.
В останні роки Nuori Pori 2100 в основному публікувала дитячі книги свого голови Акі Нуммеліна, юриста з Порі та колишнього муніципального активіста лівої профспілки. Під час пандемії Нуммелін отримав популярність, захищаючи у суді справи підприємців, які постраждали від обмежень, пов’язаних з коронавріусом, працівників охорони здоров’я та противників вакцин від COVID-19.
Нуммелін також очолює нову альтернативну профспілку Valoa («Світло»), яка рекламує себе, серед іншого, серед медичних працівників, які відмовилися від вакцин».
Тож кореспондент «Вестей недели» у своєму головному висновку про порушення суверенітету спирається на заяву нещодавно створеної групи конспірологів та антиваксерів.
Сюжетом Давидова тема Фінляндії у випуску «Вестей недели» не вичерпується. Особисто Дмитро Кисельов, анонсуючи документальний фільм під назвою «Велика Фінляндія. Злочин без покарання», заявив:
«Незалежністю [наданою їй Володимиром Леніним] мала країна, наш сусід, розпорядилася дивно – стала найвірнішим соратником Гітлера, мріючи про Велику Фінляндію з кордонами від Фінської затоки до Білого моря. Проєкт обламався, говорити про нього у Фінляндії не люблять. Натомість нам варто пам’ятати».
Далі йде фрагмент фільму:
«4 червня 1942 року. Німецький кіножурнал повідомляє: Адольф Гітлер прямує з одноденним візитом до Фінляндії. Він хоче особисто привітати головнокомандувача фінської армії маршала Маннергейма із 75-річчям.
Маннергейм зустрів Гітлера на мисі острова Сайма. Сюди було подано потяг з двома вагонами-ресторанами, в яких накрили столи для святкового обіду. Після привітання Маннергейма з днем народження Гітлер сказав, що захоплюється хоробрістю фінських солдатів і втішений, що такий мужній народ воює на боці Німеччини.
Подякувавши фюреру за виявлену честь, Маннергейм відповів, що він зі свого боку вражений могутністю німецької зброї і додав: „Сподіваюся, що така потужна зброя буде надана нам вже цього року в ім’я доброї мети знешкодити чумне та варварське стадо більшовиків”.
Маннергейм повністю поділяв погляди Гітлера на майбутнє Росії. Вона мала зникнути як єдина незалежна держава під ударами об’єднаної Європи. Сам Маннергейм вже в 41-му році видав наказ про створення на окупованих фінами територіях СРСР спеціальних концтаборів для російського населення.
На зачищених від слов’ян землях планувалося створити етнічно чисту державу Велика Фінляндія».
Що ж, у Другій світовій війні Фінляндія справді була на боці Третього рейху. Ось тільки про обставини, які привели її до цього табору, автор фільму промовчав.
Перша військова угода Фінляндії з Німеччиною була підписана у вересні 1940 року та передбачала транзит німецьких військ через територію Фінляндії до Норвегії. Пізніше під час розробки плану «Барбаросса» німецьке командування вже розраховувало на сприяння Фінляндії. Але все це відбувалося після того, як у листопаді 1939 року СРСР напав на Фінляндію, плануючи захопити Гельсінкі і поставити там комуністичний уряд на чолі з діячем Комінтерну Отто Куусіненом. Своєї мети СРСР не досяг, але зміг анексувати частину території Фінляндії із другим за розміром містом країни Виборгом (Віїпурі).
Жодних союзницьких відносин з нацистською Німеччиною у Фінляндії тоді не було; після радянського нападу їй надавали допомогу Великобританія, Швеція, Данія, США, Бельгія, але також Німеччина та Італія. Але в ситуації, в якій опинилася Фінляндія після війни, вона потребувала іноземної підтримки проти агресивного сусіда, який, очевидно, планував нову війну, і цю допомогу їй запропонувала Німеччина. Дослідник Другої світової війни Марк Солонін говорив на «Радіо Свобода»:
«Після того, як ця Зимова війна закінчилася якимось незрозумілим напівмиром-напіввійною, тобто противник, з погляду Сталіна, не був добитий, в результаті за 150 км від Ленінграда опинилася країна, в якій, безумовно, що називається, всі від малого до старого були охоплені почуттям ненависті до Радянського Союзу, бажанням реваншу. В результаті у цілком зрозумілий спосіб слід було або чесно, по-хорошому перейти до інших відносин з Фінляндією і почати вибудовувати мирні, добросусідські відносини, чого Сталін робити зовсім не збирався. Наступні півтора роки – це був час безперервного пресування Фінляндії. І пресуючи Фінляндію, товариш Сталін таки виштовхнув її у двері. Він хотів її розмазати по стіні, але видавив її у двері. А двері вели до союзу Фінляндії з фашистською Німеччиною. <…>
Тут жодних припущень немає, а є відомі, з 1998 року опубліковані два документи. Один від 18 вересня 1940, інший від 25 листопада 1940 року. [Перший] — „Міркування щодо плану операції стратегічного розгортання”, а інший — директива командування Ленінградського округу з розробки плану бойових дій та фронту, що створювався на його базі. І там написано чорним по білому: „Вторгнутися та розгромити, на 30-й день зайняти Гельсінкі, на 45-й день вийти до Оула, окупувати всю територію Фінляндії”. Це написано у тексті документа. Це не фантазії. Текст документа опубліковано, є в Інтернеті, беремо та читаємо».
Тобто саме напад сталінського СРСР на Фінляндію штовхнув її в обійми Гітлера.
