Джерело: The Insider
РІА «Новости» у матеріалі під заголовком «У США розкрили страшну правду про Україну» розповідає:
«Відправка на смерть найкращих українських фахівців знаменує остаточний розпач київського режиму та ставить під сумнів існування країни, пише Strategic Culture.
„Україна не лише втратила здатність обслуговувати свої бойові системи, а й тепер змушена призивати своїх найкращих техніків та інженерів для служби в окопах замість того, щоб підтримувати те, що все ще функціонує на її оборонно-промислових комплексах. <…> Ця примусова мобілізація фахівців свідчить не лише про провал у військовій галузі, а й про більш широке фіаско в управлінні країною”, – йдеться у матеріалі».
Онлайн-видання Strategic Culture, що розмістило матеріал РІА, насправді не має ніякого стосунку до США. Тобто, має, але вкрай неприязне. Видання належить аналітичному центру Strategic Culture Foundation, про який ще у 2019 році європейський проєкт боротьби з дезінформацією Eu vs Disinfo писав у матеріалі під заголовком «Невпізнаний фонд стратегічної культури»:
«Фонд стратегічної культури (Strategic Culture Foundation) має вигляд сучасного центру аналітичних досліджень. Повністю англомовний сайт відмінно структурований і пропонує широкий вибір статей про поточні події, приділяючи пильну увагу міжнародній політиці та проблемам безпеки. Заява про місію сайту декларує:
„ФСК (Фонд стратегічної культури) прагне розширити та диверсифікувати експертну дискусію, зосереджуючись на неявних сторонах міжнародної політики та застосовуючи нестандартні підходи. Користуючись дедалі більшим впливом інтернету, ми поширюємо достовірну інформацію та прогресивні ідеї, сприяємо розвитку критичного мислення”. Суцільний позитив. Забули уточнити лише одну подробицю: ніде на сторінці не вказано, що сайт зареєстрований у росії та керується звідти. Це стає зрозумілим лише з інформації про сайт.
Навіщо це приховувати? Чому адміністрація сайту намагається приховати те, що він є російським? Що ж, одна з причин може полягати в тому, що це дає можливість прокремлівським ЗМІ цитувати „міжнародні ЗМІ”. Іноді посилання цей ресурс виникають у лояльних до Кремля джерелах; <… > російські сайти перекладають статті російських авторів.
Неможливо достовірно встановити, чи існує насправді організація з назвою Фонд стратегічної культури. На сайті немає ніяких даних про власників, редакторів, фізичну адресу. Немає навіть адреси електронної пошти для зв’язку з сайтом – тільки форма для питань.
Автори статей старанно переказують російські наративи з питань, які становлять інтерес для росії: справа Скрипаля – це провокація НАТО. Катастрофа літака MH17 – це американська провокація. Хоч би що трапилося – це американська провокація. Україною правлять нацисти. Естонією правлять нацисти. Європейський Союз утворили нацисти. На щастя, росія має чудову зброю.
Президент США Дональд Трамп добрий, коли підтримує росію, і поганий, коли діє всупереч її інтересам. Сайт приділяє багато уваги хитромудрим теоріям змови, в яких фігурують паралельна держава, Сорос і євреї. Згадані у заяві про місію „прогресивні ідеї”, мабуть, включають гомофобію, ксенофобію та антисемітизм.
У світі Фонду стратегічної культури громадяни є лише пішаками в руках впливової верхівки. Думка про те, що вони можуть добровільно вийти на вулицю на знак протесту проти економічних труднощів, корупції та злиднів, незбагненна для авторів сайту. Масові протести завжди сплановані США, Соросом чи, безумовно, паралельною державою.
„Прогресивна ідея” Фонду стратегічної культури полягає в тому, що тоталітаризм – це благо. Впливові, сильні народні вожді — Кім Чен Ин, Путін, Мадуро, Сі Цзіньпін завжди можуть розраховувати на підтримку авторів. Звичайно ж, доки це вигідно Кремлю».
З того часу про «невідомий фонд» стало відомо трохи більше. Як медіаструктура, яка систематично поширює російську дезінформацію, він внесений до санкційних списків Великої Британії, Канади та України, і в українському списку значиться його адреса: Москва, Велика Полянка, 50/1, буд.1 За цією адресою розташований головний офіс «Новикомбанку» – дочірньої структури «Ростеху».
Втім, автор статті «Відправляючи на передову кваліфікованих фахівців, Україна демонструє провал своїх військових зусиль», яку цитує РІА, Лукас Лейрос – не росіянин, а бразилець, але для російських пропагандистів явно не чужий. У лютому 2024 року пролукашенківська «Минская праўда» розповіла про нього у статті з показовим заголовком «Бразильський журналіст: „У Луганську я почувався у більшій безпеці, ніж на Батьківщині!”:
«Лукас Лейрос із Бразилії. Йому всього 25 років, але в його послужному списку вже є ступінь кандидата наук у галузі оборони та міжнародної безпеки. Вивчав правознавство, працював у галузі міжнародного права. А ще він – журналіст. Бразилець аналізує геополітичні та військові питання, приділяючи особливу увагу Східній Європі. У себе на батьківщині він є директором однієї з найважливіших геополітичних програм „Багатополярна обсерваторія”. Йому доводилося брати інтерв’ю у багатьох відомих особистостей: від Олександра Дугіна та Дмитра Полянського до Дугласа Макгрегора та Ріттера Скотта.
2023 рік – знаковий для біографії Лукаса. Він став польовим кореспондентом на Донбасі, виступив із доповіддю про використання хімічної зброї армією України на трибуні 52-ї сесії Ради ООН із прав людини. Участь у програмах Sputnik, RT, TeleSur, CGTN він поєднує з діяльністю оглядача Відділу інформаційних технологій і Фонду стратегічної культури».
Джерело: The Insider
