Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 21 жовтня 2024 року.
- У Кремля не вийшло збити Молдову зі шляху до ЄС
- Окупанти добивають промисловість Маріуполя
- ДШРГ «Русич» раптом зруйнувала пропагандистський наратив Москви
- Навіщо Путін просить інвестувати у РФ
У Кремля не вийшло збити Молдову зі шляху до ЄС
Пєсков назвав «важко зрозумілими» темпи приросту голосів на референдумі щодо вступу Молдови до ЄС. За його словами, «показники та динаміка їхніх змін викликають дуже багато запитань».
НАСПРАВДІ, досить дивно чути подібні закиди з Росії, де слово «вибори» давно стало анахронізмом, а слово «референдум» дискредитоване фейковими голосуваннями на ТОТ України. До того ж саме Росія робила все, щоб зірвати демократичний процес у Молдові, кинувши у бій навіть «смешариків».
Президентка Молдови Мая Санду назвала російські потуги «шахрайством безпрецедентного масштабу». За її словами, йдеться про злочинні угруповання та іноземні сили, які «атакували країну десятками мільйонів євро, брехнею і пропагандою».
- Вже під час виборів і референдуму на деякі дільниці підвозили на автобусах тисячі виборців, намагаючись вплинути на перебіг голосування.
- Microsoft відстежила багатосторонню російську кампанію, яка включала злами та витоки урядових документів, DDoS-атаки на урядові сайти Молдови, а також потік дезінформації, включно з фальшивими новинами, штучно створеними зображеннями й відео, посиленими ботами і неавтентичними акаунтами.
Загалом російська кампанія була зосереджена на поширенні страху, що голосування на користь вступу до ЄС буцімто спричинить у Молдові війну, як це сталося в Україні (ця цинічна технологія вже була використана «Грузинською мрією»). Також пропаганда запевняла, що євроінтеграція зруйнує сім’ї, «дозволивши Брюсселю промивати мізки дітям, щоб вони стали рабами НАТО, геями або трансгендерами».
Отож, Москва пустила в дію увесь набір відомих кліше та інших пропагандистських трюків. Але не вийшло. Результати конституційного референдуму стали перемогою народу Молдови над московською «передвиборчою мафією».
Окупанти добивають промисловість Маріуполя
А те, що могло б статись із Молдовою у випадку успіху Росії, наочно демонструє те, що відбувається на окупованих українських територіях. І йдеться не лише про людей, а й про підприємства. Про те, як Росія перетворює металургійні заводи Маріуполя на військові трофеї, розповіло видання The Wall Street Journal.
Окупанти, як відомо, повністю зруйнували один із двох гігантських металургійних гігантів міста – «Азовсталь». Металургійний комбінат імені Ілліча здебільшого витримав бомбардування, але тепер, за словами нинішніх і колишніх його керівників (а також за даними російських корпоративних архівів), його розграбовують і розпродають впливові друзі Путіна.
НАСПРАВДІ, йдеться насамперед про Рамзана Кадирова, якому Маріуполь і був відданий як трофей. Зараз його поплічники демонтують і розпродають вціліле обладнання, а потім вже як металолом відправляють у Росію для потреб підсанкційних автовиробників.
Незабаром після окупації Маріуполя росіяни розпочали «маневри» з міським житловим фондом, а також створили компанію ТОВ «ММК ім. Ілліча», яка почала вивозити сталь з непрацюючого заводу. Про це відкрито говорили російські чиновники та керівники підприємства, їх цитували державні росЗМІ.
Захоплення заводу імені Ілліча кланом Кадирова, як пише The Wall Street Journal, нагадує давню практику ПВК «Вагнер» в Африці, куди Росія постачала найманців в обмін на контроль над цінними ресурсами.
У березні стало відомо, що за останні півроку із комбінату Ілліча було вивезено 130 тисяч тонн побічної продукції із заліза (фактично металобрухту) на суму $16 млн. «Метінвест», колишній власник заводу, заявив, що росіяни також демонтували й відправили у РФ виробничу лінію вартістю $220 млн.
За даними російської митної бази даних, у вересні 2022 року лише один московський трейдер купив вантаж сталі на суму $380 тисяч. Інші компанії РФ забирали собі контейнери та вугілля, що залишилися на заводі.
А «співвласником» заводу імені Ілліча став Алаш Дадашов, який керує філією чеченського клубу бойових мистецтв у Москві.
ДШРГ «Русич» раптом зруйнувала пропагандистський наратив Москви
Росія полюбляє брехати про застосування Україною хімічної зброї та відкидає аналогічні звинувачення на свою адресу. Але пропагандистський наратив Кремля несподівано зруйнували неонацисти з ДШРГ «Русич», які відкрито похизувались тим, як застосовують хлорпікрин проти ЗСУ.
НАСПРАВДІ, хлорпікрин – це хімікат із різким запахом і сильною сльозогінною дією. Його активно застосовували ще під час Першої світової війни і згодом він був внесений до чорного списку Організації із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ).
Використання хлорпікрину росіянами у війні проти України вже давно не є таємницею. Уже в перші місяці повномасштабної війни Київ повідомляв про застосування окупантами хімічної зброї, зокрема, проти захисників «Азовсталі». Часом правда проривається навіть в офіційні російські джерела. Наприклад, наприкінці травня кореспондент RT Філатов розповідав про використання газових гранат і показав, як російські війська «викурюють» кулеметника ЗСУ з позиції в районі Авдіївки.
Для Росії це так просто не минається. У жовтні, нагадаємо, кремлівський «начхім» Кирилов добазікався до британських санкцій. А у травні 2024 року Держдепартамент США оголосив, що Москва порушила підписану нею міжнародну Конвенцію про хімічну зброю – саме через застосування хлорпікрину в Україні. Вашингтон запровадив санкції проти російських військ РХБЗ, а також кількох інститутів, компаній та їхніх керівників.
Тодішній посол РФ у США Антонов, звісно ж, оголосив ці звинувачення «одіозними і безпідставними». Але його брехню знову документально спростовують, причому самі ж російські вояки.
Навіщо Путін просить інвестувати у РФ
І наостанок про саміт БРІКС, який починається в Казані 22 жовтня. Путін покладає на нього великі сподівання, розглядаючи об’єднання в якості «альтернативи колективному Заходу з боку Глобального Півдня». І якраз у країн Глобального Півдня Путін заздалегідь почав просити гроші, запевняючи, що Росія «максимально відкрита» до ділового співробітництва з країнами БРІКС. За словами Путіна, умови для бізнесу у РФ, зокрема іноземного, – «комфортні та глобально конкурентні», і Росія зацікавлена в залученні «капіталів і технологій».
НАСПРАВДІ, до 24 жовтня (а саме стільки триватиме саміт) у багатьох ЗМІ буде багато новин з цього приводу, починаючи від – хто і як чхнув, завершуючи нескінченними цитуванням Путіна, який виголосить чергову промову про «новий світовий порядок». Все це передбачувано і на сенсацію не тягне.
Набагато цікавіше придивитись до цифр. Обсяг інвестицій у Росію з боку держав БРІКС офіційна статистика не розкриває, бо Центробанк засекретив відповідні дані після лютого 2022 року. Згідно з останнім доступним звітом станом на 1 січня 2022 року країни БРІКС сукупно інвестували в економіку РФ лише $3,8 млрд – менше ніж 1% від загального обсягу прямих інвестицій.
Китайські інвестиції з 2014 року скоротилися на третину – з $4,5 млрд до $3,2 млрд. Після повномасштабного вторгнення в Україну Пекін взагалі заборонив своїм компаніям вкладати кошти в нафтогазовий сектор Росії, відмовився інвестувати в проєкт «Сила Сибіру-2», а минулого місяця дав вказівку власним автоконцернам не будувати у РФ заводів.
Індія (друга за розміром економіки держава-учасниця БРІКС) перед лютим 2022 року спрямувала у РФ жалюгідні $613 млн прямих інвестицій – у 33 рази менше, ніж Німеччина ($19,6 млрд), і в 61 раз менше, ніж Велика Британія ($37,8 млрд). А інвестиції від ПАР і Бразилії до РФ були настільки мізерні, що взагалі не потрапили до статистики Центробанку.
І Китай, і Індія чудово розуміють, що інвестувати зараз в Росію собі дорожче. І не тільки через ризик наразитись на санкції і втратити західні ринки, але й тому, що промови про «новий світовий порядок» з вуст людини, чиї амбіції щойно зазнали краху після референдуму у Молдові, виглядають марнославними балачками. Відтак, інвестиції в його геополітичні проєкти – це банальне марнотратство.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
