Джерело: The Insider
«Вести» та РІА «Новости» повідомляють про відповідь, яку прессекретар губернатора Калінінградської області дав федеральному канцлеру Німеччини Олафу Шольцу. Сюжет «Вестей» має назву «Шольцу нагадали, що Кант помер російським підданим»:
«Видатний філософ Іммануїл Кант помер у статусі підданого Російської імперії, нагадав прессекретар губернатора Калінінградської області Дмитро Лисков.
„Мені здається, це більше за будь-які слова всіх можливих німецьких політиків показує позицію видатного філософа щодо Росії”, — сказав Лисков, коментуючи заяву канцлера ФРН Олафа Шольца з цього питання.
Він також заявив, що для увічнення пам’яті Канта і його вчення ніхто не зробив більше, ніж Росія та Калінінградська область, передає РІА „Новости”.
Раніше Шольц, виступаючи на урочистій церемонії з нагоди 300-річчя великого філософа Канта, заявив, що Росія прагне „за будь-яку ціну привласнити Канта та його роботи”.
„У Путіна немає жодних підстав посилатися на Канта”, — зазначив канцлер.
Він висловив переконання, що висловлювання та ідеї філософа не сумісні з позицією Росії щодо України.
У січні Путін охарактеризував Канта як великого мислителя, чиї заклики жити своїм розумом є актуальними й сьогодні.
Губернатор Калінінградської області Антон Аліханов, виступаючи на засіданні Міжнародного Кантівського конгресу, назвав Канта „російським трофеєм”».
Насправді коли Шольц говорив про «присвоєння Канта» путінським режимом, він не зачіпав тему підданства видатного філософа, а мав на увазі лише те, що дії нинішньої російської влади прямо протилежні ідеям Канта. Німецька газета Die Zeit пише:
«Путін любить зображати філософа, чиє рідне місто Кенігсберг зараз стало російським ексклавом Калінінградом, своїм улюбленим філософом. Але, на думку Шольца, ідеї Канта про права людини та людську гідність, а також його думки про війну і мир не можуть поєднуватися з тим, що практикує російський президент у своїй країні, та з нападом на Україну. Російські напади і руйнування в Україні „являють собою прагнення до руйнування, яке, за його явної надмірності, дуже мало хто з нас у Європі XXI століття міг би вважати можливим”, заявив політик із СДПН.
Гідність і автономія особистості щодня зневажаються й пригнічуються в зародку „автократією Путіна — наприклад, за допомогою цензури, цифрової дезінформації та стеження”, сказав Шольц. Із філософа також не можна зробити „ідеолога агресивної війни, порушень міжнародного права та деспотизму”.
Шольц процитував у своєму виступі суперечливі заяви Путіна. Той заявляв у 2005 році: „Кант був категоричним противником вирішення будь-яких міждержавних суперечок за допомогою війни. І ми намагаємося дотримуватися саме його вчення у цій частині. Я вважаю, що те передбачення, яке виклав Кант, має бути і може бути реалізоване нашим поколінням”.
На початку 2024 року Путін переосмислив Канта, коли сказав: „Кант <…> — це фундаментальний мислитель. І його заклик жити своїм розумом дуже актуальний сьогодні. Ми так і намагаємось робити. Для нас у практичному плані це означає, що ми маємо <…> жити своїм розумом, країна має керуватися своїми національними інтересами”. Це абсурд, тому що Кант прямо виступав проти втручання держав у справи інших держав, — говорив Шольц.
Канцлер також наголосив на актуальному значенні роботи Канта „Про вічний мир”. Хоча в тексті не можна знайти жодних „практичних вказівок щодо вирішення військових конфліктів у ХХІ столітті”, є розумні поради, на які варто звернути увагу, зазначив канцлер: „Усякому, на кого напали, дозволено захищатися”. Справжній мир завжди виходить за межі простого припинення вогню та відстрочення бойових дій, заявив Шольц».
Але й говорячи про підданство Канта, губернаторський прессекретар неправий. Філософ вважався підданим імператриці Єлизавети Петрівни протягом чотирьох з половиною років, із 1758 по 1762 рік, коли під час Семирічної війни російські війська захопили Кенігсберг, де мешкав і викладав в університеті Кант; йому разом із усіма університетськими викладачами довелося присягнути на вірність імператриці. Місто було повернуто Пруссії за умовами Петербурзького мирного договору, тоді ж його жителі повернулися у прусське підданство. Кант після цього продовжував жити в Кенігсберзі, де й помер у 1804 році, бувши підданим Пруссії. Тож «трофей», про який говорив губернатор Аліханов, повернули «законному власнику».
А про ставлення філософа до Росії існує цікава інформація у книзі сучасного дослідника Манфреда Кюна «Кант: біографія», що вийшла у видавництві Кембриджського університету в 2001 році. Там наводиться свідчення друга Канта, письменника Теодора Готліба фон Гіппеля, про розмову 1788 року, в якій обидва вони брали участь:
«Була політична суперечка, в якій офіцери були дуже активними. Кант, як і я, заявляв, що росіяни — наші головні вороги».
А в записі лекцій Канта з антропології знаходимо такий фрагмент:
«Росіяни дурні. Наприклад, у Санкт-Петербурзі заборонено переходити Неву до сигналу, що подається пострілом з гармати <імовірно, мається на увазі сигнал про те, що встановилася досить міцна крига, щоб по ній можна було перейти. – The Insider>. Якщо так сталося, що росіянин перейшов на кілька хвилин раніше і почув сигнал, він повертається і переходить знову. Або якщо вартовий, поставлений біля Неви, побачить, що хтось переходить, а той уже майже перейшов, він жене його назад і йому знову доводиться наражати себе на небезпеку.
Один слуга отримав наказ від господаря нікого не пускати до будинку; у будинку сталася пожежа, але він наполіг на виконанні наказу.
Одному чоловікові в Росії наказали перевезти провізію на підводах, але за одну ніч випало багато снігу і встановився добрий санний шлях. Тоді він написав імператриці листа із запитанням, чи можна йому їхати на санях».
Незалежно від того, наскільки ці анекдоти дійсно характеризують російський національний характер (цікаво, що в Росії подібне іноді розповідають про німців, приписуючи їм схильність завжди і скрізь скрупульозно виконувати розпорядження та інструкції), це показує справжнє ставлення Канта до імперії, яка колись завоювала його місто і яка взяла самого філософа як «трофей».
Джерело: The Insider
