Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
«Духовно-патріотичний» комбінат невпинно насаджує росіянам тріаду «Народ. Президент. Бог». Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 1 лютого 2024 року.
- Українці воюють не числом, а вмінням
- «Любителі Росії» їдуть жити в Лондон
- До кремлівської «соціології» додалась і «демографія»
- 15 років Гундяєва на чолі «Святійшого урядуючого синоду»
Українці воюють не числом, а вмінням
ГУР МО України оприлюднило відео та деякі деталі знищення морськими надводними дронами-камікадзе ракетного катера «Ивановец» Чорноморського флоту РФ. Атака була здійснена одразу кількома дронами, які послідовно уразили російський військовий корабель, у результаті чого той пішов за відомою адресою. Сама атака сталася в районі озера Донузлав у тимчасово окупованому Криму.
НАСПРАВДІ, після «Ивановца» у складі ЧФ у строю залишилося лише два такі ракетні катери. І це не тільки чергова перемога України в морському бою з Росією, а й зайвий доказ того, що воюють не кількістю, а якістю. А якість бойової роботи Сил оборони України видно на цій інфографіці, яка доводить, яким був російський флот до початку повномасштабного вторгнення і яким є зараз.
Успіх останньої донузлавської атаки демонструє подальше вдосконалення тактики боротьби так званого «москітного флоту» з переважаючими ВМС противника. Її дієвість вже призвела до того, що «останній союзник Росії» тікає з тимчасово окупованого українського Криму в Новоросійськ.
Ба більше – подібні методи ведення сучасного морського бою, цілком можливо, змінять і майбутній образ військово-морських сил. Адже саме невеликі безекіпажні катери стали наднебезпечною зброєю, проти якої класичний флот росіян виявився безсилий.
А проблеми у них виникають не тільки на морі, а й на кримській землі (востаннє, на аеродромі у Бельбеку), які своєю чергою призводять і до відсутності переваги у небі. Все взаємопов’язано. Це доводить і наступна інфографіка, яка свідчить, що з початку повномасштабного вторгнення саме січень 2024 року став рекордним за кількістю знищеної російської спецтехніки.
«Любителі Росії» їдуть жити в Лондон
У продовження кримської тематики цікава новина прийшла з Лондона. Там заарештували колишнього так званого російського губернатора окупованого Севастополя (у 2017–2019 роках) Дмитра Овсяннікова.
Як переказує The Insider публікацію із друкованої версії видання The Times, Овсяннікова затримали у його лондонському будинку. Він постане перед судом 20 лютого. Колишнього гауляйтера обвинувачують у відкритті рахунку в лондонському банку, внесенні туди чотирьох платежів на загальну суму 65 тисяч фунтів стерлінгів і зберіганні 77,5 тисяч фунтів готівкою, отриманих злочинним шляхом.
НАСПРАВДІ, рівно рік тому Овсянніков був виключений із санкційного списку ЄС. (Суд мотивував це тим, що він більше не обіймає посад, за роботу на яких і потрапив під санкції). Натомість Велика Британія (яка не є членом ЄС) ввела проти нього власні санкції 2020 року і їх не зняла. Ось він попався. Дивне незнання елементарних речей для колишнього заступника міністра промисловості та торгівлі РФ, яким Овсянніков був після свого севастопольського «губернаторства».
Але «кейс Овсяннікова» цікавий й тим, що його фігурант (який, звісно, свого часу волав про «завжди з Росією») знайшовся серед «клятих англосаксів», а не у «російському Криму», не у рідних сибірських просторах і навіть не в Москві. Він поїхав жити у Лондон і тримав свої гроші не у «Сбербанку», а в Halifax Bank of Scotland.
І таких випадків (навіть не серед мільярдерів з російського списку Forbes) вистачає. Дивує інше. Наприклад, Соловйов демонстративно не засвідчив свою «любов до Росії» продажем маєтку на Сардинії, а Караганов – власної квартири у Венеції. Це б не словом, а ділом довело їх «ненависть до деградуючої Європи». А виручені кошти ефектним пропагандистським «жестом доброї волі» вони могли б направити на допомогу окупаційній армії, закликати наслідувати свій приклад. Але не продали, не передали й не закликали. І в цьому вся правда «любителів Росії».
До кремлівської «соціології» додалась і «демографія»
Пояснення просте: ці «путінські могаричі» дуже далекі від справжньої Росії. І живуть у путінській. Наприклад, 1 лютого той заявляє: «За оцінками демографів, протягом більш ніж десятиліття кількість молодих росіян постійно зростатиме».
НАСПРАВДІ, всю натхненну «молодіжну» промову президента РФ його свита слухала саме з такими скептичними обличчями, як на фотографії. Бо знає, що Росстат цього тижня повідомив про абсолютно протилежне.
Вимирання Росії, яка може втратити понад 12 млн населення до 2046 року, почнеться з найбільших міст. Згідно з прогнозами, у найближчі два десятиліття лідерами з природних втрат населення (народжуваність за вирахуванням смертності) будуть Москва, Підмосков’я і Санкт-Петербург.
У негативному прогнозі темпи скорочення населення РФ прискоряться до більш ніж 800 тисяч на рік, а до 2046 року в Росії проживатимуть 130,6 млн осіб. До речі, приблизно стільки ж (129 млн) проживало в Російській імперії в 1897 році. Якщо в цьому і був сенс її путінського відновлення, то його можна поздоровити.
Зважаючи на все, до кремлівської «соціології» тепер додалась і «кремлівська демографія». Інакше складно пояснити такі розбіжності між публічними заявами Путіна і офіційними даними російських держустанов ВЦИОМ і Росстат.
15 років Гундяєва на чолі «Святійшого урядуючого синоду»
1 лютого у РФ відсвяткували 15 річницю інтронізації патріарха Московського і всія Русі Кирила. Путінський «Святійший урядуючий синод» він очолює з 2009 року. Що проявила війна в ідеології Російської православної церкви?
Перше Різдво після початку повномасштабного вторгнення Путін провів у порожньому Благовіщенському соборі – будинковому храмі царських династій у Кремлі. Літургія – спільне, єдине для багатьох богослужіння – відбувалася виключно для президента. Одночасно в церквах Росії виголошувалися молитви за «воїнів» з проханням «подати нам силою Твоєю перемогу», а раніше на ТОТ України протоієрей Ігор Фомін у шоломі та бронежилеті, стоячи на руїнах зруйнованого «воїнами» міста з Біблією в руках, виголосив нову тріаду: «Народ. Президент. Бог».
Як же так сталося?
НАСПРАВДІ, «нинішня система складалася з 1943 року, коли за Сталіна була відтворена церква в організаційно-правовому армійському дизайні, який не надто відрізняється від сьогоднішнього», – пояснює Deutsche Welle дослідниця РПЦ Ксенія Лученко. – Ентузіазм відродження 90-х мало що змінив, оскільки командні висоти в РПЦ займали ті ж, хто керував нею за радянських часів».
Після початку вторгнення в Україну стало остаточно зрозуміло: якщо церква як армія – вона теж має воювати. Патріарх Кирил підтримав «спецоперацію» і обґрунтував позицію РПЦ: загибель солдатів у бою прирівнюється до спокутної жертви Христа – той, хто «гине при виконанні військового обов’язку, приносить себе в жертву за інших, і ця жертва змиває всі гріхи, які людина вчинила». А напад «злих сил» стримує воля «Путіна, православної людини, яка чітко усвідомлює величезну відповідальність, покладену на неї зверху за нашу батьківщину».
Священики РПЦ їхали на війну не лише молитися. Вони працюють штатними «помічниками командирів військових частин з роботи із віруючими військовослужбовцями». Їхня діяльність регулюється наказом міністра оборони РФ (2020 р.) та Положенням про військове духовенство РПЦ (2013 р.). Вони особисто беруть участь у польових виходах, навчаннях та бойових стрільбах.
Але мілітаризація РПЦ почалася не з війни проти України у 2014 році, а раніше – після протестів опозиції на Болотній площі. І відбулося це за тією ж логікою, за якою Путін тоді зміцнював силові структури. У Синодальному відділі РПЦ з’явився десяток секторів взаємодії зі збройними силами, ФСБ та іншими відомствами.
«Одна з головних причин зрощування церкви та влади – історична. РПЦ лише декларувала засудження радянських репресій, які призвели, зокрема, до того, що Московська патріархія готова співпрацювати з безбожними правителями», – каже Сергій Чапнін із Центру православних досліджень Фордемського університету. РПЦ не приховує, що за будь-якого державного ладу в Росії вона буде завжди поруч із владою. І формулює це просто: «Подвиг новомучеників у СРСР свідчить про їхнє протистояння богоборству, а не державі як такій».
Після повномасштабного вторгнення близько 20 священнослужителів зазнали переслідування через антивоєнні погляди. Лише одиниці змогли знайти місце в інших церквах, але їх доля складна. Наприклад, отець Іван Коваль (який замість «перемоги» молився «за мир») був позбавлений РПЦ сану і в підсумку опинився в турецькій Анталії, де служить у храмі Константинопольського патріархату.
«Саме РПЦ підкинула Кремлю обґрунтування агресії «русского мира» під виглядом захисту «традиційних» цінностей і створила основу не тільки для порушень прав людини (насамперед на життя), а і їхнього виправдання», — нагадує Чапнін.
Під 15-річною орудою Кирила цей «духовно-патріотичний» комбінат продовжує невпинно насаджувати росіянам той самий тріадний наратив «Народ. Президент. Бог».
І тому вже навіть не приховує, що під начебто тими ж літерами РПЦ тепер мається на увазі абсолютно інше: «Російська путініанська церква».
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
