Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Що у Путіна на умі, те у Медведєва на язиці. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав фейки та наративи пропаганди за 17 січня 2024 року.
- Медведєв сформулював «останню мету СВО»
- Пекін встромив «кинджал» в «аналоговнет»
- Грузинська манкуртка вчить казахів збереженню ідентичності
- Що показав протест у Башкортостані
Медведєв сформулював «останню мету СВО»
Напередодні Путін заявив: «Мізки в Україні закомпостували людям якоюсь самостійністю. На неї ніхто не зазіхав ніколи. Та й узагалі незрозуміло, що це таке». А пояснив це Медведєв вже 17 січня: «Існування України смертельно небезпечне для українців. І я маю на увазі аж ніяк не тільки нинішню державу, бандерівський політичний режим. Я говорю про будь-яку, абсолютно будь-яку Україну. Чому? Наявність самостійної держави на історичних російських територіях тепер буде постійним приводом для відновлення військових дій».
НАСПРАВДІ, Медведєв сформулював кінцеву ультимативну пропозицію Москви стосовно «мирних переговорів» (фактично «останню мету СВО»). За два дні до цього Захарова, нагадаємо, озвучила умови попередні: «Для нашої участі у переговорах західні країни мають припинити накладати санкції та постачати зброю ЗСУ».
Доки Москва не відмовиться від мети знищення «будь-якої України», жодні переговори з РФ неможливі та позбавлені сенсу. А Москва не відмовиться, доки у її владних кабінетах сидять от такі путіни з мєдведєвими. Власне у цьому і полягає сенс рішення президента Зеленського від 30 вересня 2022 року: «Констатувати неможливість проведення переговорів з Президентом Російської Федерації В.Путіним».
Адже смертельну загрозу для українців несе не українська державність, як стверджує Медведєв, а навпаки – відсутність української державності, здатної організувати народ для самозахисту від геноциду. Українці це вже проходили: і під час Голодомору, і на окупованих територіях, де панував, чи нині панує ворог.
Пекін встромив «кинджал» в «аналоговнет»
Але погрози воювати вічно мають бути підкріплені чимось більш суттєвим, ніж лихослів’я Медведєва («вибл..ки») та Путіна («придурки»). А з суттєвістю проблеми. Лякати «аналоговнетами», застрягши в окопі під Авдіївкою і при цьому готувати білоруських школярів до допиту військовополонених у Техасі — можна, але недовго.
Навіть, «дружній» Китай дав низьку оцінку гіперзвуковим ракетам «Кинджал» — одному з п’яти зразків «диво-зброї», які Путін презентував у 2018 році, стверджуючи, що вони «не мають аналогів» та здатні подолати навіть перспективні системи ПРО.
НАСПРАВДІ, для Путіна є дві новини. Обидві погані. Перша: «Кинджал» виявився вразливим для розроблених ще у 1970-ті роки американських систем Patriot, які зараз використовують українські сили ППО. Друга: «Кинджали», згідно зі звітами українських та американських військових, просто не потрапляють у цілі.
«З’являється дедалі більше доказів того, що заяви США та України з цього питання таки відповідають дійсності», — говориться у статті шанхайського військового журналу Ordnance Industry Science and Technology. І хоча такі видання не обов’язково відображають позицію офіційного Пекіна, проте подібні публікації завжди схвалюються на рівні відповідних органів з Компартії та Національно-визвольної армії Китаю. «Отже, попри декларації Кремля, ці ракети неспроможні суттєво змінити ситуацію на полі бою в Україні», – йдеться у статті.
Це підтверджується і фактами. «Станом на 7 січня Росія випустила по території України 63 «Кинджали». 25 з них знищено, починаючи з 4 травня (2023 року – ред.). Саме тоді ми отримали Patriot і можливість їх знищувати», – заявив речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат. І ці можливості чудово використовуються. Наприклад, 2 січня під час чергової масованої атаки України, Росія застосувала майже сотню ракет. За словами головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного, тоді сили ППО, серед іншого, збили 10 із 10 випущених «кинджалів».
Грузинська манкуртка вчить казахів збереженню ідентичності
А в цей час Росія продовжує нервувати через сусіда Китаю (і свого) – Казахстан, який продовжує свій шлях дерусифікації. Роздратування Москви висловила цього разу пропагандистка Тіна Канделакі.
НАСПРАВДІ, сніжні коми та пенсіонери на морозі — це останній комунальний тренд Росії. А щодо Казахстану, то його президент Касим-Жомарт Токаєв, виступаючи на Національному курултаї, назвав ономастику (розділ мовознавства, що вивчає власні імена) «найважливішим ідеологічним інструментом, який потрібно використовувати з урахуванням як регіональних особливостей, так і загальнонаціональних пріоритетів».
Ось Казахстан і встановлює свої пріоритети: до наступного року в ньому змінять три тисячі назв населених пунктів і вулиць, які «ідеологічно застаріли». І перейменування Уральська на Орал лише маленька частина цього.
Канделакі після того, як її захейтили казахи, відповіла їм: «Шановні, ви маєте просте, але містке поняття — «мәңгу». Від нього походить відомий образ манкурта — людини, яка втратила пам’ять, ідентичність, інколи й розум. Не пам’ятати себе й усього, що відбувалося, відкидати історію у всіх її проявах і в тому числі в історичних назвах — заняття не просто безграмотне, а й небезпечне».
Отже, спочатку вірменський манкурт Кеосаян, а тепер і грузинська манкуртка Канделакі лякають Казахстан потенційною небезпекою. Саме так все починалося в Росії й відносно України. Тому питання: «Коли Москва відкриє справжній, а не пропагандистський «казахстанський фронт» (на якому ще у квітні наполягав «воєнкор» Стешин), стає все менш риторичним.
Що показав протест у Башкортостані
І наостанок про найчисельніший протест у РФ від початку повномасштабної війни з Україною. Він стався у Башкортостані в місті Баймак, де винесли обвинувальний вирок місцевому активісту Фаїлю Алсинову. До цього влада готувалася заздалегідь. Було відключено інтернет і перекрито всі під’їзди до будівлі суду. Проте народ все одно зібрався. У підсумку силовики із палицями та щитами відтіснили натовп, дійшло до сутичок. Проти людей застосували сльозогінний газ та світлошумові гранати.
НАСПРАВДІ, відповідно до заповіді «немає в телевізорі – немає взагалі», всі федеральні канали повністю проігнорували тему баймакських подій. І на цьому прикладі можна уявити, як саме діятиме Кремль після початку масових протестів у Росії. Будуть задіяні не лише палиці та гранати, а й блокування Telegram-каналів, що безпосередньо висвітлюватимуть протест. (Тобто влада РФ все ж таки має змогу контролювати і регулювати Telegram, і Дуров всіх дурить?)
Підсумок цих подій очевидний: усіх заарештованих активістів вже назвали «пособниками нациста Алсинова», їм призначать чималі терміни ув’язнення, знайдуть «слід українських та західних спецслужб», які після дагестанців, чувашів тепер навчилися впливати і на свідомість башкирів.
Проте, ця історія доводить, що масові політичні протести в Росії все ж можливі. У цьому випадку через відстоювання своїх лідерів і своїх принципів. І що характерно, на захист незаконно звинуваченого Алсинова, виступили навіть ті башкири, яких кремлівський режим зміг втягнути у війну з Україною.
В історії таке вже траплялося не раз. Солдати імперії, пройшовши чужі загарбницькі війни, згодом прозрівали і ставали засновниками та воїнами національних армій. Цей шлях пройшли й українці, поляки, чехи… під час Першої світової. Маємо приклад і сучасних «афганців» – ветеранів імперіалістичної війни СРСР в Афганістані.
Тепер з’являється надія, що схоже може трапитися також з ветеранами т.зв. «СВО» з-поміж представників поневолених Москвою народів. Тим паче, що «національні батальйони» (тих самих башкирів) Росія сформувала вже сама. Бо так чи інакше, але й до них прийде розуміння, що гарантією від кримінального переслідування власних лідерів є лише власна держава і власна армія, яка стоїть на її варті.
І варто починати діяти вже зараз. Поки російські «медведєви» не вирішили, що «загрозою існування башкирів є будь-який Башкортостан» – хоч незалежний, хоч колоніальний.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
