Джерело: The Insider
На чергову «Культурну сторінку» у програмі «Вести недели» (укр. – «Вісті тижня») Дмитра Кисельова надихнуло призначення нового прем’єр-міністра Франції. Дуже вже не подобається Кисельову сексуальна орієнтація прем’єра. А там ще й міністр закордонних справ – його колишній партнер. І фантазія оберпропагандиста, відштовхнувшись від такої страшної події, намалювала воістину апокаліптичну картину:
«А тепер – чому це вже не про геїв, а про злам цивілізації у Франції. Бездітний Макрон, спокушений ще в школі своєю вчителькою, призначає своїх приятелів на ключові посади в уряді. Це культурний сигнал про те, що часи змінилися і тепер усе буде інакше. Якщо раніше багато хто вважав представників ЛГБТ фриками і без жодної гомофобії толерантно просто знизували плечима, то зараз уже геї у Франції не фрики, а нова норма. Перехід із кількості в якість очевидний. І тепер ми розуміємо: те, що раніше сприймалося як екзотика, насправді було прикметами майбутнього. Під прикриттям культивованої тоді політкоректності просувалася принципово інша цивілізація. Якщо вся наша досі — з часів Адама та Єви і ще раніше — будувалася на стосунках чоловіка та жінки, батьківстві, то сьогодні владна верхівка Франції позначає зовсім інші пріоритети.
Про те, як так звана політкоректність знищує культуру, видно вже на одному американському прикладі. Один із найвідоміших фільмів усіх часів і народів „Віднесені вітром” сьогодні заборонено показувати в американських кінотеатрах. Не влаштовують стосунки між расами.
Чи довго залишилося у Франції та й у всій Європі до моменту, коли на користь ЛГБТ войовнича політкоректність вимагатиме скасування всієї попередньої культури, адже в ній не влаштовуватимуть стосунки між статями? І тоді все зібране в кіно, літературі, музиці та балеті – все буде відправлено на смітник. Тому що Франція вже у найвищому ешелоні влади перестає бути країною галантних і закоханих у жінок чоловіків.
„Ти, якби тебе не створив Бог, мені треба було б тебе придумати, щоб моє життя набуло сенсу, ти моя радість і моя мука, то жінка, то дитя, ти даєш моєму серцю щодня нові лики кохання”, так звучать рядки однієї з пісень Азнавура.
А ще – Пісня про Роланда, історія Абеляра та Елоїзи, весь Бальзак, Флобер і його „Пані Боварі”, самою собою – Стендаль і його „Червоне і чорне”, як і „Пармська обитель”, Мопассан, Франсуаза Саган, Андре Моруа, та хто завгодно. Усіх у сміттєвий бак?».
Але хто пропонує викреслити все це із французької культури? Та ніхто, крім Кисельова. Повторимося, відбулося лише призначення прем’єра та одного з міністрів, орієнтація яких його обурює. Решта, як він вважає, за цим неминуче настане. Чому – Кисельов і не намагається пояснити. Втім, чого ще очікувати від ведучого, який одного разу закликав заборонити геям ставати донорами, а серця їхні спалювати «як непридатні для продовження чийогось життя»?
Його не бентежить навіть те, що Габріель Атталь – далеко не перший європейський глава уряду з нетрадиційною орієнтацією; до цього уряд Ісландії в 2009-2013 роках очолювала Йоханна Сігурдардоттір, яка перебувала в одностатевому шлюбі, уряд Бельгії в 2011-2014 роках – відкритий гей Еліо ді Рупо, а з нинішніх прем’єрів така орієнтація у Лео Варадкара (Ірландія) і Ани Брнабич (Сербія). Президент Латвії Едгар Рінкевич теж відкритий гей. І нічого схожого на похмурі фантазії Кисельова у цих країнах ніколи не відбувалося.
Але не можна сказати, що Кисельов обійшовся одними передбаченнями, не наводячи зовсім ніяких прикладів «скасування» класичної культури для політкоректності. Приклад, щоправда, не французький, а американський, і пов’язана не з сексуальною орієнтацією, а з расовою проблемою. Але натомість кричущий: це ж треба додуматися – заборонити загальновизнаний шедевр американського кіно, та ще й пов’язаний з історичною подією: за роль у ньому вперше в історії «Оскар» отримала чорношкіра актриса.
Ось тільки це виявилося неправдою. «Віднесені вітром» як йшли в американському прокаті, так і йдуть; покази анонсував, наприклад, у грудні минулого року журнал The Hollywood Reporter. Відомий лише один випадок, коли кінотеатр Orpheum у Мемфісі, штат Теннессі, у 2017 році відмовився від прокату цього фільму, хоча раніше регулярно показував його 34 роки. Так, зробили це з міркувань політкоректності – вирішили, що автори фільму надто терпимо ставляться до рабства. І ще в 2020 році фільм на кілька тижнів зник з каталогу стрімінгового сервісу HBO Max, потім повернувся з дисклеймером, де було сказано, що фільм «заперечує страхіття рабства». Доступний фільм на HBO Max і зараз.
Тож з аргументами у Кисельова не те що погано – їх просто взагалі немає. Але зате який політ уяви!
Джерело: The Insider
