Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Новий російський підручник 11 класу з історії, який вперше буде єдиним для всіх російських шкіл, є ще одним маркером реабілітації сталінізму та засобом пропаганди війни з Україною. Підручник, що розглядає період після Другої світової, героїзує та виправдовує тоталітарний СРСР. Окремий великий розділ – легалізація та виправдання нападу Росії на Україну. Через школу та іспити путінізм розраховує дістатися до молоді, яка не дивиться телебачення. З 1940 року в СРСР був один єдиний підручник для кожного класу шкільної освіти. З цього року в Росії – для 10 класу та 11 класу. А через рік – єдині підручники видадуть для 6-9 класів. Решта підручників – будуть усунені з навчального процесу.
Новий підручник містить цілу низку розлогих цитат Сталіна. Російські діти мають вийти зі школи з розумінням, що хоч «і не все так однозначно», але цей «дядько Сталін» був видатним діячем. Післявоєнний СРСР змальовується як динамічна «золота доба»: звісно, були труднощі, але головне, що країна стала однією з двох найвпливовіших у світі. Ідеологія більшовиків допомогла виграти війну в Гітлера, а відтак ця ідеологія є добром. Захід, США змальовуються як агресори, які, цитуємо підручник: «утискають національні інтереси Росії».
Саме Захід, за словами пропагандистів-авторів, розпочав Холодну війну. Про те, що угруповання терористів-більшовиків, яке захопило владу в Росії, проголосило мету – світову революцію та захоплення планети комуністами, зі знищенням капіталістичних країн – автори підручника, не згадують. Саме до цього Москва прагнула напередодні Другої світової війни. Один з героїв радянського фільму «Великий громадянин» 1937 року говорить: «Ех, років через двадцять, після хорошої Війни, вийти та поглянути на Радянський Союз, республік, так з тридцяти-сорока, чорт його знає, як добре!».
У сталінській парадигмі сучасним дітям розповідатимуть, зокрема, про Корейську війну. Мовляв, конфлікт спровокували агресивні дії США та їх маріонеток з Південної Кореї. І хоча, цитуємо підручник: «в цих умовах північні корейці почали наступ першими», у дітей не має бути сумнівів, хто насправді винен у війні.
Школярам пропонують ознайомитися із пропагандистським плакатом часів Корейської війни. Нижче коментар: «Офіцери і сержанти армії Південної Кореї ходили між рядами полонених, невпинно їх били та деяких страчували».
Але це ще не все. Єдиний підручник пропонує дітям поглянути на війну в Кореї очима самого Сталіна: «Америка не може перемогти маленьку Корею. Потрібна твердість у стосунках із американцями. Американці – це купці. Кожен американський солдат — спекулянт, займається купівлею-продажем. Головне озброєння американців – це панчохи, сигарети та інші товари для продажу. Вони хочуть підкорити весь світ, а не можуть впоратися з маленькою Кореєю. Ні, американці не вміють воювати…».
Дійсно, так, як воювала Червона армія, завалюючи противника тілами росіян та інших народів імперії, не рахуючись із життями – нормальні армії не воювали. І ці меседжі про Корею будуть втовкмачуватися російським дітям тоді, коли історія вже відповіла на питання, яка з двох корейських моделей виявилася по справжньому успішною.
Роботу Хрущова описують як «хаотичну і непродуману», зокрема, через передачу Криму до складу Української РСР.
З підручника російські школярі не дізнаються, що в СРСР за лаштунками пропаганди про «дружбу народів» процвітав російський шовінізм. Дозволені фольклорні атрибути ідентичності інших етносів не мали заважати невпинному процесу русифікації в СРСР. Наведемо ще одну цитату з підручника: «У 1950 р. Сталін особисто взяв участь у дискусії з мови, в процесі якої йшлося про розвиток багатонаціонального СРСР, формування єдиного радянського народу». Саме це бажання «всіх змішати», розчинити інші народи в «російському плавильному котлі» і викликали антиколоніальний протест.
Але автори підручника вважають, що СРСР розпався не через деколонізацію підкорених Москвою народів, а просто не зміг реформуватися, і цим скористався підступний Захід. Сталася «найбільша геополітична катастрофа – розпад СРСР», – цитують автори Володимира Путіна.
1990-ті показані як часи зубожіння, хоча саме в 80-их, ще за пізнього СРСР, в магазинах зникли товари народного споживання. Тоді як у дев’яності роки, на відміну від нинішніх часів, в Росії ще були паростки справжньої демократії та вільнодумства.
Серед іншого, згадується, що Чечня та Татарстан проголосили незалежність, але «в порушення конституції Росії». Отже, бачимо черговий приклад подвійних стандартів імперії, яка розвалюється. Якщо це стосується реальної або уявної території РФ, то сепаратизм неправильний, але щодо України, Грузії, Молдови – сепаратизми активно заохочуються як визвольні рухи.
За підручником, у Чечні був не народ, який прагнув незалежності, а ісламські «фундаменталісти і терористи». А Росія не придушувала прагнення до незалежності чеченців, а наводила мир, адже там почалася «громадянська війна». Як бачимо, в Чечні, як і в Грузії, Молдові, Україні агресія Кремля за «дивним збігом» завжди починається з «громадянської війни», яку Кремль «лише зупиняє».
Цікава деталь, що про теракти в Москві та інших містах РФ восени 1999 року, щодо яких існують обґрунтовані підозри причетності російських спецслужб, автор підручника згадує двома словами і лише з контексту треба здогадуватися, хто за ними стояв. Автори пишуть, що «всю відповідальність за операцію (щодо Чечні – прим.) взяв на себе молодий прем’єр В. Путін».
Мовляв, в результаті війн Чечня була «відбудована» і стала одним з «найдинамічніших регіонів». Очевидно, що мається на увазі деспотичний режим Кадирова, від «динамізму» якого страждає не лише Чечня, а й вся РФ і не тільки.
Дітей вчать, що у останніх війнах США воювали «воєнно-терористичними методами». Це явне «віддзеркалення» того, що Росія сама воює як терорист, атакуючи мирних мешканців та їх економічну базу для життя. Саме так це було, приміром, під час завоювання Кавказу в 19 столітті, коли імперія цілеспрямовано знищувала посіви, худобу та житло, прирікаючи народи, які чинили спротив, на голод. Продовження цієї політики ми бачимо і в сталінському Голодоморі.
Щодо війни проти України, або «СВО», як це в Росії називається, то в підручник просто вписали штатні методички бойової пропаганди. Про біолабораторії, київський режим, який бомбив Донбас, і геноцидів мирних мешканців, витоки у «громадянській війні», добровольців з РФ і Україну, яка відмовилася від миру та заявила про плани розробки ядерної зброї. І все ж головною причиною війни автори підручника називають можливий вступ України до НАТО, який, мовляв, міг би призвести до війни Росії з усім Альянсом за Крим. Отже, учні мають повірити в те, що війна для Росії є превентивною: «якби не ми перші…».
Один з параграфів рішуче виводить на «чисту воду». Він так і називається: «Україна – ультранаціоналістична держава». З нього діти дізнаються, що нацистська символіка розповсюджена в військах України. А українці постійно вигукують: «москаляку на гілляку». Принагідно зазначимо, що ця фраза – яскравий приклад того, як російська пропаганда вигадала мем і сама в нього повірила, через багаторазове повторення брехні.
Підручник також переконує підлітків: «Звільняючи міста, наші воїни знаходять свідчення масових злочинів українських націоналістів, які знущаються з мирних жителів і катують військовополонених».
Українців підручник змальовує як націю, якої не існує. Її нібито створила «австрійська розвідка», яка використала «українофільство». Цим скористалися і «гітлерівці» – задля того, щоб перетворити росіян в українців. Отже, російським дітям в підручниках нав’язують путінські марення про те, що українці – це неправильні росіяни, а відтак їх слід виправляти.
«Так, у ХІХ ст. на гроші австрійської розвідки народилася націоналістична українофільська ідея». Ця фраза в підручнику – такий собі історичний треш-маркер, який показує рівень сучасної Росії.
Отже, дітям мають розповідати, що раніше українці були проєктом австрійського генштабу, а зараз – США та Заходу, і все це спрямовано проти Росії. Її ворогам, цитуємо підручник, «потрібна не сильна Україна, а слабка Росія». Підручник розповідає, що бандерівці вбивали людей після Другої світової. Звісно, про те, що УПА боролася за незалежність проти окупації України більшовиками – не згадується.
Типовий метод: називати борців за незалежність України проти сталінських злочинців – бандитами та нацистами. «Лише у 1945-1946 pp. було ліквідовано понад 10 тис. націоналістичних озброєних формувань, банд і кримінальних угруповань, що промишляли вбивствами та грабежами. Левова їхня частка перебувала в Прибалтиці («лісові брати») та на Західній Україні (бандерівці)».
Неосталінізмом у підручнику віє при згадці про амністію 1955 року, коли з заслання звільняли «українських, білоруських, литовських, латиських, естонських та інших націоналістів». «Це непродумане рішення призвело до того, що багато колишніх пособників нацистів не тільки були звільнені, а й змогли надалі на хвилі кампанії з реабілітації та «боротьби» з культом особистості» активно займатися суспільною діяльністю, а деяким вдалося навіть зробити кар’єру. Це в майбутньому сприяло появі та зростанню націоналізму в Прибалтиці та на заході України», – йдеться в підручнику.
Автори пишуть, що Західна Україна нав’язує «свій діалект» російськомовній Україні, який не можна навіть назвати українською мовою. Також дітям розповідатимуть, що українців змусили відмовитися від родичів та друзів в РФ. Так пропаганда намагається захистити психіку росіян від звинувачень знайомих з України у схваленні агресії.
Обкладинка підручника цілком символізує сучасну РФ. Картинка викликає напруження. Естетика фантастичних фільмів з середини 20 ст., якась велика фабрика чи командний центр. Всі в уніформі, кудись дивляться, але не прямо, не в кадр, обличчя напружені, зосереджені.
Промовисто – центром композиції є ракета, яка скоріше є військовою, ніж космічною. Можна провести і таку аналогію – вона наче шприц, який протягують дітям, щоб підсадити і їх на наркотичну залежність від пропаганди.
Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки попросив історика поділитися враженнями від єдиного підручника історика Сергія Громенка.
- Як висвітлюється напад на Україну?
- Нападу на Україну в підручнику взагалі немає. Але є історія оборони Росії від злодійств підступного Заходу. В перших же пунктах параграфа про 2014-2023 рік йдеться про те, що Захід готував Росії долю Югославії, показані мапи розділу Югославії, мовляв, Росія прийняла виклик. Кожного разу вона лише захищається. «Захищала» російськомовне населення в Криму від жахів Майдану. Потім вона «захищала» мешканців Донбасу, мовляв, їх усіх назвали терористами. Коли цього виявилося недостатньо (бо Україну перетворили в Антиросію і плацдарм для нападу), щоб не повторився напад – як в 1941 році – Москва зіграла на випередження і вдарила першою. Щоб захисти мешканців Донбасу та гарантувати безпеку мешканців Росії від зовнішніх загроз. Тому нападу РФ на Україну не існує. Йде війна з Заходом на території України, адже Захід збирався першим напасти.
- Чи можна якось викрити брехливу та маніпулятивну тезу «Захід напав на Росію в Україні»?
- Думаю, це як в ситуації з прихильниками теорії пласкої землі. В теорії ми можемо надавати аргументи, показувати фотографії, говорити про супутники, які літають по траєкторіях, але свідомість людей, які в це повірили, така, що вони не будуть слухати жодних аргументів. З антизахідною риторикою Росії ситуації ідентична – ті люди, які здатні зрозуміти, що Росія напала на Україну, вони можуть це зрозуміти навіть з офіційних російських джерел, з фактів, які є. Адже це російські війська входили в Херсон, а не українські в Ростов.
- В підручнику є згадка про перемогу РФ на зимовій олімпіаді в Сочі з піднесеними коментарями: «найвищі результати», «впевнене перше місце». Виходить, «істориків» не зупиняє, що Росію під час олімпіади спіймали на шахрайстві з допінгом на державному рівні, а її прапор заборонений на наступних змаганнях?
- В цьому і перевага єдиного підручника – немає конкуренції. Авторам не треба думати, як ту чи іншу тему подадуть інші автори, а відтак можна «втюхати» дітям, вчителям, суспільству що завгодно.
- Але ж діти все одно дізнаються про допінгове шахрайство російської влади?
- Частина дітей звісно захоче та буде знати правду. Але буде чимало тих, хто засвоїть офіційну версію та не буде шукати альтернативи. Написано – значить так воно і є. Це психологічно простіше, і в цілому конформізм характерний для людства по всій планеті. Діти завчать формулювання для екзамену і з ними ця інформація залишиться.
- В підручнику пишуть, що так, як воювали ЗСУ, прикриваючись мирними мешканцями, «не воювала жодна армія в світі»? Чи це не «занадто» – в таке будуть вірити?
- Це когнітивна маніпуляція, яка називається перенесення. Росіяни для себе чудово знають, що тактика випаленої землі – це їх набуток. Навіть більше – це і є їх «слава русского оружия». Не маючи змоги заперечити існування цієї тактики, вони переносять її на ЗСУ. Звинувачують українців у своїх власних гріхах. Нас не мають дивувати такі формулювання.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
