Джерело: Віталій Портников, спеціально для Крым.Реалии
Звинувачення у «переписуванні історії» – улюблений прийом російської пропаганди. «Історію переписують» усі, кому не ліньки – і на Заході, і в Україні, і в інших країнах пострадянського простору. Лише Росія зберігає історію у її первозданному варіанті.
Однак колишній міністр культури, а нині помічник президента Росії Володимир Мединський на пресконференції, присвяченій презентації нової версії підручника історії країни для старших класів, відверто заявив саме про переписування – переписування історії. Автори підручника вирішили «підкоригувати» історію радянського та російського минулого так, щоб вона відповідала основним наративам державної пропаганди. Власне, насправді це і є підручник, на моє переконання, пропаганди та аморальності для старших класів.
Колись ця книга з Керченським мостом на обкладинці, гадаю, стане одним із доказів звинувачення Мединського та його спільників у сприянні злочинній агресії Російської Федерації проти України, реабілітації комуністичних злочинів та виправданні тоталітарних нелюдських практик путінського режиму в самій Росії. Цікаво, що з певного моменту цей дивовижний «підручник» взагалі перестає розповідати про російську історію. Його автори присвячують практично всю свою увагу історії іншої країни – України.
З певного МОМЕНТУ ЦЕЙ ДИВОВИЖНИЙ ПІДРУЧНИК ВЗАГАЛІ ПЕРЕСТАЄ РОЗПОВІДАТИ ПРО РОСІЙСЬКУ ІСТОРІЮ
Саме тому Керченський міст на обкладинці. Саме тому серед останніх розділів підручника російської (!) історії – розділи, які називаються: «Український неонацизм», «Переворот в Україні 2014 року», «Повернення Криму», «Доля Донбасу», «Мінські угоди…», «Загострення ситуації», «Спеціальна військова операція», «Нові регіони», «Україна – неонацистська держава», «СВО та російське суспільство»… А що ж відбувалося увесь цей час у Росії – запитаєте ви. Але Мединського та його співавтора, ректора МДІМВ Анатолія Торкунова це, схоже, зовсім не цікавить. Високопоставлені пропагандисти не просто переписують історію, вони, певен, у буквальному розумінні слова розбещують майбутні покоління в Росії та на окупованих нею територіях України.
Радянського Союзу немає вже понад три десятиліття. Але радянські підручники історії з їхньою безпардонною фальсифікацією подій, пропагандою та ненавистю до всього живого час від часу нагадують про себе у світогляді та поглядах на життя тих, хто закінчив школу багато років тому. Якщо люди не зверталися до історичних подій у дорослому житті – а чи багато хто це робить? – то багато хто продовжує жити радянськими історичними штампами навіть сьогодні. І водночас вважати, що вільні від впливу радянської ідеології.
БРЕХНЯ ОДНИХ ПІДРУЧНИКІВ ПРОТИСТОЯТИМЕ ПРАВДІ ІНШИХ
З підручником Мединського, певен, станеться те саме. Вже у вересні за цією книгою почнуть навчатися російські школярі 2007 року народження, тільки подумати! І це при тому, що їхні українські однолітки навчатимуться в бомбосховищах і вивчатимуть матеріал про анексію Криму, війну на Донбасі, напад на Україну в лютому 2022 року. Брехня одних підручників протистоятиме правді інших.
Так і закладаються засади майбутнього багаторічного протистояння російського та українського суспільства. Підручник Мединського, гадаю, зіграє свою роль: війна завершиться, а ненависть збережеться надовго, дуже надовго – поки нові покоління росіян та українців не почнуть вивчати ту саму історію, історію, в якій не буде місця пропаганді та брехні. Саме тому книга, яка закладає фундамент майбутніх воєн і конфліктів, яка прирікає на смерть і страждання наступні покоління жителів сусідніх країн, певен, є справжнісіньким підручником аморальності.
Джерело: Віталій Портников, спеціально для Крым.Реалии
