У 80-ті роковини Волинської трагедії у кафедральному костелі святих Апостолів Петра і Павла в Луцьку, що на Волині, президенти Польщі та України в тиші та глибокому осмисленні поставили запалені свічки під хрестами жертв кровопролиття та вшанували їх памʼять. В екуменічній молитві взяли участь ієрархи костелів, римо-католицькі єпископи на чолі з Архиєпископом Станіславом Ґондецьким та єпископом Віталієм Скомаровським, Предстоятель Православної Церкви України Епіфаній та Верховний Архиєпископ Святослав Шевчук, Глава Української Греко-Католицької Церкви. Святу Месу очолив Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Вісвалдас Кулбокас. Спільна участь у церемонії священнослужителів, які репрезентують так віддалені конфесії, та тих, хто ще донедавна не міг дійти згоди в найпростіших питаннях, сама по собі є актом примирення.
Поляки, які брали участь у месі, вихідці з батьківщини та ті, чиї родини ніколи не виїжджали з Волині, не сумнівалися у важливості цієї події. Розмовляючи, наголосили, що це не останній крок на шляху до повного примирення, але дуже важливий. Жодних заяв про ексгумацію в костелі не робили, але віряни, які брали участь у ній, переконані, що це лише питання часу, коли Україна зніме цю заборону. Дехто прямо казав: «це, мабуть, буде сьогодні, може, завтра, неодмінно до 11 липня».
Серед тих, хто памʼятає жертв злочинів українських націоналістів і взяв участь в урочистостях, панувало переконання про велич жесту президентів, велика вдячність Дуді та Зеленському. Коли польський президент виходив із храму, присутні навколо віряни традиційно нагородили його оплесками. Неймовірно приємно бачити цих людей, щиро відданих процесу примирення, які показують свої справжні емоції. Вони не думають про вибори, про прибутки, які вони можуть отримати, критикуючи того чи іншого політика. Вони, перебуваючи на Волині, іноді впродовж усього життя, вихідці з волинських родин, сповнені захоплення політикою Республіки Польща. Тому вони не будуть писати нісенітниці в стилі публіцистики Onet про нібито «дипломатичну та моральну поразку Анджея Дуди». Істину не затьмарює ні сліпота, яка помітна в діяльності деяких польських кіл, що називають себе «кресовими», ні політичне пекло нашої батьківщини, в якому деякі публіцисти та партійні функціонери не можуть дозволити собі піднятися над повсякденними практиками популізму.
Люди, які думають про справжнє примирення та пам’ять, роками мандрують, шукаючи забуті місця та місця поховань. У них немає ненависті, може, іноді їх супроводжує горе і смуток, але не ненависть. Таким персонажем був також покійний Анатолій Сулік, хранитель польських меморіалів, виходець з польсько-української родини, який багато років невтомно шукав забуті могили, відтворював стерті імена та історії. Сьогодні він сам спочиває на цвинтарі в улюбленому Ковелі, а на кладовищі в нині неіснуючих Островках його друзі поставили пам’ятник «Духу Полісся», хранителю польських меморіалів на Волині. Анатолій Сулік був би дуже радий сьогоднішнім урочистостям і тим рішенням, які можуть бути прийняті чи навіть оголошені, поки я пишу цей фейлетон.
«Ваш Дуда і наш Зеленський – дуже хоробрі», – сказали мені біля луцького кафедрального костелу жінки, які не очікували таких гостей, коли прийшли на месу, і додали: «страшно подумати, що було б, якби сюди прилетіли російські ракети». Тінь війни видно не тільки в цих словах, а й на кожному українському кладовищі, навіть у найменших селах Волині та Полісся. Там стоять щогли з прапорами України, які свідчать про те, що тут знаходяться могили українських воїнів, які загинули, захищаючи Батьківщину після 2014 року. Багато з них також мали польське коріння. Іноді неподалік від нових могил військових поховані теж польські мешканці цих земель, у тому числі загиблі від рук українських націоналістів. Загиблих давно вже обʼєднав Вічний мир, а тепер відбувається акт, який може об’єднати живих поляків і українців.
Павел Боболовіч
фото: Якуб Шимчук / Канцелярія Президента Республіки Польща
Читайте також на сайті «Курʼєра Любельського»: Справжнє примирення. Фейлетон Павла Боболовіча
