Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Путін під звук трамваю в окупованому Маріуполі отримав назву свого режиму. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди за 2 травня.
- МакКарті поставив «РИА Новости» на місце
- Львова-Бєлова намагається «відбілитися»
- Рашизм отримав українське визначення
- Чому НАТО слід нагородити Путіна
МакКарті поставив «РИА Новости» на місце
Російська пропаганда 2 травня, намагаючись показати свою «філігранну» роботу, потрапила в чергову халепу. Представник «РИА Новости» своє питання (поганою англійською) до спікера Конгресу США Кевіна МакКарті сформулював так:
«Ми знаємо, що ви не підтримуєте нинішні безлімітні та безконтрольні постачання зброї Україні. Чи можете ви прокоментувати – чи можливо, що найближчим часом американська політика щодо постачань Україні зброї зміниться?».
У відповідь МакКарті заявив: «Ви сказали, що я не підтримую допомогу Україні? Ні, я підтримую допомогу Україні. Я не підтримую те, що ваша країна зробила з нею. І я не підтримую вбивства дітей. Моя точка зору, що ви повинні вивести свої війська. І ми продовжуватимемо підтримувати Україну, тому що весь світ бачить, що НАСПРАВДІ відбувається».
Таким чином, путінська пропаганда намагалася вчергове спотворити реальність, формулюючи питання у вигідному для неї для ключі, але одразу отримала жорстке спростування досить популярного в Росії міфу про небажання республіканців у США підтримувати Україну.
Слова МакКарті про беззастережну підтримку Києва викликали масове схвалення республіканських «стовпів», зокрема, колишнього віце-президента (часів Трампа) Майка Пенса, який подякував спікерові «за жорстку і переконливу позицію щодо Росії, продемонстровану на світовій арені».
Звичайно, відповідь МакКарті ані в «РИА Новости», ані в інші російські офіційні інформаційні майданчики не потрапила. Але, принаймні, пояснила пропагандистам позицію республіканців, і що не варто будувати ілюзій.
Львова-Бєлова намагається «відбілитися»
На американський інформаційний «фронт» 2 травня також кинули уповноважену в справах дітей, фігурантку кримінального розслідування Міжнародного кримінального суду (МКС) Львову-Бєлову.
В інтерв’ю Vice News вона заявила, що МКС все не так зрозумів: із українських сімей ніхто дітей не забирав, їх просто перевезли з регіонів України, щоб передати під опіку росіянам.
На запитання журналістки про те, чому в РФ стирають українську ідентичність дітей, надаючи їм російське громадянство, Львова-Бєлова відповіла: «Як громадянство РФ може стерти ідентичність? Ми завжди співали пісні російською та українською мовами, розповідали казки, завжди жили у дружбі та розумінні. Це в Україні зараз стирають все, що пов’язано з Росією».
До того ж вона звинуватила Україну в тому, що нібито саме та «нічого не зробила для евакуації дітей з Маріуполя. Де були гуманітарні коридори? Де була ця евакуація? Те ж саме зараз відбувається під Бахмутом».
НАСПРАВДІ, віцепрем’єрка України Ірина Верещук схарактеризувала ці пісні та казки як спробу уникнути відповідальності за злочин: «З перших днів ми вимагали відкрити гуманітарні коридори з Маріуполя, а щодо Бахмуту, то нам довелося приймати рішення про примусову евакуацію, що ми й робили. Росіяни обстрілювали евакуаційні капсули, обстрілювали всіх, хто намагався врятувати дітей. Тому свої пояснення вона даватиме в Гаазі, і якщо доживе до суду, то буде сидіти довго».
Взагалі то вже друга поява (під час першої путінська «мати-героїня» вже почала здавати своїх) Львової-Бєлової в ЗМІ з поясненнями масової депортації українських дітей. І це дійсно дуже нагадує репетицію останнього слова на майбутньому суді.
Проте вона поки заперечує депортацію українських дітей, називаючи це «евакуацією та порятунком з небезпечних територій відповідно до Женевської конвенції».
На уточнююче питання, що відповідно до Конвенції, евакуація має проходити у треті держави, Львова-Бєлова дослівно відповіла, що «ДНР» і «ЛНР» і є окремими державами, визнаними Росією». Тому, мовляв, жодних юридичних претензій до нас бути не повинно.
До того ж вона використовує викрадених дітей для відбілювання власних злочинних дій. Мовляв: їх врятували з-під обстрілів, дали спокій, відпочинок, новий будинок та родину.
Але це працює хіба що на Z-спільноту. Решта світу в шоці. Тепер навіть не від того, що Москва зробила, а як це виправдовує. Вже й ПАРЄ назвала все своїм іменем.
В Офісі президента України переклали «львовсько-бєловську» мову на нормальну: «Розшукувана МКС за воєнні (геноцидні) злочини вальяжно дає інтерв’ю американським журналістам, де розповідає про «незвичайне материнське серце» та щиро дивується звинуваченням: Ми лише прийшли до їхніх міст, знищили їхні будинки, на їхніх очах убили та покалічили батьків, відправили до фільтраційних таборів у далекі регіони, де жорстко знущаємось і змушуємо слухати пропагандистські лекції, та доповнили це… іншим паспортом. Хіба це не спасіння? Чи це не про «російське милосердя»? Чи це не про справедливість? Чи ми не маємо права їх позбавити неправильної ідентичності? Точнішої ілюстрації до слова «людожер» неможливо придумати…».
Тепер Львова-Бєлова, мало того, що перед майбутнім Спецтрибуналом потроху починає «вмикати дурочку», так ще й апелює до того, що «я ж – мати, а не воєнний злочинець». Апеляція, звісно, зафіксована. Але відхилена.
Рашизм отримав українське визначення
Сам Путін 2 травня урочисто відкрив рух трамваю. В окупованому Маріуполі. Цього разу «нічний бомбила» до понівеченого українського міста не доїхав, тому все відбувалося в режимі вже звичної відео-конференції.
При цьому диктатор всіляко намагався створити для цього «епохального заходу» алюзію зі звільненням від блокади нацистів Ленінграду. Для цього у Маріуполь, навіть, притягли старих ветеранів.
НАСПРАВДІ, новина про «налагодження мирного життя у місті після українського неонацизму» була, що називається, «перебита» узаконенням Верховною Радою України терміну «рашизм».
Це, звісно, викликало бурхливу реакцію пропагандистів. Основний меседж: «київська влада намагається легалізувати ще більш активну русофобію у всьому світі».
Мабуть, після того, що росіяни накоїли в Україні, вони очікували від неї «активну русофілію».
НАСПРАВДІ, те, проти чого веде війну Україна, потребувало офіційного визначення. Нагадаємо, ще у квітні минулого року президент України Володимир Зеленський говорив, що у майбутньому «рашизм як ідеологія сучасної Росії займе своє місце у підручниках історії».
«Жорстока, неспровокована війна Росії проти України викрила всьому світові реальну сутність політичного режиму Путіна, як неоімперської, тоталітарної диктатури, яка наслідує найгірші практики минулого та втілює ідеї фашизму та націонал-соціалізму в сучасній версії російського фашизму (рашизму)», – дається визначення у поясненні до проєкту постанови.
Ознаками ідеології «рашизму» є масове та систематичне порушення прав людини як всередині РФ, так і на окупованих територіях України.
Другою базовою ознакою режиму Путіна, як зазначає Верховна Рада, є покладання ідей російського націоналізму в основу державної ідеології. Це призводить до самозвеличення РФ та росіян за рахунок насильницького пригнічення, заперечення права на самовизначення, або взагалі – права на існування – інших народів.
Це стало зараз головною світоглядною концепцією в РФ. І головне, йдеться у поясненні до постанови, що «ці ідеї зараз агресивно насаджуються на окупованих територіях України та супроводжуються забороною всього українського».
Основою «рашизму» та його витоком депутати вважають державну ідеологію російського націоналізму, яка більше відома як концепція «русского мира».
Верховна Рада ствердила у заяві, що розв’язана Росією війна проти України є прямим наслідком політики рашизму, і визнала, що його ідеологічні засади становитимуть загрозу міжнародному порядку та безпеці всього людства, сучасного світу та демократії.
Також серед важливих ознак ідеології рашизму Україна визначила культ сили, мілітаризму, а також особи Путіна. Окремо вказано, що ознакою рашизму є використання РПЦ для експансії Москви.
У силовому вимірі до ознак рашизму віднесено порушення визнаних кордонів інших держав, створення у інших країнах незаконних збройних формувань та сепаратистських рухів. У воєнному плані рашизм передбачає застосування заборонених методів ведення війни та системне вчинення воєнних злочинів та масових вбивств, страт, катувань і депортацій.
«Рашизм – це новий різновид тоталітарної ідеології та практики, який лежить в основі режиму, що сформувався у РФ під керівництвом президента Путіна, та ґрунтується на традиціях російського шовінізму й імперіалізму, практиках комуністичного режиму СРСР та націонал-соціалізму», – йдеться в офіційній заяві Верховної Ради.
Ухвалення цього документу:
– констатує правову реальність терміну «рашизм», який вже у вжитку в Україні і поступово стає вживаним у світі;
– дозволить сформувати єдиний підхід міжнародних інституцій до російської політики та ідеології, яка стала підґрунтям війни проти України;
– слово «рашизм» має увійти у політичний та суспільний вжиток різних мов світу, аби довести, що Росія справді активно використовує практики фашистського режиму, який на словах засуджує.
Чому НАТО слід нагородити Путіна
І наостанок, 2 травня стало відомо, що Гельсінкі готує угоду з Вашингтоном про розміщення на своїй території американських військових баз.
Представник МЗС Фінляндії Мікаель Антел заявив, що текст договору вже практично готовий.
НАСПРАВДІ, це чергова серія з історії про те як «Путін знову всіх переграв». Нагадаємо, Фінляндія ухвалила рішення відмовитися від нейтралітету та вступити до НАТО після російського вторгнення в Україну. Тоді підтримка цього кроку зросла серед аполітичних фінів приблизно з третини до неймовірних 80%.
Фінляндія подала заявку на вступ до Північноатлантичного альянсу у травні 2022 року, а офіційно увійшла менш ніж за рік, 4 квітня 2023 року.
Напередодні Китай визнав Росію агресором, а тепер і американські війська опиняться ближче до альма-матер Путіна.
Він так довго розповідав, що зробить усе, щоб не дати НАТОвцям розгорнути свої ракети в районі Харкова (хоча Брюссель ніколи про це не казав), що незабаром американці з’являться за 148 км від другого за значенням мегаполіса РФ (відстань до Санкт-Петербурга – 148 км, розрахунковий час – навіть, не льоту, а їзди – 1:37 год).
Отже, за успіхи в розвитку Альянсу Путіна слід нагородити. Лише завдяки його «геостратегічним перемогам» сили НАТО наблизилися до кордонів Росії на таку відстань, що рік тому подібне і припустити було неможливо. Але головне розширення НАТО буде в недалекому майбутньому.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
