Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
У Москві офіційно запропонували запровадити «воєнний податок» і готуються до оборони окупованого Криму. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 12 квітня.
- Путін про «терористів, що обезголовлюють людей»
- Україна поступово роз’єднує «скрєпи» Росії
- Цифровізацію мобілізації в РФ назвали «гуманізацією»
- Остання космічно-кінематографічна брехня
Путін про «терористів, що обезголовлюють людей»
Єдиним коментарем з боку офіційної Москви щодо оприлюдненого пізно вечері 11 квітня відео з жахливою стратою українського військовополоненого стали слова прессекретаря Кремля Пєскова наступного дня о 13:03. Він заявив, що «спочатку треба перевірити правдивість цих жахливих кадрів… Це, звісно, може стати приводом для того, щоб перевірити, чи це так, чи було це. Якщо було, то де й з боку кого».
Звісно, жодного оголошення про перевірку з боку Слідчого комітету РФ або якихось інших відповідних російських структур до кінця дня 12 квітня так і не з’явилося. Порушувати справи щодо постів у соцмережах про «дискримінацію російської армії» значно простіше.
Натомість дуже показовий перепост Telegram-каналу «Цифрова Армія Росії» щодо «фейковості» відео зі стратою українця виклав головний пропагандист Росії Соловйов.
НАСПРАВДІ, рівень цього «розслідування» настільки убогий, що його не підхопили не лише інші монстри російської пропаганди, а й навіть так звані воєнкори та аналітики. На цьому, власне, історія зі стратою українця перестала бути цікавою для росіян. І до неї вони фактично вже не поверталися.
Відзначимо, за кілька днів до цього в проросійських Telegram-каналах було опубліковано ще одне відео із обезголовленими військовими. Як звернув увагу СNN, 8 квітня його записали нібито найманці ПВК «Вагнера» неподалік Бахмута. 10 квітня УНІАН також розповіло про фотографії відрізаної людської голови, яку насадили на металевий штир. На день раніше знімок опублікував російський паблік «Military Z», який заявив, що знімок зроблено у Бахмуті, а на ньому — голова бійця ЗСУ. 7 березня, нагадаємо, з’явилося відео, на якому після слів «Слава Україні!» розстріляли полоненого українця.
Ці та інші випадки наочно показують будь-якій людині на Заході (в Україні це вже давно не новина), що російські окупанти в Україні нічим не відрізняються від терористів ІДІЛ.
Цікаво, що у 2015 році Путін, виступаючи на Валдайському форумі, заявив буквально наступне: «Не потрібно грати в слова та ділити терористів на поміркованих та непоміркованих. Помірковані ніжним способом обезголовлюють людей?»
Замінити Близький Схід на Росію, ІДІЛ – на Z-армію, і це може звучати як хроніка війни Путіна в Україні.
Висновок з чергової і, на жаль, не останньої історії (адже вони будуть спливати й надалі) лише один: через певний час усе це буде пред’явлено на Спецтрибуналі як пряме підтвердження воєнних злочинів РФ. Нагадаємо, відповідальність за них покладається на весь кривавий ланцюг — за підпорядкованістю (саме так і працює міжнародне право, тому на лаві підсудних зрештою опиняються керівники країн). Кінець кінцем український кривавий ланцюг замкнеться на Путіні – головному російському каті.
Україна поступово роз’єднує «скрєпи» Росії
12 квітня «переможну традицію» скасування парадів на честь 9 травня (раніше про це заявили в Курську та Бєлгороді) підхопив тимчасово окупований Крим. Його гауляйтер Аксьонов також заявив, що це зроблено з «міркувань безпеки». Вирішено не проводити й ходи «Безсмертного полку».
НАСПРАВДІ, цю своєрідну політику скасування можна вже зарахувати до числа українських перемог над Росією. Адже замість урочистостей зі «звільнення України від нацизму» (вигаданого) доводиться скасовувати святкування перемоги над нацистами (справжніми). Україна методично розламує одну російську «скрєпу» за іншою. Далі – буде.
Щодо конкретно Криму, то усе, що відбувається з фортифікаційними та багатьма іншими оборонними заходами на ньому, свідчить лише про одне – Москва наразі думає дійсно лише про захист. Жодної наступальної риторики в стилі «сніданок в Одесі, обід в Києві, вечеря у Львові» вже не чути.
Зараз окупанти будують оборонні рубежі із застосуванням «зубів дракона» у Красноперекопському районі Криму. Нові оборонні споруди зафіксовані на південь від Армянська.
При цьому Аксьонов запевняє, що Україна не зможе деокупувати півострів завдяки фортифікації та формуванню оборони. Про дієвість таких слів відомо ще з серпня, коли окупантам почали доводити, що їхня безпека в Криму шита жовтими нитками. Зараз вони все тугіше затягуються на їх шиї.
А щоб не виникало жодних базарних ілюзій (на кшталт «викупити Україну за рахунок наших заморожених на Заході коштів»), то нагадаємо, що 68% українців переконані: «треба намагатися звільнити всю територію, включаючи Крим, навіть через ризик тривалої війни». То ж домовлятися в Україні немає з ким. Краще окупантам з Криму тікати.
Цифровізацію мобілізації в РФ назвали «гуманізацією»
До того ж платоспроможність Росії в останній час викликає все більше сумнівів. Це не приховують вже й на офіційному рівні. 12 квітня в Держдумі офіційно запропонували запровадити «воєнний податок» і зареєстрували відповідний законопроєкт.
Згідно з ним, податок пропонується брати з військовозобов’язаних чоловіків віком до 45 років, додавши 2–3% до податку на доходи фізичних осіб. Якщо законопроєкт буде ухвалено, то стягувати новий, воєнний податок можна буде з 34 млн росіян.
НАСПРАВДІ, війни, нагадаємо, в Росії офіційно немає. За вживання цього слова юридично узаконені репресії. (Найбільший термін – 25 років ув’язнення, цілком вірогідно, буде оголошено 17 квітня опозиціонеру Володимиру Кара-Мурзі). Але «воєнний податок» – росіянам платити треба. Тим паче, що як аргумент автор законопроєкту, нардеп Нілов (той самий, що напередодні новорічних свят казав, що отримав «бажання хлопчика Вови з Києва отримати ракету» і пообіцяв, що «той обов’язково її одержить») заявив, що «в Україні такий податок є». Інших аргументів на тлі наративу про велику державу із другою в світі армією в Держдумі не знайшли.
У Кремлі взагалі настільки заплутались у власних гібридних словесних спецопераціях, що примудрилися вивернути найтоталітарніший закон про електронні повістки як «турботу про росіян». Принаймні офіційне пояснення цифровизації «військового поселення» (у яке власне і перетворюється вся Росія) – це «скасування мобілізації».
Голова Ради Федерації (в якій цей закон підтримали 12 квітня майже одностайно) Валентина Матвієнко пояснила: «Це своєрідна гуманізація, щоб не допускати крайніх заходів».
Не здивуємось, якщо незабаром в Росії будуть кидати до буцегарні «за дезінформацію про гуманізацію мобілізації».
Остання космічно-кінематографічна брехня
І наостанок про космічну брехню Путіна у стилі «ми перші», яку (як і очікував Центр стратегічних комунікацій) той таки озвучив 12 квітня. Відбулося це на прем’єрному показі в Кремлі фільму «Виклик», частина якого була знята в космосі.
Заради цих космічно-кінематографічних, вибачте, понтів була зламана вся система підготовки російських космонавтів, а деякі з них взагалі розпрощалися з мрією побувати на орбіті. Але чого не зробиш заради того, щоб Путін і надалі перебував на своїй орбіті і міг сказати, «ми й тут виявилися першими».
НАСПРАВДІ, це не перший фільм, знятий у космосі. Перша зйомка з космосу відбулася задовго до польоту Гагаріна, 24 жовтня 1946 року американцями. Була мелодрама 1983 року «Повернення з орбіти» (знята на київській кіностудії імені Довженка), частину епізодів якої знімали на борту «Салюта-7». Був голлівудський фільм «Апогей страху» 2012 року. Був навіть багатосерійний телепроєкт російського космонавта Михайла Корнієнка, який провів на МКС 340 діб.
Але про що казати, якщо у Держдумі з Днем космонавтики урочисто привітали тільки Валентину Терешкову. І при цьому зовсім забули про Світлану Савицьку, яка першою з жінок вийшла у відкритий космос. Хоча б букетик їй подарували.
Проте пояснюється все досить просто: саме Терешкова виступила з ініціативою обнулити президентські терміни Путіна і фактично залишити його при владі щонайменше до 2030 року.
А далі невідомо: у який «космос» занесе Путіна. Хоча, звичайно, приземлять його значно раніше.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
