Джерело: Анна Розе, для Радіо Свобода
Після 24 лютого деякі російськомовні жителі країн Євросоюзу почали перейматися щодо того, чи не стануть вони персонами нон ґрата – з огляду на різке погіршення відносин європейських країн із Росією, спричинене російським вторгненням в Україну. Для кремлівської пропаганди настав зручний момент нагадати співвітчизникам, які живуть за кордоном, про «русофобську» Європу та спробувати навернути їх у свою віру. Особливо гострою проблема російської дезінформації та пропаганди в умовах нинішньої війни виявилася в Німеччині – країні з дуже великою російськомовною громадою, пише Радіо Свобода.
Інструмент гібридної війни
Російськомовна діаспора Німеччини – одна з найбільших у західних країнах. Як повідомили Радіо Свобода у Федеральному статистичному відомстві, в Німеччині проживає 1 млн 303 тисячі осіб з російським корінням. Це третя за чисельністю група мігрантів після вихідців із Туреччини (2 млн 747 тисяч) та Польщі (2 млн 176 тисяч). При цьому з усіх пострадянських країн, за винятком Балтії, до Німеччини після її об’єднання в’їхало 2675000 переселенців, серед яких були етнічні німці. За даними останнього вибіркового перепису населення, понад півтора мільйона жителів ФРН у себе вдома розмовляють російською мовою. Як свідчить статистика, близько 240 тисяч досі мають російське громадянство.
Ідеї та настрої в цьому середовищі найрізноманітніші. Багато російськомовних підтримують путінський режим і виправдовують російську агресію. Проросійські та антиукраїнські блоги в соцмережах збирають сотні тисяч підписників серед російськомовної діаспори, найфантастичніші ксенофобські ідеї знаходять численних прихильників. Заступник голови Парламентського контрольного комітету, експерт опозиційного Християнсько-демократичного союзу із зовнішньої політики Родеріх Кізеветтер вважає, що «Росія використовує як зброю гібридної війни проти Європи не лише енергію, міграцію, голод та напади на критичну інфраструктуру, а й дезінформацію. Путін прагне дестабілізувати і розколоти наше суспільство».
Весною, особливо перед російським Днем Перемоги, у Німеччині почастішали виступи радикальних російськомовних жителів. У розпал війни в Україні на марші та автопробіги з російськими прапорами у великих містах Німеччини збиралися тисячі людей. Вони стверджували, що борються проти дискримінації за ознакою мови та національності у школах і громадських місцях. Серед демонстрантів можна було бачити символи „Z“ та георгіївські стрічки – недвозначний виклик сотням тисяч українських біженців, які на той час уже приїхали до Німеччини. Пізніше, у жовтні, німецька контррозвідка оприлюднила інформацію про те, що весняні протести було організовано за допомогою російських спецслужб. За оцінкою Федерального відомства з охорони конституції ФРН, після початку війни активність російської пропаганди підвищилася, різко зросла небезпека шпигунської інфільтрації та агентської діяльності на території Німеччини.
ПУТІН ПРАГНЕ ДЕСТАБІЛІЗУВАТИ і РОЗКОЛОТИ НАШЕ СУСПІЛЬСТВО
Російськомовне населення, як і раніше, залишається головною цільовою групою інформаційних атак з Росії. Євросоюз ще в березні заборонив основні пропагандистські ресурси РФ – телерадіомовлення та електронні портали медіаконцерну RT. Компанія Kartina.TV, що пропонує пакети іноземного телемовлення, з 23 червня видалила зі свого «меню» державні канали Росії. Однак у Німеччині супутник все ще приймає російське телебачення, RT поширюється на «дзеркальних» сайтах, а в соціальних мережах ведеться виняткова за агресивністю пропагандистська кампанія. Теми, які в ній використовуються, різні: поряд з війною в Україні, напливом біженців і енергетичною кризою, це й екологічні проблеми, і ксенофобія, і пандемія коронавірусу, і ЛГБТ-спільнота.
За словами Родеріха Кізеветтера, російськомовна діаспора знаходиться у центрі кремлівської кампанії дезінформації. «Росія робить цих людей інструментом своєї гібридної війни», – наголошує політик. Він наводить як приклад вдалої пропагандистської кампанії поширення в інтернеті фальшивої інформації про державні заходи захисту від пандемії коронавірусу. За його словами, російські прапори з’являються не лише під час автопробігів та пропутінських демонстрацій, а й на мітингах противників вакцинації чи виступах праворадикальних організацій, зокрема представленої в парламенті «Альтернативи для Німеччини». «Це геть не випадково», – підкреслює Кізеветтер. На його думку, співпраця російськомовних та «власне німецьких» радикалів – частина кампанії Кремля з дискредитації демократичних цінностей та розколу німецького суспільства.
Не просто батьки
Німці намагаються тримати рівновагу в емігрантському середовищі, використовуючи увесь спектр доступних інструментів громадянського суспільства. Як розповів Радіо Свобода представник міністерства внутрішніх справ ФРН, Відомство у справах міграції та біженців підтримує і фінансує проєкти організацій та спілок російськомовних, спрямовані на інтеграцію у німецьке суспільство й розвіювання стереотипів та забобонів. Приклад таких зусиль – з’їзд Спілки російськомовних батьків Німеччини, що пройшов днями на околицях Бонна. Ця організація з педагогічного НУО виросла у головну інтеграційну силу всіх російськомовних жителів ФРН. Вона об’єднує 52 спілки співвітчизників із 11 федеральних земель.
Керівник Спілки російськомовних батьків, педагог Володимир Вайнберг, розповів Радіо Свобода, що він та його соратник, член правління спілки Віктор Островський, приїхавши до Німеччини понад 15 років тому, спочатку, як і багато співвітчизників, відчували себе невпевнено та самотньо в чужому середовищі. Вони вирішили організувати свою спільноту – так у Кельні з’явилося НВО «Фенікс». У січні 2010 року було створено головну спілку, під «парасолькою» якої зібралася велика кількість об’єднань російськомовних у Німеччині. Ідею підтримав уряд ФРН, спілка навіть отримала європейське проєктне фінансування. Цікаво, що засновники Спілки російськомовних батьків послуговувалися ідеєю, взятою на озброєння в 1970-ті роки іспанськими мігрантськими організаціями у ФРН. «Без Конфедерації іспаномовних батьків не було б і нас», – каже Вайнберг, зауважуючи, втім, що нині тематика спілки не є суто педагогічною і включає у себе роботу з людьми із різних генерацій.
За словами Вайнберга, геть випадково його спілка став конкурувати з Загальнонімецькою радою російських співвітчизників (ОДС). «Пригадуєте, Путін проголосив 2006 року, що той, хто емігрував, більше не розглядатиметься як зрадник батьківщини? Ось тоді в Німеччині розпочався проєкт фонду «Русский мир». Рада організовувала зустрічі, знайомство з російською культурою, книгами. Спочатку це була абсолютно нешкідлива організація». Проте з 2011 року просвітницький проєкт перетворився на рупор Кремля на території Німеччини. Після анексії Криму із ради почали виходити українські організації. Пізніше фонд «Русский мир» став синонімом пропаганди і, на відміну від Спілки російськомовних батьків, втратив довіру німецької влади.
НАША МІСІЯ В НІМЕЧЧИНІ – ЗАЙМАТИСЯ ПОЛІТИЧНОЮ прОСВІТОЮ
Після початку війни потік міграції з Росії збільшився втричі. Ще в лютому до ФРН в’їхало трохи більше тисячі росіян. У березні – вже понад три тисячі, щомісячна кількість в’їздів залишається на цьому рівні. За пів року до країни приїхало понад 20 тисяч людей із Росії з туристичною чи робочою візою. Після скорочення російського бізнесу Deutsche Bank перевіз понад дві тисячі осіб – співробітників-програмістів та їхніх родин із Москви та Петербурга. Як розповів Радіо Свобода представник МЗС ФРН, із лютого росіянам було видано 215 гуманітарних віз. Поряд з цим видано 253 дозволи на політичний притулок людям, які наражаються на небезпеку на території Росії через свою журналістську та опозиційну діяльність. Однак багато заяв на надання притулку було подано ще до війни, пояснив представник Федерального відомства у справах міграції та біженців.
Усі ці люди не згодні з політикою Путіна та російською агресією в Україні. І мають потенціал для співробітництва у нових проєктах Спілки російськомовних батьків, вважають його керівники. Як розповів на з’їзді Віктор Островський, після 24 лютого міністерство закордонних справ ФРН звернулося до цієї організації з проханням допомогти у запобіганні конфліктним ситуаціям між російськими мігрантами та українськими біженцями, які перебувають у Німеччині. За словами Островського, завдання спілки – запобігти розколу та ненависті, «створити проєвропейський голос у просторі діаспори». Необхідно перетворити російськомовних співвітчизників на щось на кшталт «політичної нації», яка була б інтегрована в демократичне суспільство Німеччини, вважає він. «Наша місія в Німеччині – займатися політичною просвітою. Ми хочемо дати зрозуміти співвітчизникам, що вони мають голос. Ми створюємо ґрунт для того, щоб люди навчилися піднімати голову, не боялися дискутувати та висловлювати свою думку. У цьому полягає цінність вільного громадянського суспільства», – додає Володимир Вайнберг.
«Шанс віднайти тут себе»
Після початку війни, за словами засновників, для спілки відкрилося нове поле діяльності – допомога в інтеграції українських біженців. Втім, за словами Островського, його організація ледь не «стала жертвою міфу про російськомовних», які нібито всі як один стоять на стороні путінського режиму – і це незважаючи на безліч вихідців з України, які працюють у його організаціях. «Згодом, як німці після Другої світової війни, ми почали створювати новий асоціативний ряд, переконуючи діями, що бувають інші російськомовні. Наша мета – консолідація нашої діаспори в Німеччині, виховання європейської свідомості у вихідців із пострадянських країн», – зазначає Вайнберг.
На з’їзді було представлено новий цивільно-політичний проєкт Im Plural («У множині»). Науковий координатор проєкту, що фінансується від уряду ФРН, берлінець Денис Ханов окреслив його головну мету – «перемогти популізм, націоналізм та імперське мислення». Для цього, за словами Ханова, необхідно пробудити громадянську активність нових мігрантів та зробити життя в новому суспільстві осмисленим. «Європа дала нам шанс знайти тут себе», – вважає він. Серед інструментів проєкту – дискусійні форуми, творчі майданчики для молоді, електронні засоби комунікації. Проєкт Im Plural буде також спрямований на інтеграцію українських біженців у німецьке суспільство.
Крім того, проєкт має бути певним «алгоритмом відповідей на провокації» російських пропагандистів та тролів у російськомовній діаспорі ФРН. «Нас фінансує німецький платник податків, тому ми повинні пояснювати співвітчизникам, які живуть тут, чому Німеччина не може укладати договори зі злочинним режимом Путіна», – каже Ханов.
Двері Спілки російськомовних батьків відчинено для всіх організацій, які готові сплачувати членські внески (100 євро на рік) та співпрацювати у проєктах, що фінансуються різними німецькими відомствами. Таких проєктів безліч. Скажімо, у «Кафе скептиків» кожен може обговорити свої проблеми, що виникли після переїзду до Німеччини, розповісти та прокоментувати пережиті ситуації. Під час виборів проводилася вікторина «Валомат» (Wahl – вибори німецькою), щоб допомогти новоприбулим співвітчизникам розібратися у виборчій системі Німеччини та зорієнтуватися у своїх політичних уподобаннях. У Німецько-російському центрі в Гіссені проводилася екскурсія в еко-заповідник, у багатьох об’єднаннях влаштовуються форуми, що розвивають розуміння екологічної проблематики. Берлінський центр «Башенка» надає психологічну підтримку батькам, вчить вторинного споживання речей та організовує відвідування музеїв. У рамках фонду «Пам’ять, відповідальність, майбутнє» здійснюється підтримка жертв нацизму, надається допомога людям похилого віку.
МЕНЕ ОБУРЮЮТЬ СПІВВІТЧИЗНИКИ, ЯКІ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО ВОНИ – МІГРАНТИ З БЛАКИТНОЮ КРОВ’Ю
Йдеться не лише про вихідців із Росії. Українські біженці одразу активно включилися в роботу НУО і взялися пропонувати свої проєкти та ідеї. Проєкт NET білоруської журналістки Жанни Кремер вчить спілкуванню у соціальних мережах, роз’яснюючи, до чого може призвести «мова ворожнечі». Очільниця «Центру інтеграції жінок і сімей» у місті Райнбах Незакет Зейнали, яка приїхала до Німеччини з Баку, розповідає, що її центр веде активну волонтерську роботу: організовує безкоштовний супровід людей для вирішення різних питань у відомствах, доглядає хворих та літніх людей, шукає новоприбулих, допомагає влаштуванню у дитсадки та школи, збирає гуманітарну допомогу для України.
Один із засновників центру «Колібрі» у Дрездені Олена Єфремова вважає, що потрібно також сприяти збереженню рідної мови і культури. «Не асиміляція, а інтеграція – мета нашої роботи», – каже вона. Подібну роботу веде й Міжнародний центр Ausländerrat Dresden. Він влаштовує зустрічі жінок різних національностей та консультації соціальних працівників. Його керівниця Ольга Шперлінг незадоволена тим, що серед прибулих із Росії та інших пострадянських країн чимало расистів та ксенофобів. «Мене обурюють співвітчизники, які стверджують, ніби вони – мігранти з блакитною кров’ю», – каже вона. Заходи проти расизму – важлива частина дискусійних форумів у рамках багатьох об’єднань, що входять до Спілки російськомовних батьків Німеччини.
«У російськомовних мігрантів, колишніх і нинішніх, є спільна мета – демократизація свідомості. Демократія працює лише тоді, коли в країні живуть демократи», – зазначає Віктор Островський. Із цим погоджується і депутат Бундестагу Родеріх Кізеветтер. Він критикує уряд ФРН, який, на його думку, не приділяв достатньої уваги роботі з російськомовним населенням та наслідкам російської пропаганди у цьому середовищі. Можливо, зараз ця ситуація почне змінюватися на краще.
