Євген МАГДА
Є низка причин, через які російська влада запустила інформаційно-психологічну операцію про «українську брудну бомбу». І серед них практично немає раціональних, хіба що одна: про «брудну бомбу» говорять у «немитій Росії».
Перш за все, звертає на себе увагу, що VIP-локомотивом цієї інформації став міністр оборони РФ Сєргєй Шойгу. Він 23 жовтня провів телефонні розмови з керівниками оборонних відомств США, Великої Британії, Франції, Туреччини, намагаючись переконати їх у підготовці Україною вибуху «брудної бомби» на Херсонщині. «Міністр війни» намагався виступити в ролі вершини інформаційного айсбергу, адже російські медіа цю тему підхопили з ентузіазмом, вартим кращого застосування. Проте старання Шойгу виявилася марними – його візаві наголосили, що не мають подібної інформації щодо планів України та вказали на відсутність доказів. 24 жовтня до Шойгу приєдналися його тезко Лавров та начальник Генерального штабу РФ Гєрасимов, які намагалися продовжити експорт тези про «брудну бомбу» своїм закордонним візаві, а спікер Держдуми Володін озвучив чергову порцію звинувачень на адресу української влади.
Дуже показовий випадок, адже консенсус військово-політичного керівництва РФ сформувався не просто так, а є свідченням перебування в одному човні. Зрозуміло, що в сучасній Росії демонструвати наявність власної думки, перебуваючи в одній з «башт Кремля» – дуже велика розкіш. Не менш очевидним є і той факт, що на зустрічі в «Клубі «Валдай» 27 жовтня Владімір Путін повторить тези про «брудну бомбу».
Одна з особливостей «брудної бомби», крім способу її застосування як джерела радіаційного забруднення – на відміну від класичної ядерної бомби, вона застосовувалася лише в умовах навчань та моделювання, досвіду бойового застосування в історії людства не було. Відтак це словосполучення використовується з метою залякування, інформаційно-психологічного впливу, пропаганди. Оскільки для підриву «брудної бомби» може бути використаний артилерійський боєприпас великого калібру, автори ідеї демонструють прагнення розмити негативну реакцію світової спільноти, перекласти відповідальність з хворої голови на здорову.
Викривлена логіка російських політиків та військових дозволяє говорити про ще один важливий аспект. РФ, як відомо, успадкувала радянський ядерний арсенал, є власницею низки її різновидів та засобів доставки. «Брудна бомба», як доводить новітня історія людства, з 90-х років ХХ століття є предметом мрій різноманітних терористичних утворень та держав, спроможних застосовувати ядерний шантаж у своїй зовнішній політиці. Кремль, намагаючись показати світові, що Україна є подібною до ІДІЛ, не лише демонструє власний цинізм. Росія, силуючись звинуватити Україну в підготовці до здійснення акту державного тероризму, продовжує процес власної деміфологізації.
Варто нагадати, що відповідні звинувачення на адресу України звучали на початку широкомасштабного вторгнення, після захоплення російськими військами Запорізької та Чорнобильської АЕС. Вже тоді російська пропаганда намагалася переконати світ, що Україна готувала «брудну бомбу», не надаючи жодних доказів. І тоді, і зараз головним отримувачем цього сигналу виступає внутрішній споживач у РФ, для якого мінімізовано можливості отримувати інформацію про перебіг війни в Україні з неофіційних джерел.
Парадоксально, але факт: інформаційна кампанія про «брудну бомбу» засвідчує, що Росія прямує до поразки у війні з Україною, її пропаганда потребує обгрунтування причин невдач російських військ. Тому навряд чи когось з військових експертів здивує, якщо російські війська будуть змушені відступити з Херсона, поставивши під удар постачання води до окупованого ще у 2014 році Росією Криму.
