Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Трофейна зброя, яка дісталася нам у результаті боїв та відступу росіян з Київщини, Чернігівщини та Сумщини у лютому-березні цього року, не лише підняла настрій та бойовий дух українських бійців, але й підвищила оборонні спроможності ЗСУ.
Прорахунки путінського режиму зміцнили ЗСУ на сотні і сотні одиниць важкої техніки. Це відбулося саме в той час, коли таке посилення було критично необхідним, адже Захід далеко не одразу почав постачати нам свої гармати, ракетні системи, колісну і гусеничну техніку.
Сьогоднішні трофеї, які здобуває армія на правобережжі Херсонщини, вже є наслідками застосування високоточної західної зброї, за допомогою якої ламається логістика агресора. Тепер російські трофеї є радше приємними бонусами, адже стратегічно в Україні відбувається перехід на натівську зброю.
На початку вторгнення росіяни заїжджали зі своїми ремонтними бригадами і комплектами, багато з яких були покинути ними в Україні. І це дуже допомогло у відновленні нашої техніки радянських зразків, у якої був знос через активне використання з 2014 року.
Історія з «тракторними військами» і трофеями дуже підняла дух усього народу – як військовим, так і цивільним. Українці побачили, що росіян можна бити, бо ті виявилися неготовими ні морально, ні організаційно. Недаремно колективне підсвідоме відреагувало появою популярного образу-мему: український трактор, який тягне за собою російський танк.
За підрахунками, які спираються на дані проєкту ORYX, Україна з початку повномасштабного нападу Росії здобула 59 трофейних БПЛА, з них, наприклад, 36 одиниць «Орлан-10» та 12 одиниць «Елерон-3».
До лав ЗСУ стали 117 одиниць артилерійської техніки, зокрема, 25 самохідних гаубиць 152-мм 2С19 «Мста-С», 17 реактивних систем залпового вогню БМ-21 «Град», 25 причіпних гаубиць 122-мм 2А18 Д-30.
Трофейних танків, за цими підрахунками, 257. 235 танків були захоплені станом на початок літа та ще 22 протягом літа. З них, T-72 – 176 одиниці, Т-80 – 69 одиниць.
Таким чином, трофейні танки складають майже половину тієї кількості, яку Україна отримала після початку війни від партнерів – 566.
Треба зазначити, що відступаючи, ЗСУ також залишають свою техніку. За даними проєкту ORYX – це сотня українських танків, що дісталися супротивнику за весь час. Однак навіть за цих втрат виходить, що баланс «обміну» трофеями – 157 танків на користь України.
Ще одна важлива категорія – бронетехніка, якої здобуто 473 одиниці. З них бронетранспортер МТ-ЛБ – 109, бойова машина піхоти БМП-2 – 67. Трофейних вантажівок – 259, наприклад, КамАЗ 6х6 – 115, Урал-4230 – 129.
«Забрана у росіян зброя – це досить важлива історія, адже дає змогу поповнювати парк важкого озброєння, – говорить Керівник Центру військово-політичних досліджень Олександр Мусієнко. – Наприклад, танки Т-72, Т-80 – це абсолютно знайома техніка нашим інженерам та підприємствам оборонної галузі «Укроборонпрому», які можуть здійснювати ремонти та підготовку до експлуатації. Тут жодних проблем немає. Звісно, питання виникають з такими видами озброєння, яких немає в української армії, як приміром, зенітний ракетно-гарматний комплекс «Панцир», коли потрібно діставати боєприпаси, а крім Росії їх важко знайти. Росіяни не очікували, що їм доведеться робити відхід під тиском української армії. Вони думали, що проведуть швидку воєнну кампанію. Я припускаю, що відступ вони, можливо, навіть і не моделювали, що зіграло з ними злий жарт». За словами експерта, відсоток російської техніки, яка потрапила до нас як трофейна, досить значний.
«Більшість цієї техніки – вона потрапила до рук ЗСУ на початку війни. Тоді, коли росіяни, просуваючись Чернігівською, Сумською, Київською областями, ставилися до техніки, скажемо так, не дуже добре в тому сенсі, що їм потрібен був темп наступу, і вони, якщо була будь-яка, навіть мінімальна поломка або закінчилось пальне – вони просто її кидали. У той момент це було раціонально, тому що вони планували цю територію контролювати, приїжджали б ремонтні бригади, вони просто б на трали забирали і ремонтували б цю техніку і повертали б її у стрій. Але сталося не так, як гадалося, і тепер трофейна техніка є на озброєнні більшості бойових бригад ЗСУ», – каже в інтерв’ю Радіо Свобода воєнний експерт та історик Михайло Жирохов.
Нині під час наступальних операцій в районі Херсону та в Запорізькій області ЗСУ також здобувають трофеї. Це відбувається завдяки застосуванню високоточної західної зброї. З її допомогою українці ламають окупанту логістику, яка старанно «множиться на нуль» завдяки роботі «Хаймарсів» та інших далекобійних систем, а також роботі ДРГ. Тому у ворога знову виникає брак палива та запчастин. Відповідно, росіяни кидають свою техніку при відступі.
На думку Олександра Мусієнка, у ЗСУ є всі шанси отримувати трофейні бонуси і надалі. «Думаю, росіяни і далі будуть втрачати техніку на Півдні. Вже є інформація, що під Високопіллям нам залишилася важка техніка. На Правобережжі Херсонщини зараз ситуація така, що якщо українські сили продовжать успішні дії і будуть тиснути і надалі, то ворог буде змушений відступати, а робити це з військовою технікою, коли мости знаходяться під вогневим контролем – складно, значить, часто її будуть так само залишати. Щось можна переправити через понтоні переправи, але це відносно невелика кількість. Я допускаю, що ми ще побачимо певну кількість трофейної техніки і звідти».
Вивчення трофейної техніки дозволяє зрозуміти слабкі та сильні сторони армії Росії.
В Гостомелі був взятий, мабуть, найдорожчий трофей, вертоліт Ка-52, ціна якого майже 16 млн доларів. За неофіційною інформацією, як каже Михайло Жирохов, він відправлений до Сполучених Штатів.
Олександр Мусієнко зазначає, що наявність трофеїв є важливим ще й з іншої причини. «Щоб розуміти принцип дії зброї, і які технології використовуються, щоб знаходити вразливі місця потрібно розуміти будову техніки. Тому вивчення її зразків – це важливий чинник, щоб розуміти сучасний стан російської армії. Це допоможе виробляти контрзаходи з озброєння, щоб краще знищувати зброю противника».
Захоплення будь-якої високоточної техніки, зокрема танків, чи гелікоптерів, таких як Ка-52, дозволяє вивчити і зрозуміти її «начинку». Наприклад, чіпи, системи наведення, оцінити, що є російським, що радянським, а що західним. Особливо важливо бачити, що постачається чи постачалося за контрактами з Заходу. Відома історія, коли в захоплених російських танках знайшли прилади нічного бачення французького виробництва. В результаті компанії заборонили виконувати навіть старі контракти.
Загалом, як пише видання Lb.ua, після розбору 27 одиниць трофейної російської зброї дослідники встановили, що більша її частина включає західні компоненти. Йдеться насамперед про крилаті ракети, радіоелектроніку, оптику і системи ППО. Загалом в російській зброї, яку було вилучено в Україні, виявили понад 450 компонентів іноземного виробництва, зазначають експерти Royal United Services Institute в своєму серпневому звіті. З цих 450 компонентів 318 були виготовлені американськими компаніями. Решта комплектуючих – в Японії (34), Тайвані (30), Швейцарії (18), Нідерландах (14), Німеччині (10), Китаї (6), Південній Кореї (6), Великій Британії (5), Австрії (2) та інших державах.
Таким чином, вивчення трофейної техніки агресора дозволяє посилити санкційний тиск на нього. І коли ми бачимо сьогодні, як нові ешелони російських танків їдуть на комплектування на російський завод, ми розуміємо що ворогові все складніше укомплектовувати їх сучасною технікою. Бо навіть з поганими приладами нічного бачення та прицілювання танки вже значно втрачають свою боєздатність.
Трофейна техніка допомагає оцінити реальні досягнення російського ВПК. Той самий широко розрекламований вертоліт Ка-52, як виявилося, має слабкі місця, які виводять його з ладу за точного влучання навіть кулями 5.45 калібру зі звичайного АК.
Отримавши трофейну зброю, ЗСУ вивчає її можливості, щоб використовуючи її слабкі сторони – посилювати наші. Для прикладу, дослідження «Орланів», допомагає протидіяти їм в радіоелектронній боротьбі. А знання можливостей цього БПЛА дозволяє обирати, де саме ставити дерев’яні макети «Хаймерсів», щоб росіяни сприймали їх за справжні та витрачали на них свої дорогоцінні ракети, яких залишилося відносно небагато.
Проте трофейна техніка окупанта – це передусім приємний бонус під час визволення території. В той же час стратегічно Україна переходить на західне озброєння, адже радянської техніки не вистачає. Західна техніка дозволяє точно вражати вогневі позиції, не використовуючи російський підхід «вогневого валу».
Будучи реалістами, визнаємо, що для звільнення від окупантів нам важливі не лише якісні, але й кількісні параметри сил для знищення розгалуженої та ешелонованої системи ворожої оборони, зокрема, на сході.
Джерело: Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки
Медіа версія статті на сайті OBOZREVATEL
