Джерело: Медиазона
24 лютого Володимир Путін оголосив про початок «спецоперації», і російські війська вторглися в Україну. Відразу після цього співробітників групи компаній «Просвещение» — одного з найбільших і найстаріших видавництв навчальної та педагогічної літератури в країні — наполегливо попросили прибрати «некоректні» згадки України та Києва з усіх шкільних підручників. «Медіазона» поговорила з редакторами видавництва про те, як відбувається «вичистка» історії, географії та літератури.
Після початку війни в Україні співробітники «Просвещения» отримали від керівництва негласне розпорядження звести до мінімуму згадки про Україну та Київ у російських шкільних підручниках. Про це «Медіазоні» розповіли троє редакторів видавництва. Усі вони попросили про анонімність; прохання прибрати «некоректні» згадки про Україну начальство донесло до підлеглих на «конфіденційній» зустрічі. Крім того, пояснюють співрозмовники «Медіазони», кожен співробітник «Просвещения» під час прийому на роботу підписує «величезну кількість документів про нерозголошення службової інформації» — порушення таких угод загрожує блискавичним звільненням.
За словами редакторів видавництва, після початку війни звільнення загрожує також за будь-який прояв антивоєнної позиції — підписи під петиціями, дописи у соцмережах, участь у акціях протесту. «Ми видавництво, яке випускає літературу, що впливає на уми прийдешнього покоління. Утримайтеся від висловлювання у соціальних мережах поглядів, відмінних від офіційного», — переказує слова керівництва один зі співробітників «Просвещения».
Джерела «Медіазони» впевнені, що начальство готове виконати свої погрози. Раніше з видавництва вже звільняли за політичні висловлювання у соцмережах: один із редакторів відділу історичної літератури втратив роботу за допис у фейсбуці. «Вас сюди ніхто не тягнув, тому кого не влаштовує, пишіть заяву», — такою, за словами співробітників, була позиція керівництва.
Редактори зазначають, що в «Просвещении» все «дуже заформалізовано — суцільні розпорядження, циркуляри, щомісяця підписуються документи: «ні», «не був», «не залучався» тощо» — але при цьому називають свою роботу цікавою та важливою, тому бояться її втратити.
До 1991 року «Просвещение» було головним навчально-педагогічним видавництвом СРСР, проте згодом втратило монополію на випуск підручників. У держвидавництва з’явилися кілька великих конкурентів серед приватних компаній. У 1990-х та на початку 2000-х вибір навчальних посібників для школярів визначали самі вчителі, закуповували їх найчастіше на гроші батьків, а держава лише вказувала перелік рекомендованої літератури.
У 2011 році засновники видавничої групи «Олма» Володимир Узун та Олег Ткач приватизували «Просвещение»; інвестором виступив мільярдер Аркадій Ротенберг, якого називають старим знайомим Володимира Путіна. 2013-го бізнесмен очолив раду директорів і став співвласником «Просвещения».
«Медуза» зазначала, що майже одночасно з приходом у видавничий бізнес Ротенберга, одержувача найбільших держпідрядів у Росії, головним покупцем підручників знову стала держава. Закон про освіту, ухвалений у 2012 році, зобов’язував забезпечувати школярів підручниками за рахунок бюджету, а Міносвіти посилило правила відбору, за якими навчальні посібники включали до плану бюджетних закупівель. Через це видавництв, продукція яких могла потрапити до федерального списку рекомендованих підручників, ставало дедалі менше.
У наступні роки «Просвещение» придбало кілька конкуруючих видавництв, обсяг держзамовлення у нього зріс із трьох до дев’яти мільярдів рублів, а виручка збільшилася вдвічі — з восьми до 16 мільярдів. «Наразі видавництво отримує майже 80% державних грошей, спрямованих на закупівлю підручників: це 11-12 мільярдів рублів щороку», — писала три роки тому «Медуза».
Немає більше Київської Русі
Усне розпорядження звести до мінімуму згадки про Україну та Київ редактори «Просвещения» отримали першого ж дня війни, 24 лютого.
При цьому курс на «вичистку» України та Києва з підручників було взято набагато раніше, згадують співрозмовники «Медіазони» — після 2014 року автори підручників та редактори намагалися згадувати Україну якомога рідше та обережніше. Але навіть з урахуванням «вичистки», яка тривала протягом останніх років, після 24 лютого, за словами редакторів, їм довелося «почеркати близько 15% текстів».
Так, із параграфів, у яких наводяться приклади геральдики різних держав, зокрема прапори, ще кілька років тому наполегливо рекомендували прибрати прапор України та замінити його на прапор будь-якої іншої країни. Якщо у розділі необхідно навести приклад столиці, Київ змінювали на іншу столицю. «Кілька разів доводилося прибирати і прапор США, але там простіше, у нас в програмі мало уваги приділено світовій історії», — розповідає один зі співробітників «Просвещения». Тепер редактори повинні прибрати згадки про Україну скрізь, де це можливо.
— Тобто перед нами постає завдання — зробити так, начебто України взагалі немає, — каже його колега. — Це набагато гірше, коли в підручнику просто не йдеться про якусь країну. Людина виростає без бази знань про певну країну, і їй тоді набагато простіше повірити в те, що розповідають про неї з телевізора.
Найважче доводиться тим, хто працює над підручниками історії: часто прибрати згадки України та Києва без шкоди для змісту просто неможливо, тоді доводиться змінювати формулювання на «безпечніші».
— Але якщо є можливість, то краще не згадувати про Україну в принципі. Київ зазвичай зараз згадується у розрізі того, що він був столицею Київської Русі, і що ми звільняли Київ, — розповідає редактор.
За його словами, важливий контекст: «Можна згадувати, як ми рятували Київ, але говорити про будь-яку самостійність України як країни вже не можна».
— Одного разу згадуємо, що була утворена Київська Русь, а далі називаємо її просто Русь, немає більше Київської Русі. А Київ — її столиця, — пояснює один зі співробітників «Просвещения». — Хоч як би дивно це не звучало, але в ідеалі [потрібно] замінити рядок про те, що «Володимир охрестив Київ» на слова, що він «охрестив столицю».
Іноді редактор може сам вигадати нові формулювання для згадки України, але часто начальство просто спускає готові абзаци: «Ми можемо лише трохи коригувати у такому разі, щоб це не було вже геть канцеляритом».
Так, наприклад, переписувався у деяких підручниках з навколишнього світу розділ, присвячений Нестору Літописцю.
— Ніхто нам не забороняв писати, що він писав свою «Повість временних літ» у Києво-Печерській лаврі, — пояснює редактор, — але її зняли з міркувань, що підручник ось зараз піде на експертизу, дивитимуться експерти, а ми всі знаємо, як вони налаштовані, і що це може спричинити. У нас просто чернець Нестор просто написав «Повість временних літ». На цьому все.
Підручники без згадки Києво-Печерської лаври поки що пройшли лише початкові етапи редактури, у школах їх можна буде побачити наступного навчального року.
Крім того, планується, що наступного навчального року один із підручників видавництво випустить без прізвища автора на обкладинці, оскільки автор — громадянин України, а його прізвище «відверто натякає» на це. «Усередині, на звороті, де дрібним шрифтом написано, автора ми, звичайно, вказуємо, але з обкладинки про всяк випадок забрали», — розповідає співробітник видавництва.
«Медіазона» надіслала до «Просвещения» запит і попросила прокоментувати відомості про інструкції щодо слів «Україна» та «Київ» у підручниках, проте оперативної відповіді не отримала.
Метаболізм та Ісаакіївський собор під підозрою
На початку квітня співробітники видавництва отримали від начальства розсилку, в якій їх просили прибрати з підписів у робочому листуванні посилання на сторінки в Facebook та Instagram, а також прибрати згадки про заблоковані соцмережі з підручників, із якими вони працюють. Заборонено згадувати і компанію Meta, визнану екстремістською організацією.
У «Просвещении» давно використовується автоматична комп’ютерна перевірка текстів — файли з результатами останньої перевірки були прикріплені до квітневої розсилки, кажуть редактори. Оскільки пошуком «заборонених» слів займається робот, це часто призводить до курйозів: так, програма виявила згадку забороненої Meta в підручниках біології — таке ж поєднання літер знайшлося в слові «метаболізм». «Звичайно, комп’ютер лише знаходить поєднання слів, а рішення ухвалює редактор під свою відповідальність», – пояснює один зі співрозмовників «Медіазони».
— Слід визнати, що у нас все тримається на самоцензурі, — уточнює працівник іншої редакції «Просвещения». — Багато хто перестраховується і прибирає навіть невинні згадки слів, які наказано вичистити.
Слово «метаболізм» із підручників біології прибирати не стали. Як і згадки Ісаакіївського собору в Петербурзі, хоча програма виділила поєднання букв «киев» і в слові «Исаакиевский» — абзац був присвячений матеріалам, які використовувалися для оздоблення собору.
Будь-який підручник має перевірятись на актуальність кожні п’ять років за ухваленим у видавництві розкладом, проте з 2014 року перевірки почали проводити набагато частіше. «Ви ж розумієте, підручники історії та суспільствознавства — найкон’юнктурніші з погляду цензури, маятник хитнувся, і в підручнику одразу правки», — розповідає співрозмовник «Медіазони».
— Після того, як поцупили Крим, теж терміново всюди вставляли інформацію про Крим, — каже колишня співробітниця видавництва на умовах анонімності. — За фактом зараз усі навчальні видавництва під Узуном та Ткачом, а вони — просто руки Ротенберга, тому таке розпорядження, якби його віддали, то віддали б одразу всім. Незалежних видавців, які мають можливість робити саме підручники, зараз на ринку просто немає.
Іноді на зміст підручників скаржаться пильні батьки школярів, ділиться один із редакторів: «Найпопулярніший підручник для скарг — підручники з мистецтва та російської мови. Мистецтво, оскільки — боже мій, там античні статуї! А російська мова через складність програми — наприклад, навіщо ми навантажуємо дітей транскрипцією слів, яка їм ніколи не знадобиться».
За словами співрозмовника «Медіазони», навіть редактори підручників з історії мистецтва схильні до самоцензури: вони намагаються уникати будь-якого зображення оголеності і вибирають серед античних статуй одягнені — або обрізають фотографії так, щоб у кадрі залишилася лише задрапірована частина скульптури. «Але завжди знаходяться пильні батьки, які знайдуть якусь одну картинку і зателефонують нам: «Я в підручнику для п’ятого – п’ятого! — класу знайшла це неподобство, у вас там голі тітки для дітей!» — бідкається редактор.
Часто, за його словами, претензії батьків сягають абсурду — одного разу у видавництво зателефонував розлючений батько 14-річної дівчинки, який у підручнику з російської мови побачив словосполучення «конченый человек»: «Він пояснив, що він ніколи не дозволить своїй донці говорити такі слова. Ми не могли зрозуміти, що не так із цим словосполученням, це ж звідкись із епохи Чехова. Але сучасні люди, котрі дивляться порно, мають іншу асоціацію».
Багато скарг батьки надсилають відразу до міністерства освіти, а воно «наосліп» спускає їх у видавництво, яке не може ці претензії просто проігнорувати, каже редактор «Просвещения».
За словами джерел «Медіазони», навіть якщо редактор намагатиметься відстояти те чи інше «заборонене» слово або зображення, його можуть «вичистити» на наступних етапах роботи. І добре, кажуть вони, якщо не на останньому, коли підручник затверджується міністерством освіти — у такому разі відповідальний редактор може «отримати по шапці».
— У добрих авторів, слід визнати, не так багато правок. Автори підручників теж не дурні і намагаються акуратніше висловлюватися, особливо у певних складних моментах — культ особи Сталіна, Іван Грозний, усе те, що як флюгер мотається туди-сюди, — каже співрозмовник «Медіазони». — Але згадки про Україну довелося багато де вичищати. Нещодавно сміялися, що в підручнику російської мови [автори] згадували Чернігів і Львів, [а редактори] замінювали їх на інші міста терміново.
Джерело: Медиазона
Редактор: Агата Щеглова
