«Наказ», що поширюється в мережі, — фальшивка. Про це свідчить безліч помилок при оформленні документа. Дезертирство, як і добровільна здача в полон, карається відповідно до норм Кримінального кодексу України. Згідно зі статтею 430 Кримінального кодексу України, добровільна здача в полон через боягузтво або малодушність карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
У мережі поширюється якийсь «наказ» командувача Національної гвардії України, згідно з яким рядовому, сержантському і командному складу Національної гвардії України нібито категорично забороняється переходити на бік супротивника і здаватися в полон. Інакше на них нібито чекає розстріл.
«Військовослужбовці, які відмовилися виконувати цей наказ про категоричну заборону здачі в полон, за законами воєнного часу підлягають розстрілу на місці», — цитують «наказ» користувачі мережі.
Фотокопію цього документа нібито виявили на телефонах військовослужбовців ЗСУ, що здалися в полон. Російські пропагандисти пишуть, що ця знахідка цілком пояснює, чому українські військові, зокрема, бійці полку «Азов», відмовляються здаватися в полон.
Поряд із цим, російські ЗМІ пишуть і про те, що нібито «українські військові розгубили бойовий дух» і почали масово добровільно здаватися в полон. Цьому насамперед нібито сприяють відео, де українські військовополонені розповідають про «поважне ставлення» до них з боку російських військовослужбовців.
«Однак цьому сприяло не лише гуманне ставлення з боку ЗС РФ, а й занепадницькі настрої у лавах ЗСУ. Військовополонені дослівно передають накази командирів: “Хто спробує здатися в полон — буде засуджений за суворістю воєнного часу — розстріл на місці”. Такі крайні заходи свідчать, що підняти бойовий дух вже неможливо, і застосовуються лише прямі погрози», — пише видання AfterShock.
Ця інформація, як і «документ», що поширюється в мережі, є неправдою. Немає жодних таємних наказів про «розстріл на місці» українських військовослужбовців, які вирішили добровільно здатися в полон. Дезертирство, як і добровільна здача в полон, карається відповідно до норм українського законодавства — Кримінального кодексу України.
Про те, що документ, який поширюється в мережі, — фальшивка, свідчить невідповідність структури «наказу» нормам оформлення документів у системі Міністерства внутрішніх справ України (прим. — Національна гвардія України підпорядкована МВС України).
Згідно з Інструкцією щодо оформлення документів у системі МВС України, наказ повинен мати заголовок до тексту документа — він повинен містити короткий виклад основного змісту тексту та відповідати на запитання «про що?». У цьому документі заголовок до тексту наказу відсутній. Також при складанні документів використовується діловий стиль, для якого характерний нейтральний тон викладу, позбавлений образності, емоційності та індивідуальних авторських характеристик. У «документі», що поширюється в мережі, якраз усе навпаки — можна знайти формулювання, які не є юридичними поняттями, — наприклад, вираз «за законами воєнного часу». Також у документі присутні пунктуаційні помилки, помилки в оформленні – відсутність абзацних відступів, вирівнювання тексту за шириною тощо. А сам «наказ командувача Національної гвардії України» підписано не самим командувачем, а його першим заступником. Крім того, написання імені заступника також не відповідає інструкції, де зазначено, що в документі мають вказуватися «ініціали та прізвище особи».
Також слід зазначити, що у таких документах дата та реєстраційний індекс документа проставляються власноруч, а не друкуються заздалегідь. В Інструкції сказано, що дата проставляється посадовою особою, яка її підписує чи затверджує.
Нижче порівнюємо «документ», що поширюється в мережі, з реальним наказом командувача Національної гвардії України.
Саме існування такого «наказу» є абсурдом, оскільки перш ніж наказ підпише відповідальна особа, документ проходить перевірку на відповідність його вмісту законодавству України — а цей «документ» прямо суперечить нормам українських законів.
Вчинення злочину в умовах воєнного стану є обтяжливою обставиною, і відповідальність за таких обставин суворіша, ніж у мирний час. Проте в Україні немає злочинів, які навіть у воєнний час каралися б розстрілом. В Україні вже понад 20 років як скасовано смертну кару, і найвищою мірою покарання є довічне ув’язнення.
У Кримінальному кодексі України вказано кілька злочинів, що стосуються порядку виконання військового обов’язку, зокрема, це дезертирство, самовільне залишення військової частини або місця служби, ухилення від військової служби шляхом самокаліцтва чи іншим способом, добровільна здача в полон тощо. Відповідно до статті 430 Кримінального Кодексу України добровільна здача в полон через боягузтво або малодушність карається позбавленням волі на строк від семи до десяти років.
Такі злочини, як дезертирство та самовільне залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного часу також караються позбавленням волі. Термін залежить від обтяжувальних обставин, але не перевищує дванадцяти років.
Заяви російських пропагандистів про те, що воїни полку «Азов» не здаються в полон через страх бути розстріляними, є абсурдом. Раніше полк «Азов» неодноразово заявляв про те, що захисники Маріуполя не здаватимуться в полон, як цього вимагає від них Росія. «Ми неодноразово заявляли, що в полон ми здаватися не будемо, — розповів один із командирів «Азова» ВВС. — Ми будемо воювати. Ми розглядаємо лише варіант вийти з території Маріуполя і вирушити у безпечне місце зі своєю зброєю».
Раніше StopFake спростовував неправдиву інформацію про те, що чиновники Міноборони нібито продають зброю за кордон в той час як українські військові гинуть від нестачі боєприпасів.
