Згідно з Постановою Кабміну №1919, подальшій реалізації підлягає тільки те військове майно, яке не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ через застарілість зразків, невідповідність встановленим вимогам щодо його експлуатації та неможливість модернізації. Заяви про те, що Україна продає «бронеавтомобілі, танки, автомати, гвинтівки, гранати та навіть бронежилети» не відповідають дійсності. У затвердженому Кабміном переліку рухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено, цих позицій немає. Водночас документ, що розповсюджується в мережі, містить помилки, які свідчать про його фальсифікацію.
Користувачі мережі масово поширюють інформацію про те, що Збройні Сили України розпродують зброю в країни Африки. «Хитра схема» полягає в тому, що українські військові, керуючись Постановою Кабміну України №1919 про відчуження та реалізацію військового майна Збройних сил України, продають «бронеавтомобілі, танки, автомати, гвинтівки, гранати та навіть бронежилети» за кордон. «Поки українські військові гинуть від нестачі зброї та боєприпасів, чиновники Міноборони продають її до країн Африки під виглядом «надлишків»», — йдеться у публікаціях.
У дописах також є «фотокопія» відповіді Міноборони України, нібито отриманої на депутатське звернення щодо реалізації надлишкового військового майна Збройних Сил України. Цей документ начебто доводить катастрофічні масштаби продажу українського озброєння за кордон. Поля з інформацією про те, хтось і коли надіслав запит, навмисно приховані.
Документ, про який йдеться у публікаціях, є Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919 «Про порядок відчуження та реалізацію військового майна Збройних сил». Цей документ регламентує порядок реалізації надлишкового майна та військового майна, яке придатне для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ через застарілість зразків, невідповідність встановленим вимогам щодо його експлуатації чи неможливість модернізації. Тобто згідно з цією постановою, подальшій реалізації підлягає тільки те військове майно Збройних сил України, яке вже не використовується.
Відчужене військове майно реалізується через уповноважені підприємства (організації). На сайті Міноборони України опубліковано перелік уповноважених підприємств, яким у встановленому порядку надано повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та зовнішньому ринку. Востаннє цей список оновлювався у 2015 році, проте серед підприємств не вказано згадану в публікаціях компанію «Науково-виробнича Компанія «Техімпекс». На сайті підприємства зазначається, що це приватна оборонна компанія, яка є учасником Державного оборонного замовлення на користь Міністерства оборони, Національної гвардії та Державної прикордонної служби України. Вони займаються розробкою, виробництвом, ремонтом, модернізацією, реалізацією і утилізацією військової техніки та зброї. Справді, на сайті «Техімпекс» вказано, що компанія зареєстрована у Державній службі експортного контролю України як суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності з товарами військового призначення та подвійного використання, проте нам не вдалося знайти жодної інформації на підтвердження того, що саме ця компанія займається реалізацією військового майна Міноборони.
У період з 2018 по 2020 рік процес відчуження військового майна та його подальша реалізація не здійснювалися.
У 2020 році процес відчуження було відновлено. На сайті Міноборони опубліковано перелік військового майна, яке може бути відчужено. Також відповідна постанова була опублікована на сайті Кабінету Міністрів України. У затвердженому Кабміном списку рухомого військового майна Збройних Сил, яке може бути відчужено, можна знайти різні позиції — від авіаційних двигунів для літаків до кашкетів, пошкоджених міллю. Втім, твердження про те, що Україна продає «бронеавтомобілі, танки, автомати, гвинтівки, гранати і навіть бронежилети» не відповідає дійсності, — таких позицій у цьому переліку немає.
Далі наводимо декілька скриншотів з документа для кращого розуміння того, яке майно Збройних Сил може бути відчужене та підлягає подальшій реалізації.
Також нагадаємо, що з початку війни Росії проти України військова техніка, яка мала йти на експорт, була передана на озброєння Збройних Сил України і використовується в боях проти агресора. Тобто Україна використовує всі наявні резерви.
«Документ», що розповсюджується в мережі, опублікований в низькій якості, що унеможливлює детальний аналіз зображення. Втім, навіть із цією якістю зображення видно, що «документ» підписано «А.Ю.Рєзников», що відповідає написанню прізвища Міністра оборони України російською мовою. Правильне написання українською мовою — «О.Ю. Резніков». Інші деталі – такі як відсутність штрих-коду або QR-коду, наявність адреси після прізвища народного депутата України – також не відповідають правилам документообігу Міноборони України.
Нижче порівнюємо «документ», що розповсюджується в мережі, з реальною відповіддю Міноборони на депутатський запит.
Слід зазначити, що вказана у документі адреса (Київ, вул. М.Грушевського, 10) також викликає певні сумніви. Ця будівля розташована біля будівлі Кабінету Міністрів України. Вона функціонує як офісний центр із безліччю кабінетів. У цьому разі в адресі крім номера будинку повинен бути зазначений і кабінет, куди потрібно доставити листа. Також за цією адресою не значиться громадська приймальня жодного народного депутата України.
Усі ці факти свідчать, що перед нами — фальшивка.
Це не перша фальшивка, яку аналізує StopFake. Раніше в мережі поширилося нібито «Розпорядження» начальника Одеської ОВА про обладнання вогневих точок у приміщеннях цивільної інфраструктури.
