Джерело: EU vs Disinfo
Поки ми намагаємося усвідомити звірства Росії в Бучі, Маріуполі та в інших місцях в Україні, «РИА Новости» 3 квітня опублікували довгу статтю під заголовком «Що Росія має зробити з Україною» авторства прокремлівського російського режисера та політичного філософа Тимофія Сергейцева. Ця стаття вирізняється як збочене інтелектуальне виправдання, що створює основу для звірств.
Розвінчати ідею, переконання чи ідеологію неможливо за визначенням. Однак можливо проаналізувати суть, контекст, в якому вона з’являється, і порівняти ідеї з відомими історичними прикладами, визнаючи при цьому, що всі події містять у собі унікальні елементи.
Чому ця стаття має таке значення?
З кремлівської системи щодня ллється потік дезінформації. Усім тепер відомо, що російський уряд і кремлівські тролі брешуть у промислових масштабах: анексія Криму, міфи про Донбас, рейс MH-17, звірства в Сирії, вторгнення в Україну, бомбардування цивільних цілей, Харкова, Маріуполя. І це ще далеко не вичерпний перелік.
Пояснюючи нові звірства у Бучі, російські міністерства оборони й закордонних справ та посольства перейшли в режим брехні на автопілоті: «Українська провокація, інсценування, сфабрикований напад, фотографії є фейком тощо».
То чим саме ця стаття відрізняється?
Двома аспектами: перше — «РИА Новости» є найголовнішим інформаційним агентством Росії. Воно на 100% належить російській державі та є частиною державного медіаконгломерату «Россия сегодня», очолюваного призначенцем Путіна Дмитром Кисельовим ( під санкціями ЄС з 2014 року ). Такі довгі матеріали відображають «думки верхівки», немов дороговказна зірка вночі. Після публікації там будь-які російські ЗМІ та приватні особи можуть повторно використати цей матеріал, не порушуючи закони про цензуру новин, які з 4 березня забороняють цитувати будь-що, крім офіційних матеріалів.
Друге – це сукупність чи комплексність уявлень про те, що слід робити у майбутньому. Озвучені ідеї є логічним продовженням путінського (спотвореного) трактування історії України (див. наш звіт: Путін як приборкувач нацизму за посиланням).
Візьмемо два «запропоновані» Росією у грудні 2021 року договори (читайте наш аналіз тут ), які містять такі ідейні посилки: США йде геть, НАТО відступає, Захід підпорядковується. Додайте оглядову статтю про те, що потрібно робити з Україною та всередині неї, і ви отримаєте не що інше, як Остаточне Вирішення всіх проблем — як його бачать в Москві.
Про що там йдеться?
У статті надмірно використані терміни «нацисти» та «нацизм», щоб затаврувати все, що пов’язане з українською державою, київським урядом чи українською владою.
План такий:
– знищити на полі бою всіх «нацистів», які взялися за зброю; тобто геть усіх
– ліквідувати частину українців шляхом проведення масових репресій усього українського населення. «Військових злочинців» слід карати жорстоко, щоб подати приклад
– ліквідувати та заборонити всі українські збройні формування і всі організації, пов’язані з практикою «нацизму»
– надати привілеї тим, хто чекає на російську владу (читай: при владі буде Донбас)
– запровадити російські закони та російські суди для заборони мови і культури
– запровадити жорстку цензуру, знищити підручники та взагалі все українське. Здійснити перевиховання всіх верств суспільства, де прижилася українська культура
– заборонити навіть назву «Україна» та саме поняття «український»
– Зробити все це силоміць і за підтримки (військової) влади Росії.
За оцінками, для здійснення плану потрібно близько 30 років (ціле покоління репресій та знищення). Захід має визнати, що це справа Росії: жодного втручання.
Стаття в англійському перекладі з коментарями доступна тут.
Яке суспільство здатне опублікувати таке?
Ми маємо поставитися до статті абсолютно серйозно. Є одна помилка, якої часто припускаються на Заході, намагаючись зрозуміти Москву і передбачити план дій Росії: нерозуміння внутрішнього механізму та природи суспільства, яке вже є тоталітарним, але все далі виходить за рамки будь-яких норм і загальноприйнятних стандартів поведінки. Через цю помилку люди й виявляються «заскоченими» подіями.
Провал зумовлений відмовою серйозно сприймати те, що виходить від свавільного правителя-диктатора в суспільстві, де більше немає стримувальних факторів, немає механізмів, які гальмують чи контролюють надмірні прояви. Коли політичну, юридичну, економічну системи, суди, науку та освіту, а також вільні ЗМІ підпорядковано й узято під контроль. Коли все суспільство роками годували суцільною пропагандою. Коли за нетерпимістю, реваншизмом, менталітетом «обложеної фортеці» та мілітаризмом стоїть культ особистості, а безмежна влада зосереджена в руках однієї людини. Гіпернаціоналістичні елементи перетворилися на деструктивний імперіалізм. Такою є Росія сьогодення. За всіма ключовими параметрами суспільство деградувало зі швидкістю і траєкторією, вже баченими в історії Європи. Шлях таких суспільств завжди веде до конфлікту.
Чому саме зараз?
Невдалі дії російських збройних сил вторгнення у перші тижні, особливо на півночі України і довкола Києва, нині призвели до часткового виведення російських військ. Падіння морального духу російських вояків очевидне. Для зосередження та перегрупування сил необхідна нова мотивація, що породжує правильний настрій перед наступним великим військовим наступом, ймовірно зосередженим на східній лінії фронту. Троп «нацисти в Києві» добре відомий, тому Росії, напевне, необхідно мати ясну і конкретну стратегічну мету.
Також конче необхідно дати пояснення, описати надмету, щоб виправдати значні бойові втрати Росії в Україні. За більшістю оцінок, втрати вже перевершили понесені за десять років радянської війни в Афганістані (1979-1989 роки), яку радянською «новомовою» називали «виконанням інтернаціонального обов’язку з надання допомоги братньому народу обмеженим контингентом радянських військ в Афганістані».
Висуваючи категоричні та надмірні претензії, стаття намагається пробудити почуття, які століттями мали особливу цінність для диктаторів: сліпу вірність державі, вимогу майже релігійної жертви особистості за справу вождя, знелюднення ворога — по суті, позбавлення його основоположного права на існування.
Не дивно, що президент Зеленський різко відреагував на статтю під час виступу перед румунським парламентом, заявивши зокрема, що стаття пропагує геноцид і «описує чітку та прораховану процедуру знищення всього, що робить українців українцям, а наш народ – собою».
Тим часом рейтинги підтримки Путіна в Росії є високими. Хоча до будь-яких опитувань у Росії слід ставитися з часткою (або морем) недовіри, цифри говорять самі за себе. За даними опитування «Левада-центру» у березні 2022 року, 83% респондентів схвалюють Путіна та його політику.
Джерело: EU vs Disinfo
