Ярослав Зубченко, для Детектора Медіа
На фоні всіх фіаско, яких Росія зазнала за останні два тижні — економічного, дипломатичного, інформаційного, стратегічно-військового — загубився ще один вектор агресії: п’ята колона. Москва вісім років спонсорувала українських політиків та медіа, щоб тепер, на вже шістнадцятий день війни, ніхто важливий не підтримував її на повний зріст. Для поодиноких фанатиків є наша дошка ганьби.
Найкраща ілюстрація цієї ситуації — це, звісно ж, «Опозиційна платформа — За життя». Кум Путіна Віктор Медведчук, на особистому лідерстві якого замикалися неймовірний піар та надії, просто зник. Нестор Шуфрич зумів потрапити головою у скотч. Частина партійців заздалегідь втекла за кордон. Іллю Киву, який переховується в Росії, вирішили виключити з партії. Тональність заяв партії змінилася з обережного колабораціонізму перших днів на обіцянки боронити Україну зі зброєю в руках. Одноосібним керівником ОПЗЖ 8 березня став Юрій Бойко — представник, наскільки це взагалі можливо, помірковано-проукраїнського крила політсили. Проте найпомітнішими виявилися зміни на фасаді — каналах Медведчука.
Із початком російського вторгнення два ютуб-медіа — Перший незалежний та Ukrlive — почали вести начебто спільний марафон. На ділі це означає, що Перший незалежний просто зник, а ефір Ukrlive звівся до гостьових студій. Уривки цих розмов викладали на ютубі Mignews Вадима Рабиновича (Ukrlive переїхав сюди після блокування власного каналу) і сторінка потроху перетворювалася на золоту жилу колабораціонізму.
Там практично підряд викладали цитати Анатолія Бурміча, який закликав до капітуляції. Юрія Завгороднього, що просував ідею відставки керівництва держави. Дениса Невядомського, який пропонував поговорити про визнання вигаданих «республік» Донецька і Луганська в межах областей. Ганни Герман, яка повторювала російські виправдання агресії загрозою з боку НАТО.
Проте раптово ситуація змінилася.
Якщо ви зайдете на цей канал зараз та подивитеся на відео, вас чекатиме виключно патріотичний контент: «Россия заплатит по всем счетам», «Россия — отыгранная страна с этим президентом», «Рамок у России нет. Это террористы», «Кремлевский карлик сошел с ума». Ще за кілька днів до наступу подібне годі було навіть уявити: канали Медведчука буквально допомагали готувати агресію. Гостям закривали рота за подібні цитати й точно не виносили їх у заголовки роликів. Але тепер вони домінують на ютубі Ukrlive.
Як показують дослідження «Детектора медіа», війна взагалі змінює пропагандистів. Деякі люди, які ще 23 лютого пускали слину на радянську армію, тепер називають Росію нацистською. Інші, як-от Олена Лукаш, Андрій Портнов чи Олександр Лазарєв, просто зникли з інформаційного поля. Але Ukrlive не лише змінив риторику — він видалив попередні відео.
Зайдіть на канал та оберіть порядок сортування «Спочатку старіші». Ви побачите, що першому відео на ютуб-каналі Медведчука всього вісім днів і воно називається «Нет ни одной страны в Евросоюзе, которая не поддержала Украину». Це фантастична ситуація, враховуючи, що мовлення на цьому каналі триває більше місяця і весь цей місяць канал заполоняла антизахідна та проросійська пропаганда. Ще один цікавий контекст для такої самоцензури — це те, що канали Медведчука закривали вже тричі, не враховуючи блокування з боку ютубу. І щоразу пропагандисти дуже обурювалися та відстоювали своє право на свободу колабораціонізму. Аж тут самі видалили більшу частину контенту.
Звісно, найцікавіша в цій ситуації мотивація медведчуківців. Можливо, справа в законі про колабораціонізм: його ухвалили третього березня, а перше відео на каналі тепер датується другим. Проте старий-добрий Ukrlive просто розкритикував би ці норми як диктатуру хунти й далі агітував би за Росію, обережніше підбираючи формулювання.
Ще один варіант: Ukrlive просто більше не медведчуківський. Після втечі кума Путіна та перестановок у партії стара логістика розпалася. Новою займатися поки немає часу. І там відбувся проміжний ребрендинг.
Проте моя улюблена версія: в «ОПЗЖ» відчули, до чого все йде. На третій тиждень війни Росія не проводить парад у Києві, а обстрілює пологові будинки. Міфи про російську велич та індиферентність Заходу знищені. В Україні безпрецедентне єднання та підйом патріотизму. Інформаційна війна триває в одні ворота ще з першого дня. Старші брати на російських токшоу розклеюються. Як і 92% українців, пропагандисти розуміють, що Україна переможе. Тож поки не пізно, змінюють сторону та замітають сліди.
… але в нас усе записано 🙂
