Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Кримські й російські ЗМІ стверджують, що у жителів Криму після 2014 року «не залишилося історичних образ». Це нібито підтверджує складений кримськими вченими «атлас нових цінностей».
КРИМСЬКІ ТА РОСІЙСЬКІ ЗМІ СТВЕРДЖУЮТЬ, ЩО У ЖИТЕЛІВ КРИМУ ПІСЛЯ 2014 РОКУ «НЕ ЗАЛИШИЛОСЯ ІСТОРИЧНИХ ОБРАЗ»
Ігор Воронін – професор факультету географії, геоекології та туризму КФУ ім. Вернадського, створеного Росією на базі захопленого Таврійського національного університету України, заявив, що після 2014 року «жителі Криму стали більш толерантними по відношенню до всіх етнічних груп».
«У Криму і Севастополі триває вибудовування нових цінностей. Зокрема, розвиток істинної, справжньої толерантності до всіх етнічних груп населення Криму з відсутністю історичних образ», – стверджує професор.
Щоб відобразити зміни, які сталися на півострові за останніх вісім років, географи-суспільнознавці вирішили створити «Атлас соціокультурних процесів у Криму».
«У своїй роботі вчені картографічно візуалізували геополітичні, геодемографічні, етнічні, конфесійні та соціально-економічні характеристики Криму, які й призвели до формування нових цінностей і традицій. Ціннісне ставлення до різних етнічних і релігійних процесів вчений пов’язує з російською багатонаціональною реальністю. На думку нашого співрозмовника, такий вектор у світогляді кримчан стане одним із трендів, які визначатимуть майбутнє соціокультурного розвитку півострова», – пише севастопольське видання ForPost.
ТАК ЗВАНИЙ «АТЛАС» – НЕ САМОСТІЙНА РОБОТА, А… ПЕРЕРОБКА З УКРАЇНСЬКОГО ВИДАННЯ
У цій історії є два дивовижних факти. Перший – те, що так званий «атлас» – не самостійна робота, а… переробка з українського видання. «Попередній атлас Криму був опублікований ще в 2003 році, й тоді це був комплексний географічний Атлас Автономної Республіки Крим», – зізнається Ігор Воронін.
Другий дивовижний факт полягає в тому, що автори «атласу» не в ладах не лише з нинішньою реальністю, а навіть із історичним минулим. Наприклад, незрозуміло чому вони так звану «істинну, справжню толерантність» називають новою цінністю, хоча те, як її характеризує вчений, безпосередньо пов’язує цей «новий тренд» із широко відомою раніше «дружбою народів» і «кодексом будівників комунізму» – та сама декларація «прекрасних цінностей» на словах і ті ж самі повна розбіжність із дійсністю та ігнорування толерантності до інших народів, посилена русифікація на практиці. Тоді декларування дружби Росії та України не завадило ліквідувати Українську Народну республіку, розстріляти творчу інтелігенцію українського відродження в Сандармосі, не завадило влаштувати серію голодоморів, депортувати цілі народи під час Другої світової війни, не завадило зводити на них наклепи, репресувати українських шістдесятників і, нарешті, не заважає сьогодні Росії воювати з «братською» Україною. Це все толерантність?
Що ж до історичних образ, то невже вчені думають, що кримськотатарський народ уже пробачив російській імперській та радянській владі анексію суверенного Кримського ханства? Чи український народ вибачив голодомор 1933 року? Невже вчені думають, що кримськотатарський народ пробачив радянській владі ліквідацію національної інтелігенції у 30-х роках, депортацію всього народу у 1944 році? Тільки за даними Вікіпедії, радянська влада піддала тотальній депортації 11 народів і частковій висилці ще 27 народностей. Такі події є чинниками генетичної історичної пам’яті. То чому ж кримські вчені вважають, що ці народи пробачили радянській владі її криваві злочини? Таке не забувається. Почитайте сучасну національну, навіть і російську літературу – кожна друга книга розповідає про репресії.
ЧОМУ Ж КРИМСЬКІ ВЧЕНІ ВВАЖАЮТЬ, ЩО ЦІ НАРОДИ ПРОБАЧИЛИ РАДЯНСЬКІЙ ВЛАДІ ЇЇ КРИВАВІ ЗЛОЧИНИ?
А ще є й не історичні образи – так зване «приєднання» Криму в 2014 році, не лише українського, а й кримськотатарського. Адже для кримських татар Крим – єдина Батьківщина.
Є не «історичні», а свіжі репресії проти кримських мусульман, незаконно звинувачених у тероризмі, проти віруючих українців, які відносяться до ПЦУ, та послідовників вчення «Свідки Єгови». Усі ці активісти не є ані терористами, ані екстремістами. Ні віра, ні громадська активність не є злочинами навіть за російським законодавством, але в тому й річ, що «атлас» існуючої реальності не враховує, а натомість створює фіктивну «толерантність» на основі пропагандистської брехні.
Виходить точно за Орвеллом: репресії – це толерантність? А по відношенню до українців: війна – це мир, і їх там немає. Це та «толерантність», через яку свого часу розвалився СРСР, з нього без тіні сумнівів вийшли всі національні республіки, оскільки всі вони вже випробували «істинну» і «справжню» радянську толерантність.
Коментуючи зміст «атласу», голова правління Кримськотатарського ресурсного центру Ескендер Барієв сказав: «Я хочу звернути увагу, що анексія Криму в 1783 році була порушенням Кучук-Кайнарджійського мирного договору 1774 року, тому насправді Росія до сьогодні у правовому відношенні перебуває на стадії війни з кримськотатарським народом, сувереном анексованого тоді Кримського ханства. І коли хтось каже, що все це забуто, то насправді ні. Бо коли триває переслідування представницького органу, Меджлісу кримськотатарського народу, то це свідчить не про толерантність, а про нетерпимість до кримських татар з боку влади. Не можна не згадати і такі історичні образи, як знищення курултаю в 1918 році, ліквідацію Кримської Народної Республіки, знищення кримськотатарської інтелігенції, депортацію 1944 року. Більше того, якщо ми говоримо про повну реабілітацію чи відновлення прав кримських татар, то насамперед йдеться про те, що кримські татари мають бути повернені на історичну батьківщину і має бути відновлено їхню державність, це звучало ще у постанові Верховної Ради СРСР 1989 року і це, можливо, могло бути основою для міжнаціональної толерантності в Криму, але нинішня Росія далека від виконання цих норм».
Ескендер Барієв говорить, що російська влада загалом системно заперечує наявність корінних народів на території Криму. Тому останні події – системні обшуки, арешти, суди, переслідування людей за етнічним принципом, скорочення класів з вивчення кримськотатарської мови, переслідування національних ЗМІ – це не толерантність, а репресії. Я хочу звернути увагу на те, що сьогодні перший заступник голови Меджлісу Наріман Джелял перебуває під арештом у сфальшованій справі, а серед 114 політв’язнів 93 – кримські татари. І поки заборонено Меджліс, поки переслідується народ і він позбавлений права на управління своїм життям, а це є серйозним порушенням декларації ООН про права корінних народів, про яку толерантність ми можемо говорити! Так, кримські татари толерантні, вони використовують ненасильницькі методи боротьби за свої права, але це не говорить про толерантність суспільства чи влади до нас», – додав Ескендер Барієв. Ознайомившись зі змістом так званого «атласу», голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров сказав: «Це абсолютна неправда, це спроба стверджувати те, чого абсолютно немає насправді. Навпаки, репресії з боку каральних органів Росії щодо кримськотатарського народу, етнічних українців, системне переслідування всіх, хто не виявляє лояльності й не приймає російської окупації, породжують у кримчан повну недовіру одних груп населення до інших і відчуження від органів окупаційної влади. Будь-який російський режим у нинішніх умовах російської диктатури є абсолютним злом і несправедливістю. До таких тверджень, як у «атласі», не опускалися навіть у часи СРСР, хоча були близько, але все ж таки говорили, що існують і деякі проблеми, породжені культом особи Сталіна. А тут спроба намалювати взагалі ідеальну картинку, але вона надто далека від реальності».
Вочевидь, автори «атласу» намагалися допомогти кримській владі видати бажане за дійсне. Мовляв, в Україні незабаром День кримського опору, а тут опору немає, а є загальна толерантність, «істинна» і «справжня».
Але вийшло навпаки. «Атлас» лише нагадав кримчанам їхні історичні образи, розкрив правду про ті репресії, арешти та судові процеси, про які влада не любить згадувати, показав кримчанам причини для опору тій фальші, яку сіє в Криму Росія. Це і є «один із трендів, які визначатимуть майбутнє соціокультурного розвитку півострова». Ніщо не забуте, ніхто не забутий.
Джерело: Микола Семена, спеціально для Крым.Реалии
Микола Семена – кримський кореспондент, оглядач Крым.Реалии
