У Болгарії триває шпигунський скандал. Болгарські правоохоронні органи пред’явили групі військових, заарештованих ще весною, звинувачення у шпигунстві на користь Росії. Їм загрожує до десяти років ув’язнення. Діяльність агентурної мережі координувалася російським посольством й через це Болгарія вислала російських дипломатів. Російські ЗМІ впевнено підхопили цю тему – для поливання Болгарії брудом та розповсюдження традиційних байок про «русофобство» та «фашизм». Однак це лише один епізод з роботи російської агентури на болгарському напрямку. Подробиці – в матеріалі.
Болгарський резидент і палкий прихильник Сталіна
У березні цього року болгарська прокуратура повідомила про арешт шести громадянам за підозрою у роботі на ГРУ РФ. Подія набула неабиякого розголосу, оскільки окремі підозрювані були діючими співробітниками болгарської розвідки. Їхньою роботою керувало російське дипломатичне представництво. За повідомленнями болгарських ЗМІ, група шпигунів передавала секретну інформацію військового та високотехнологічного характеру працівнику російського посольства. Також обвинувачені збирали інформацію про модернізацію збройних сил. Лідером мережі був 74-річний полковник у відставці Іван Івлєв, а його дружина Галина Івлєва, громадянка Болгарії та РФ, забезпечувала зв’язок з кураторами в посольстві. Крім того, Івлєва, за повідомлення ФСН, є сестрою секретарки покійного директора «Газпрому» Рема Вяхірєва. Після арешту всієї групи був опублікований масив інформації із перехопленими телефонними дзвінками та записами спостереження.
«Під час перехопленого телефонного дзвінка ймовірний лідер мережі розповідав своєму спільнику, як його батько плакав, коли помер Сталін. Потім вони говорять про гроші», – пише видання Караулов Live.
У опублікованих матеріалах, Івлєва називають «резидентом». У розвідувальній термінології СРСР так називалася особа, яка організовувала процес добування інформації та керувала роботою конспіративних агентурних мереж у тій чи іншій країні. У мережу «болгарського резидента» входили заступник голови управління бюджету та видатків Міністерства оборони Болгарії Петр Петров, колишній дипломат, розвідник та керівник відділу діловодства парламенту Болгарії Любомир Медаров і чинні болгарські розвідники, чиї імена прокуратура не розголошувала.
Російські ЗМІ почали стежити за цією історією з березня та поміщати її у загальний контекст наративів про російсько-болгарські шпигунські викриття, що завершувалися дипломатичними демаршами. Про це писали всі: від гігантів агітпропу, таких, як Russia Today і до невідомих зливних бачків, що відпрацьовують лише інформаційні вкиди. Головні наративи можна умовно розділити на три категорії: «США замовили черговий шпигунський скандал», «болгарська влада відвертає увагу від внутрішніх проблем перед виборами» та «намагання зовнішніх ворогів посварити дружні народи». Однією із реакцій російського агітпропу було й намагання висміяти закиди болгарської сторони, мов, це не та країна, де можна дізнатися щось корисне на тему озброєння.
«Таке враження наче методичка пишеться за одними лекалами й звучить повсюди», – пише видання Pravda.ru.
Така реакція є нічим іншим, як спробою Кремля змістити акценти, оскільки болгарська сторона і не стверджували, що об’єктом були лише їхні збройні сили. Адже Болгарія є чорноморською країною та членом НАТО і через неї можна отримати інформацію про регіональну співпрацю та взаємодію з іншими членами НАТО.
В болгарській прокуратурі також підтвердили, що особливий інтерес для шпигунів становив відкритий Морський координаційний центр НАТО у Варні на чорноморському узбережжі Болгарії та актуальна інформація щодо України. Тому, суть останнього скандалу зводилася до того, що агентурна мережа полювала на військові секрети НАТО, а також на інформацію про дії Альянсу та ЄС щодо інших країн, що становлять інтерес для Росії.
«[Потрібні] матеріали, що стосуються РФ, України, Іраку, щось актуальне. Нагірний Карабах дуже важливий. Матеріали по Сирії за 4 місяці, якщо не зможеш взяти – зроби фото. Також Україна та Білорусь», – пише видання Opentown щодо змісту перехоплених переговорів Івлєва із його поплічниками.
І Україна у цьому переліку – не випадково, адже зовсім скоро після арешту цієї мережі – спалахне ще один скандал у причетності російських ГРУшників до вибуху на військовому складі, де зберігалося озброєння, призначене для України.
Також багато матеріалів були відверто зверхнього й принизливого характеру, що описували Болгарію як васала, який «відбився від рук».
«Таке відчуття, що раз сказали: «Горщику, вари», – ось він і варить за стандартом з маркуванням “шпигун”. Зупинити забули або не знають як. Ще й бояться запитати в старших», – пише RT.
Передвиборчий хайп та замовлення Держдепу
В матеріалах агітпропу було напрочуд багато версій та пояснень. І в кращих традиціях вони часто суперечили одна одній. Наприклад, агітпроп так і не визначився, кого ж призначити винним – чи то нову адміністрацію Байдена, чи то самих болгарських політиків.
«Мешканці країни вважають, що партія влади влаштувала цей скандал напередодні парламентських виборів, щоби вислужитися перед США (йдеться про вибори до Парламенту Болгарії – прим. редактора)», – пише у своєму матеріалі Комсомольська правда.
«А навіщо болгарам це треба? Чому на явну шкоду собі, але задля Євросоюзу вони відмовляються від прокладання в Європу газопроводу «Південний потік»? Навіщо роздмухують нескінченні шпигунські скандали, всіляко підкреслюючи при цьому, що захищають і «інтереси США»? – пише Комсомольська правда.
Русофіли-патріоти
Але наратив агітпропу про політичне забарвлення шпигунського скандалу видається цікавішим, якщо додатково до меседжів агітпропу проаналізувати які політичні гравці розносять їх в люди й підспівують російським ЗМІ.
Наприклад, про це говорив лідер однієї із партій “русофілів” «Альтернатива болгарського відродження» Румен Петков, відволікаючи увагу від основного питання у цій історії – про роль Росії. За словами Петкова, таким чином влада начебто намагається перемкнути увагу з вотуму недовіри урядові на шпигунський скандал.
Також росіяни постійно нагадують Болгарії про енергетичну залежність від Кремля.
«Саме таку особливу, стовідсотково енергонезалежну Болгарію, яка швидко реагує на шпигунські змови, намагається Бойко Борисов представити своїм виборцям», – пише Irex.ru, знову поміж рядків, підкреслюючи енергозалежність країни від Росії.
Рух «Русофілів» має найбільшу вагу в прокремлівській обоймі на політичному спектрі Болгарії. 2020 року «Русофіли» оголосили про створення своєї партії «Відродження вітчизни».
Хоча, попри декларовані наміри, нова партія «Русофілів» й не брала участі в цьогорічних парламентських виборах (але й без них серед кандидатів було достатньо «путіністів»), рух вважається впливовим, оскільки має громадську організацію, що координує велику кількість заходів та протестів і має зв’язки із російським олігархом Костянтином Малофєєвим, який володіє пропагандистським холдингом «Царьград».
Раніше повідомлялося, що в іншій компанії Малофєєва «Маршал Кепітал» працювали Олександр Бородай та Ігор Гіркін. Служби безпеки України вважає Малофєєва причетними до анексії Криму та роздмухуванні сепаратистських настроїв на Донбасі.
«Лідер руху русофілів Болгарії, на думку звинувачення, видобував «секретну інформацію» для російської громадської організації «Двоголовий орел» і поширював її на публічних лекціях із публікацією у болгарських ЗМІ. Публічність у такому таємному ремеслі? Не шукайте логіки там, де звинувачують Росію та тих, хто їй симпатизує», – йдеться на партійному сайті «русофілів».
Після цього скандалу, що розгорівся у 2019 році, Болгарія заборонила Малофєєву вʼїзд на 10 років.
Лідер руху Малинов, який співпрацював з організаціями Малофєєва, з 2019 року перебуває під слідством, і, як не дивно, саме за звинуваченням у шпигунстві на користь Росії.
Разом з Малиновим у 2019 році був арештований його заступник Мілен Чакиров, а також було заборонено в’їзд на територію Болгарії Леоніду Решетникову, колишньому директорові Російського інституту стратегічних досліджень (РІСД), який ще також називають аналітичним центром Служби зовнішньої розвідки РФ. Також в рамках цієї справи було затримано секретаря руху «Русофіли» та колишнього головного редактора видання «Дума» Юрія Борисова. Згодом затриманих відпустили, але слідство триває. Під час судових засідань по справі Малинова, «русофіли» біля будівлі суду вмикали гімн СРСР, «Вставай страна огромная» та «Катюшу».
Діяльність Малинова високо оцінили в Росії – Володимир Путін нагородив лідера русофілів орденом «Дружба».
Також Микола Малинов і рух «русофілів» керують організацією акцій «Безсмертного полку» у Болгарії. Як вже писав StopFake, акції «Безсмертного полку» Кремль давно використовує для маскування політичних диверсій. Як це працює у Литві та Білорусі – читайте тут і тут.
«Шпигунські скандали в Болгарії почалися півтора року тому з моїм арештом, як керівника Національного руху «Русофіли» та шістнадцяти моїх соратників… Це полювання на відьом, яке я, як болгарський патріот, тоді назвав образливою та карикатурною війною болгарської прокуратури із наймасовішою неурядовою організацією в Болгарії – Національним рухом «Русофіли», – заявив Малинов.
Викриття російських агентів відбувалися у Болгарії постійно. Наприклад, у 2001 році, ще до того, як Болгарія увійшла в НАТО та ЄС, під час передачі секретної інформації про ситуацію на Балканах було затримано керівника Аналітичного відділу Служби військової розвідки Яні Янєва. У справі також фігурувала директор секретної архівної служби Міністерства оборони Болгарії Ліліана Гучева.
Ще один скандал вартий уваги – отруєння постачальника зброї Гебрєва на території Болгарії у 2015 році. У 2020 році прокуратура Софії оприлюднила імена росіян, підозрюваних в отруєнні болгарського бізнесмена Еміліана Гебрєва, його сина Христо Гебрєва та співробітника офісу бізнесмена – Валентина Тахчієва. Компанії Гебрєва займалися бізнесом з постачання зброї в низку країн, зокрема, в Україну і за даними болгарської прокуратури, співробітники ГРУ РФ Єгор Гордієнко (під оперативним іменем «Георгій Горшков»), Сергій Лютенко («Сергій Павлов») та Денис Сергеєв («Сергій Федотов») скоїли на Гебрєва замах із використання речовини, що нагадує за складом сумнозвісний «Новачок». До організації отруєння Гебрєва також долучилися вісім співробітників російського посольства, як стверджують незалежні дослідники.
Це чудово доповнює контекст розслідування вибухів на складах із боєприпасами у період з 2011 по 2020, в яких болгарська прокуратура звинувачує шістьох громадян РФ. Слідство пов’язує вибухи з тим, що на складах зберігалося озброєння призначене для України та Грузії.
Дипломатичні наслідки
На міжнародному рівні викриття завершуються дипломатичними демаршами. Ще у справі Янєва та Гучевої Болгарія зобов’язала Росію відкликати із софійського представництва трьох дипломатів. Після останнього звинувачення – Болгарія вислала ще двох російських дипломатів.
Російський сайт ФСН назвав імена дипломатів, яких Болгарія вислала після справи Івлєва, – Олександра Зінкіна та Максима Рибкіна (ймовірно, мова йде про колишнього прес-аташе посольства РФ у Македонії). Загалом, за останні 15 місяців, Болгарія вислала вісім працівників російського посольства. У справі Еміліана Гебрєва, Болгарія вислала першого секретаря посольства РФ. Крім того, безпосередній фігурант справи, якого звинувачує прокуратура Софії Єгор Гордієнко раніше працював під дипломатичним прикриттям при Всесвітній торговій організації у Женеві.
Болгарію досі називають хабом російських шпигунів у Південній Європі й для цього Росія традиційно залучає дипломатичні представництва. При цьому, тактика Кремля у Болгарії відрізняється від, скажімо, країн Балтії, чи України, чи Молдови. Традиційно, є ширший контекст, який просуває Росія: протиставлення проросійського курсу та західної орієнтації, підтримка радикальних рухів та нігілістських настроїв щодо чинної влади й розбудова мереж, які працюють з різними категоріями населення – від молодіжних організацій до політичних рухів. Однак, балканський напрям має й місцеві особливості, в першу чергу, через історичний контекст – з огляду на традиційну історичну близькість. Що ж стосується русофільських рухів у Болгарії – то саме через історичні особливості вони не є настільки негативно забарвленим емоційним тригером, як для країн Балтії, що мають досвід спільного з Росією радянського минулого. З одного боку навряд чи болгарське русофільство стане каталізатором інституційного хаосу в самій Болгарії, чого прагне Росія у всіх своїх інтервенціях в країнах Європи, з іншого боку це створює сприятливе тло для роботи проти третіх держав.
Маріанна Присяжнюк
