Джерело: Леонід Бершидський, для The Insider
РІА «Новости» у матеріалі під заголовком «У Німеччині назвали терміни сертифікації «Північного потоку 2»», повідомляє:
«Сертифікація газопроводу «Північний потік 2» може завершитися на початку 2022 року, розповів депутат бундестагу, ексголова комітету з економіки та енергетики Клаус Ернст. «Поки що є деякі невизначеності, які мають значення для запуску роботи газопроводу, але їх можна буде врегулювати. Думаю, «Газпром» зможе це залагодити… Вважаю, що запуск зможе відбутися – найпізніше на початку наступного року», – сказав Ернст».
Депутат бундестагу від опозиційної партії «Ліві» Клаус Ернст не вперше виступає із заявою на користь «Північного потоку 2». Місяць тому він в інтерв’ю РБК заперечував причетність Росії до різкого зростання цін на газ у Європі й сам факт російського «газового шантажу», який має на меті пришвидшення сертифікації нового газопроводу.
Нова теза Ернста не менш сумнівна, ніж попередня. Справді, Федеральне мережеве агентство (Bundesnetzagentur, BNetzA) – німецький регулятор газового ринку – має дати висновок про відповідність «Північного потоку 2» законодавству ЄС не пізніше ніж у січні. Але рішення BNetzA ще не означатиме негайного запуску трубопроводу в експлуатацію.
Як пояснила на початку листопада співробітниця Оксфордського інституту енергетичних досліджень Катя Яфімова, німецький регулятор може лише запропонувати Єврокомісії сертифікувати газопровід. На розгляд німецької пропозиції відводиться два місяці, а якщо Єврокомісія визнає за потрібне проконсультуватися з Агентством зі співробітництва європейських регулюючих органів, Німеччиною або іншими зацікавленими сторонами, цей термін може збільшитися до чотирьох місяців. А після позитивного висновку Єврокомісії BNetzA матиме ще два місяці на остаточне залагодження формальностей. Отже, початок експлуатації «Північного потоку 2» може бути відкладено до липня, хоча в принципі, терміни розгляду питання в кожній з інстанцій можна буде дещо скоротити.
Але Клаус Ернст нічого не говорить про те, що Німеччина не може сама сертифікувати газопровід, це мають зробити європейські органи. А те, що він називає «певними невизначеностями», насправді є дуже серйозною проблемою. Для сертифікації слід підтвердити, що газопровід відповідає вимогам Третього енергопакету ЄС, зокрема, тому, за яким оператор трубопроводу і постачальник газу не можуть належати одній і тій самій особі. Наразі компанія Nord Stream 2 AG повністю належить дочірній компанії «Газпрому», який буде єдиним постачальником газу трубопроводом.
Як пояснює та ж Яфімова, європейське законодавство допускає кілька моделей розподілу компаній. За однією з них оператор може залишатися всередині вертикально інтегрованого підприємства, якщо буде гарантовано його нездатність перешкоджати третім сторонам доступу до трубопроводу. Саме на це і розраховує «Газпром».
Але єдиної думки щодо того, чи відповідає Nord Stream 2 AG цим критеріям, у Європі немає. За повідомленнями, Єврокомісія вважає, що в цьому випадку має застосовуватися модель розподілу власності (ownership unbundling), тобто для сертифікації газопроводу «Газпром» буде змушений його продати, причому покупець не може контролюватись російською державою, якій належить понад 50% акцій «Газпрому».
А покупця знайти буде вкрай непросто, оскільки він має всі шанси опинитися під санкціями США. У вересні 2021 року американська Палата представників ухвалила закон про оборонний бюджет на 2022 рік, який передбачає санкції «щодо будь-якої організації, відповідальної за планування, будівництво чи експлуатацію газопроводу Nord Stream 2, або її правонаступника». Більше того, адміністрація президента США позбавлена права відмовитись від запровадження санкцій. У Сенаті закон пройшов уже два читання.
Щоправда, у BNetzA залишається можливість через екстрену ситуацію на газовому ринку дозволити тимчасове постачання обмежених обсягів газу до завершення процесу сертифікації. Але проблему постійного введення газопроводу в експлуатацію це не вирішить. Як вважає Яфімова, важливим чинником буде питання щодо гарантій продовження транзиту газу через Україну після 2024 року, коли закінчується чинний контракт.
Джерело: Леонід Бершидський, для The Insider
