Джерело: Ярослав Шимов, для Радио Свобода
За наявною у мене інформацією, готується план дискредитації івермектину за допомогою смерті (тобто вбивства) кількох пацієнтів, які його приймають. Якщо ви – лікар або медсестра і є частиною цього плану, не робіть цього !!! Навіть якщо вам загрожують!!!»
Таке повідомлення розмістив на початку березня у себе в фейсбуці депутат парламенту Чехії Любомир Вольни (він був обраний від правопопулістської партії «Свобода і пряма демократія», але потім посварився з нею й заснував власну). Івермектин – протипаразитарний препарат, чутки про здатність якого полегшувати перебіг COVID-19 поширилися у багатьох країнах. При цьому його перемоги над коронавірусом не підтверджені авторитетними клінічними випробуваннями, а нещодавній висновки ВООЗ щодо цього звучать скептично.
Депутат Вольни відомий своєю скандальною поведінкою: він категорично відмовляється носити маску, в тому числі в залі засідань парламенту, а кілька тижнів тому спровокував там бійку. Судячи з його дописів у соціальних мережах, він схильний вірити у найбільш екзотичні теорії змови стосовно пандемії COVID-19 – наприклад, про таємничі літаки, які розпилюють речовини, що містять коронавірус над чеськими та іншими європейськими містами. Поліція зацікавилася словами Вольного щодо «лікарів-убивць», роз’яснивши депутату, його однодумцям і широкому загалу:
«Той, хто у спосіб, який заслуговує на довіру, дізнається про те, що хто-небудь займається підготовкою злочину (в тому числі вбивства), і при цьому не перешкодить таким діям і не повідомить про них, може сам вважатися особою, що вчинила кримінально каране діяння. Це стосується і осіб, які не володіють вищеописаною інформацією, а лише поширюють [непідтверджені] відомості».
Депутата викликали для пояснень, почалося розслідування.
Вольни, що вже став у своїй країні притчею во язицех, – приклад, можливо, екстремальний. Однак фахівці з боротьби із дезінформацією відзначають, що, хоча пандемія триває вже другий рік, вона, як і в перші місяці, супроводжується величезною кількістю fake news, чуток і конспірологічних теорій, що стосуються COVID-19, вакцин проти цього захворювання, карантинних обмежень та політичних аспектів пандемії.
Найбільші соціальні мережі були змушені розробити спеціальні правила, що стосуються поширення їхніми користувачами інформації про коронавірус. Як зазначається в нещодавньому повідомленні компанії Twitter, з моменту набуття чинності цих правил адміністратори цієї соцмережі видалили 22 400 твітів і закрили або винесли попередження власникам 11,7 млн акаунтів по всьому світу. 25 березня засновник Facebook Марк Цукерберг та керівники Twitter і Google Джек Дорсі і Сундар Пічаї взяли участь у слуханнях в Конгресі США, на яких обговорювалася стратегія боротьби цих компаній із дезінформацією щодо COVID-19. Кількома днями пізніше Google оголосив, що виділяє 25 мільйонів євро новому європейському фонду, який займатиметься боротьбою з поширенням fake news і підвищенням медіаграмотності.
Основні теми дезінформаторів, пов’язані з пандемією, приблизно такі:
- походження коронавірусу – тут є цілий «букет» конспірологічних теорій, пов’язаних з уявленнями про вірус як про продукт програм розробки біологічної зброї (іноді вони описуються як китайські, частіше – як західні)
- ступінь його небезпеки – численні варіації уявлень «ковід-дисидентів» про COVID-19 як захворювання, яке по суті, не становить суттєвої небезпеки, ступінь загрози з боку якого навмисно роздувається владою заради встановлення тотального контролю над суспільством
- непродуктивність карантинних обмежень, які також розглядаються виключно як інструмент управління і підпорядкування громадян
- небезпека або неефективність вакцинації проти коронавірусу – від екзотичних теорій про щеплення як «чипування» людей з метою перетворення їх на «біороботів» до сумнівів у ефективності конкретних вакцин або, навпаки, пропаганди непідтверджених даних про успішність тих чи інших препаратів (див. вище – івермектин).
Як зазначають експерти міжнародного аналітичного центру European Values, подібно до самого коронавірусу, дезінформація, пов’язана з ним, теж поширюється хвилями. Якщо на початку пандемії переважала тема походження вірусу і його (не)безпеки, то зараз домінує усе, пов’язане з вакцинами.
У міру того як радикальні «ковід-дисиденти» стають більш організованими, ефективніше діють і канали поширення fake news. Так, в Німеччині рух Querdenken (можна перекласти як «Альтернативне мислення»), досить активний учасник масових акцій протесту проти карантину, зокрема й минулорічної спроби штурму будівлі Бундестагу в Берліні, має сотні тисяч послідовників у соціальних мережах, де активно поширюються «альтернативні» відомості про COVID-19. Наприклад, в кінці грудня – на початку січня акаунти організацій Querdenken активно посилалися на статтю в австрійському бульварному виданні Wochenblick під назвою «Жахливі ризики: після вакцинації організм починає боротися з власними клітинами». За кілька днів цей текст прочитали понад 200 тисяч осіб.
Мова, однак, йде не тільки про рядових розповсюджувачів дезінформації на кшталт якихось симпатиків Querdenken, яка розміщує в своєму твіттері посилання на сумнівний текст. У «війні вакцин» між західними, російськими та китайськими виробниками також використовуються методи дискредитації конкурентів. Як повідомило на початку березня видання Wall Street Journal, російські спецслужби почали через мережу пов’язаних з ними сайтів і акаунтів у соціальних мережах кампанію з дискредитації вакцини фірми Pfizer. Це викликало реакцію на рівні Держдепартаменту США, представник якого Нед Прайс заявив, що «Росія знову взялася за старе, цього разу потенційно наражаючи на небезпеку життя людей шляхом поширення дезінформації щодо вакцин, які щодня рятують життя». Кремль відкинув ці звинувачення. У свою чергу, глава Російського фонду прямих інвестицій (виробника вакцини Sputnik V) Кирило Дмитрієв раніше заявляв про «політичний тиск з боку Заходу», який «постійно бореться з російською вакциною».
Про те, чому пандемія стала театром інформаційної війни, Радіо Свобода розмовляє з експертом Атлантичної ради в галузі інформаційної безпеки, колишнім провідним співробітником East StratCom Task Force Якубом Каленським.
– Компанія Google повідомила, що братиме участь у фінансуванні Європейського фонду медіа та інформації. Наскільки це важливо, на вашу думку, і як іще такі колоси медіаринку, як Google, могли б допомогти поліпшенню стану світового інформаційного простору?
– Мені здається, найкраще, що можуть зробити такі компанії, – це фінансувати тих дослідників, аналітичні центри та НКО, які вже займаються роботою в цій галузі, а не організовувати нові проекти, в певному сенсі винаходячи велосипед. Наскільки я розумію, згаданий вами фонд якраз і буде виділяти кошти тим організаціям, які вже довели своєю роботою, що розуміють суть проблеми і зробили дещо реальне для її вирішення. Це можна тільки вітати.
– Перед початком пандемії COVID-19 багато говорилося про політичні fake news, про спроби одних країн за допомогою кампаній дезінформації вплинути на результат виборів у інших країнах, про небезпеку інформаційних воєн для демократії. Пандемія відсунула ці тренди і ці проблеми на задній план чи вони якось пов’язані один з одним?
– Ще до «коронавірусної епохи» багато експертів звертали увагу на активність інформаційних агресорів у спільноті противників вакцинації. Клінт Уоттс пише в своїй книзі, яка вийшла за два роки до пандемії, про те, як він сам опинився під впливом дезінформації про щеплення, які нібито викликають аутизм, будучи при цьому професіоналом в області боротьби з fake news! Це цікавий приклад того, наскільки небезпечними є технології дезінформації, якщо вони здатні вплинути навіть на людей, які займаються боротьбою з ними.
Тому «для тих, хто в темі», нічого дивного в тому, що відбувається зараз, немає. Дезінформатори активно паразитують на актуальний темах, щоб привернути увагу публіки. А що може бути в ці місяці більш актуальним за пандемію? Значною мірою мова йде про продовження протистояння дезінформаторів і «стандартних» ЗМІ, яке почалося раніше і зачіпало політичну тематику. Якщо вам вдасться переконати людей в тому, що «мейнстрім приховує правду», що, скажімо, Бі-бі-сі, Чеське телебачення або Радіо Свобода не говорять про небезпеку, яку нібито тягнуть за собою щеплення від коронавірусу, то вам буде легше переконати потім публіку в тому, що ці ж самі ЗМІ брешуть, скажімо, щодо України, Сирії, російських допінгових скандалів, отруєння Навального та іншого.
У НИНІШНІЙ СИТУАЦІЇ З ВАКЦИНАМИ ДЛЯ КРЕМЛЯ ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ ПРОПАГАНДИСТСЬКИЙ ЕФЕКТ
– Чи не б’є інформаційна війна, яка розгорнулася останнім часом навколо вакцин, по звичайним людям, що чекають вакцинації як позбавлення від карантинних обмежень, як способу повернутися до звичного життя? Візьмімо ситуацію з російською вакциною SputnikV в Європі. З одного боку, деякі країни ЄС – Угорщина, Австрія, Словаччина, Словенія – виявили до неї інтерес і вже закуповують або збираються закуповувати її, хоча на рівні всього Євросоюзу застосування SputnikV поки не санкціоновано. З іншого боку, критики російської вакцини розглядають її передусім як інструмент геополітичного впливу Кремля і частину його пропагандистської кампанії. Чи це так? І навіть якщо так, чи настільки це важливо, якщо мова йде про порятунок життів?
– У мене немає сумніву в тому, що в нинішній ситуації з вакцинами для Кремля дуже важливий пропагандистський ефект. Вони нібито пропонують західному світові якісь мільйони доз вакцини, насправді не будучи в змозі забезпечити нею власне населення. (За даними на першу половину березня, Росія перебувала на 9-му місці в світі за кількістю застосованих доз вакцин проти COVID-19, але лише на 60-му – в перерахунку на 100 чоловік населення. – РС). Яка мета? Вакцина стає інструментом внесення розколу в громадську думку західних країн, підриву довіри суспільства до демократичних урядів – з цією метою й використовується настільки актуальна і чутлива тема. Звичайно, це нечесно щодо звичайних людей, але треба розуміти, хто несе за це відповідальність. Це рішення не Брюсселя, Вашингтона чи Берліна, а Кремля.
– Чи реально, щоб за величезною кількістю дезінформаційних повідомлень на тему вакцин і пандемії стояла дуже невелика група людей – наприклад, як пишуть автори однієї недавньої доповіді, всього 12 активістів антивакцинаторського руху?
– Не думаю, що це саме так. Настільки невелика група навряд чи в змозі зробити і поширити дійсно величезну кількість дезінформації. Як я вже говорив, антивакцинаторська компанія почалася не вчора і прийшла не з COVID-19. Пандемія лише дала можливість посилити її, зробити більш гучною і видимою. Кампанії дезінформації засновані, з одного боку, на безперервному повторенні якихось тверджень, а з іншого – на розширенні аудиторії, до відома якої ці твердження доводяться. Вони тривають роками, за принципом «крапля камінь точить» – про що, до речі, добре знали свого часу в КДБ, звертаючи увагу на цей принцип при організації кампаній пропаганди та дезінформації за кордоном. Так що ці 12 осіб, про які ви говорите, можуть бути такими «крапельками», але без тисяч їм подібних вони не досягли б серйозного ефекту.
У КОЖНОГО МОЖЕ БУТИ СВОЯ ДУМКА, АЛЕ НЕ МОЖЕ БУТИ СВОЇХ ФАКТІВ
– Як завжди, коли ми говоримо про дезінформацію, постає питання про межі свободи слова. У випадку з пандемією, вакцинами тощо ситуація виглядає ще неоднозначнішою, ніж зазвичай, тому що і у фахівців досі немає єдиної думки з безлічі питань, пов’язаних з коронавірусом і боротьбою з ним. Що є ефективним, що не дуже, а що просто небезпечно? Згадаймо хоча б нещодавні проблеми з вакциною компанії AstraZeneca. Чи не здається вам, що західний світ, в тому числі й інформаційні гіганти на кшталт Google, Facebook і Twitter, обрав надто репресивний підхід щодо «альтернативних» думок про COVID-19 і про все, що відбувається навколо нього?
– Коли мова йде про інформацію як таку, доречно виходити з принципу, сформульованого колись американським політиком і аналітиком Петом Мойніханом: «У кожного може бути своя думка, але не може бути своїх фактів». У тому сенсі, що факти завжди одні, хоча їх інтерпретації можуть бути різними. Дезінформація – це інформація, невідповідність якої реальності можна довести. Тобто мова тут йде не про власні думки, а про факти. Якщо хтось стверджує, скажімо, що носіння масок викликає розвиток ракових захворювань, або що сама пандемія COVID-19 являє собою частину якогось підступного плану «глобальних еліт» щодо скорочення чисельності населення планети, то це не власна думка, а брехня і поширення паніки. За такі речі слід карати в рамках чинних законів. Адже якщо слідувати принципу визнання брехні всього лише «власною думкою», то потрібно легалізувати, скажімо, фінансові махінації або шлюбні афери. Адже це те ж саме.
Але, звичайно, є галузі, в яких ясних і загальновизнаних фактів немає, тому там важко говорити про дезінформацію, зате є більше простору для різних думок. Скажімо, ми не можемо однозначно судити, хто з двох відомих актрис є вродливішою – Емма Уотсон або Кіра Найтлі. Якщо хтось скаже, що Емма красивіша від Кіри або навпаки, то це його особиста думка, тому що конкретних, фактичних, таких, що підлягають вимірюванню критеріїв у таких питаннях просто немає.
З вакцинами ситуація інша, там мова часто йде про нестачу фактів. Скажімо, (не)безпека вакцини від AstraZeneca може бути виміряна і встановлена в результаті конкретних досліджень. Це область об’єктивних фактів, які, мабуть, не були повною мірою відомі до того, як з’явилися повідомлення про випадки ускладнень після застосування цієї вакцини в декількох країнах. Це не та ситуація, коли мова йде про думки, кожна з яких має однакову вагу, як думки про красу актрис. В інтересах нас усіх, щоб про застосування всіх вакцин і його можливі наслідки суспільство було поінформовано максимально докладно на підставі як вже відомих, так і нововиявлених фактів.
Дезінформатори ж займаються чимось зовсім іншим. Вони роздмухують масштаби проблем, тобто перекручують факти, а потім використовують їх для побудови конспірологічних теорій, які з фактами взагалі не мають нічого спільного. Червона лінія проходить саме тут. Так що суть справи, з моєї точки зору, проста. Якщо є факти, то про них можна інформувати або дезінформувати. Якщо є щось, про що можна висловити лише суб’єктивну думку, то це інша ситуація. Боротьба з дезінформацією – потрібна і правильна справа. Боротьба з думками – справа непотрібна і неправильна.
Але у цей момент небезпеку, яку несе з собою діяльність дезінформаторів, я вважаю явною і дуже серйозною. Скажімо, висловлювання депутата Вольного про нібито підготовку змови медиків з убивством пацієнтів – це безсумнівне поширення панічних чуток, що карається в Чехії відповідно до закону. Зокрема і через те, що такі вчинки загрожують життю людей. Як і дуже багато інших прикладів дезінформації, що з’явилися в період пандемії COVID-19.
Джерело: Ярослав Шимов, для Радіо Свобода
