Джерело: EU vs Disinfo
За останні дні тисячі людей в Білорусі вийшли на вулиці, протестуючи проти результатів президентських виборів, із великим відривом виграних чинним президентом Олександром Лукашенком, якого звинувачують у масштабних фальсифікаціях. Влада відреагувала поліцейським насильством, відключенням Інтернету та масовими затриманнями журналістів і учасників протесту.
Тим часом контрольовані державою білоруські телеканали повідомляли про заворушення на вулицях, спровоковані нібито «іноземними громадянами», упереміш з повідомленнями про початок грибного сезону.
Безпрецедентні хвилювання в Білорусі поглиблюються складним дезінформаційним пейзажем, який поєднує внутрішні і зовнішні джерела, що діяли як напередодні, так і після голосування.
Головний біль Кремля
Білоруські ЗМІ значною мірою контролюються державою, і приблизно половина контенту, що транслюється в найкращий ефірний час на білоруському телебаченні, виробляється в Росії. Прокремлівська дезінформація має сильну позицію, яка ґрунтується на великій організованій мережі регіональних веб-сайтів, що експлуатує довіру людей до місцевих новин.
Перед президентськими виборами зазначена мережа виконала чималу роботу. Ця мережа веб-сайтів влаштувала нападки на Світлану Тихановську, Марію Колесникову і Вероніку Цепкало, які кинули виклик Лукашенкові, заявляючи, що вони служать європейським феміністкам, котрі намагаються знищити білоруські цінності, а арешти їхніх прихильників нібито необхідні для захисту Білорусі. Ба більше, ця мережа звинувачувала різні країни Європи у бажанні зруйнувати білоруську державність і стверджувала, що польські католики намагаються ініціювати бунти в Білорусі.
Навіть незважаючи на діяльність цієї мережі веб-сайтів і широкий доступ до телеаудиторії, прокремлівські пропагандисти зіткнулися з труднощами. За декілька тижнів до виборів білоруські державні ЗМІ оголосили, що 33 громадянина Росії, ймовірно, члени «ПВК Вагнера», були затримані за підозрою у в’їзді в Білорусь з метою «дестабілізації ситуації під час виборчої кампанії».
Цей хід створив ускладнення для прокремлівських ЗМІ, які роками підтримували режим. Коментатори на федеральних російських телеканалах обережно розмірковували про «непорозуміння» і говорили про «білоруських радикалів», нібито підготовлених у таємних тренувальних таборах, – як це не парадоксально, пізніше вони ж скаржилися, що саме цей дезінформаційний фрагмент був вирізаний із білоруського ефіру.
Втім, скоро прокремлівські ЗМІ знайшли спосіб обійти це гостре питання, зосередившись на більш зручному винуватцеві: Україні.
«Українська провокація»
«Затримання росіян у Білорусі було української провокацією», – заявило безліч прокремлівських ЗМІ, вторячи сумнівному матеріалу «Комсомольської правди», який швидко викрили у брехні незалежні російські ЗМІ. Це не зупинило прокремлівські джерела, що продовжили звинувачувати українців і заявляти, нібито українські спецслужби знаходяться під контролем Заходу і / або ЦРУ і планували терористичні акти в Білорусі.
Як тільки прокремлівські ЗМІ дійшли згоди щодо делікатного питання затримання найманців «ПВК Вагнера», хлинув потік прокремлівської дезінформації: протести в Білорусі – це «кольорова революція» і за нею стоїть зловмисний Захід. Агентство «РІА Новости» приєдналося до цього хору, заявивши, що вороги Лукашенка, а нібито саме Польща, жадали кривавого «Майдану» в Мінську (з того часу стаття була переглянута майже 100 000 разів). Європейський Союз, який заявив, що вибори в Білорусі не були ані вільними, ані чесними, і багаторазово звертався до білоруських можновладців із закликом зупинити неприйнятне насильство проти протестувальників, був звинувачений у застосуванні подвійних стандартів.
Прокремлівські коментатори також поспішили «заспокоїти» білорусів, що вони, разом із українцями і росіянами, є єдиним народом, який зруйнувала «обдурена» молодь, вихована на ліберальній ідеології «русофобії», і заявили, що тільки 10% білорусів проти союзу з Росією.
І якщо більша частина усього цього видається вам знайомою, то так воно і повинно бути. Прокремлівські ЗМІ багато років поширюють такі дезінформаційні наративи стосовно «кольорових революцій» і нібито «втручання Заходу» щодо всіх народних протестів: в Україні, Грузії, Вірменії, і навіть у США та Гонконгу. Демократичні рухи, вільні і чесні вибори як поруч з Росією, так і далеко від неї, є найбільшим страхом Кремля. Але цього разу, схоже, білоруси не бояться.
Джерело: EU vs Disinfo
